Постанова № 4017636, 27.05.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2008 р.

Справа № 13-25/298-07-8584

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 20.05.2008 р.

від позивача : Пахомов І.Ю., довіреність б/н від 21.11.2007р.;

від відповідача: не з’явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.05.2008 р.

від позивача : Пахомов І.Ю., довіреність б/н від 21.11.2007р.;

від відповідача: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком”

на рішення господарського суду Одеської області

від 03 квітня 2008 року

по справі № 13-25/298-07-8584

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком”

до Закритого акціонерного товариства „Фрунзівський молзавод”

про стягнення 37518,49 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 20.05.2008р. оголошена перерва до 27.05.2008р..

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2008р. по справі №13-25/298-07-8584 (суддя Панченко О.Л.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Агроком” до ЗАТ „Фрунзівський молзавод” про стягнення 37518,49 грн., з посиланням на те, що як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення виконавчого провадження по виконанню господарського суду Одеської області по справі №6/246-05-7716, а саме 10.02.2006р. між ТОВ „Агроком” та ПП „БМК” укладено договір про переуступку права вимоги боргу згідно з рішенням господарського суду Одеської області за зазначеною справою на загальну суму 35318,49 грн., тобто фактично була здійснена заміна стягувача у виконавчому документі, яким є наказ господарського суду, а не заміна кредитора у зобов’язанні, як і саме зобов’язання є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов’язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових в розумінні ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, а управненою стороною виступає не кредитор, а стягувач, тому зазначена зміна є неможливою.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ „Агроком”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2008р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Агроком”, мотивуючи це тим, що господарським судом при розгляді справи не досліджено та не взято до уваги той факт, що позивач звертався до суду з заявою про заміну кредитора за виконавчим провадженням по виконанню рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2005р. по справі №6/246-05-7716, однак ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2006р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2006р.) у задоволенні вказаної заяви відмовлено, крім того у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. зазначено, що відповідно до укладеного договору про переуступку права вимоги заінтересована сторона (новий кредитор) має право звернутися з окремим позовом до боржника.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Агроком”, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, позов задовольнити частково, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2005р. по справі №6/246-05-7716 частково задоволені позовні вимоги ПП „БМК” до ЗАТ „Фрунзівський молзавод” про стягнення 4545184,93 грн.: стягнуто з боржника на користь стягувача 34853,14 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 348,53 грн., витрати на ІТЗ судового процесу –116,82 грн..

04.10.2005р. на примусове виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області видано наказ.

10.02.2006р. між ТОВ „Агроком” та ПП „БМК” укладено договір про переуступку права вимоги боргу, відповідно до умов якого ТОВ „Агроком” бере на себе зобов’язання виплати боргу ЗАТ „Фрунзівський молзавод” перед ПП „БМК” згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2005р. по справі №6/246-05-7716 у розмірі 34853,14 грн., витрати по сплаті державного мита –348,53 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 116,82 грн., що складає загальну суму 35318,49 грн., а ПП „БМК” зобов’язується прийняти вказану суму боргу на свій рахунок та переуступити право вимоги боргу, у розмірі 35318,49 грн. з ЗАТ „Фрунзівський молзавод” ТОВ „Агроком”.

Відповідно до акту прийому-передачі до договору про переуступку права вимоги боргу від 10.02.2006р. ТОВ „Агроком” передало, а ПП „БМК” прийняло грошові кошти у розмірі 35318,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1407 від 22.02.2006р.

04.05.2006р. до господарського суду Одеської області від ТОВ „Агроком” надійшла заява про заміну первісного кредитора ПП „БМК” за наказом на ТОВ „Агроком”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2006р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „Агроком” про заміну кредитора за виконавчим провадженням по виконанню рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2005р. по справі №6/246-05-7716.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. по справі №6/246-05-7716 апеляційна скарга ТОВ „Агроком” залишена без задоволення, а ухвала господарського суду Одеської області від 22.05.2006р. - без змін, при цьому вказано, що відповідно до укладеного договору про переуступку права вимоги заінтересована сторона (новий кредитор) має право звернутися з позовом до боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2006р. по справі №6/246-05-7716 касаційна скарга ТОВ „Агроком” залишена без задоволення, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. та ухвала господарського суду Одеської області від 22.05.2006р. по справі №6/246-05-7716 –без змін.

