Постанова № 40175898, 12.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 914/933/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л. Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Гордій В.О. - представник (довіреність матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вих. № 11/9111 від 18.06.2014р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014

у справі № 914/933/14

за позовом: приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група", м. Київ,

до відповідача: приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Скарбниця", м. Львів,

про стягнення 49000,00 грн,

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія „Українська страхова група" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Скарбниця" про стягнення 49 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2014р. у справі № 914/933/14 (суддя О. Запотічняк) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що ДТП яка мала місце 14 червня 2013 року в 22 год. 10 хв. на вул. Полт. Шлях, 190 у м. Харкові за участю транспортного засобу "Тойота" державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Мерседес" державний реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, не є страховим випадком у відповідності до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 25-2107-0193. Відтак, виплата страхового відшкодування здійснена з порушенням умов договору страхування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014р. та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що судом безпідставно не взято до уваги п. 18.1 договору, відтак, оскільки, договір було підписано обома сторонами, які дійшли згоди з усіх істотних умов договору, вказаний пункт не визнавався недійсним, не скасовувався, до нього не вносились зміни, підстав не брати його до уваги при визнанні випадку страховим (не страховим) немає, так як для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.14 у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І., апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 29.07.14.

У зв'язку з перебуванням судді Хабіб М.І. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у склад колегії для розгляду справи № 914/933/14 введено замість судді Хабіб М.І. - суддю Давид Л.Л.

Ухвалою суду від 29.07.2014 розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

В даному судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак, від його представника надійшла заява (вих. № 11/9362 від 04.08.2014р.) про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014 у справі № 914/933/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 жовтня 2012 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 25-2107-0193, предметом якого є страхування транспортного засобу "Тойота" державний реєстраційний № НОМЕР_1.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що найменший водійський стаж осіб допущених до керування транспортним засобом "Тойота" державний реєстраційний № НОМЕР_1 на законних підставах повинен становити не менше 10 років.

Відповідно до п. 18.1 договору страхування, за умови перебування за кермом на момент ДТП особи, яка не відповідає вимогам п.3.4 даного договору, застосовується безумовна франшиза в розмірі 2% від