У зв’язку з вищенаведеним, ТОВ „Агроком” 23.11.2007р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ „Фрунзівський молзавод” про стягнення 37518,49 грн., посилаючись при цьому на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов’язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 названого Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що 10.02.2006р. між ТОВ „Агроком” (новий кредитор) та ПП „БМК” (кредитор) укладено договір про переуступку права вимоги боргу, відповідно до умов якого ТОВ „Агроком” бере на себе зобов’язання виплати борг ЗАТ „Фрунзівський молзавод” перед ПП „БМК” згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2005р. по справі №6/246-05-7716 у розмірі 34853,14 грн., витрати по сплаті державного мита –348,53 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 116,82 грн., що складає загальну суму 35318,49 грн., а ПП „БМК” зобов’язується прийняти вказану суму боргу на свій рахунок та переуступити право вимоги боргу, у розмірі 35318,49 грн. з ЗАТ „Фрунзівський молзавод” ТОВ „Агроком”.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ „Агроком”, господарський суд першої інстанції вказує на те, що на момент здійснення виконавчого провадження по виконанню господарського суду Одеської області по справі №6/246-05-7716, а саме 10.02.2006р. між ТОВ „Агроком” та ПП „БМК” укладено договір про переуступку права вимоги боргу згідно з рішенням господарського суду Одеської області за зазначеною справою на загальну суму 35318,49 грн., тобто фактично була здійснена заміна стягувача у виконавчому документі, яким є наказ господарського суду, а не заміна кредитора у зобов’язанні, як і саме зобов’язання є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов’язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових в розумінні ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, а управненою стороною виступає не кредитор, а стягувач, тому зазначена зміна є неможливою.

Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку щодо помилковості висновків господарського суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Оскільки ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора передати свої права іншій особі за правочином, ПП „БМК” правомірно передав свої права вимоги боргу, у розмірі 35318,49 грн. з ЗАТ „Фрунзівський молзавод” ТОВ „Агроком”.

В ухвалі господарського суду Одеської області від 22.05.2006р. та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.по справі №6/246-05-7716, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2006р., розглядалося питання щодо можливості здійснення заміни кредитора за виконавчим провадженням на підставі ст. ст. 25, 121 Господарського процесуального кодексу України та ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”, при цьому господарські суди усіх інстанцій встановили, що укладення між стягувачем та ТОВ „Агроком” договору про переуступку права вимоги від 10.02.2006р. не припиняє юридичної особи ПП „БМК” та не створює правонаступництва у ТОВ „Агроком”, а отже, здійснення заміни кредитора у господарських правовідносинах при передачі прав вимоги, не може бути підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”.

Господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не прийнято до уваги вищенаведені судові рішення, у зв’язку з чим неправомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги ТОВ „Агроком” щодо стягнення 35318,49 грн. за договором про переуступку право вимоги боргу від 10.02.2006р..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги ТОВ „Агроком” щодо стягнення 35318,49 грн. за договором про переуступку право вимоги боргу від 10.02.2006р..

У позовній заяві ТОВ „Агроком” просить господарський суд стягнути з ЗАТ „Фрунзівський молзавод” суму витрат на юридичну допомогу у розмірі 2200 грн..

Проте, господарський суд апеляційної інстанції вважає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню за таких обставин.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що юридичні послуги надавалися позивачу саме адвокатом, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ЗАТ „Фрунзівський молзавод” суму витрат на юридичну допомогу у розмірі 2200 грн. слід відмовити.

(Викладена правова позиція у Постанові Верховного Суду України №02/188 від 01.10.2002р. по справі №30/63).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Агроком” слід задовольнити частково, рішення господарського суду першої інстанції –скасувати, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2008р. по справі №13-25/298-07-8584скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Фрунзівський молзавод” (66700, Одеська область, смт Фрунзівка, вул. Заводська, 11, п/р №2600112786 в ООФ АППБ „Аваль”, МФО №328351, Код ОКПО 20925473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроком” (67470, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка, п/р №260066659 в ООФ АППБ „Аваль”, МФО 328351, Код ОКПО 22470373) борг у розмірі 35318 (тридцять п’ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 49 коп., витрати по оплаті державного мита у розмірі 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 79 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 110 (сто десять) грн. 92 коп..

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: О.Т. Лавренюк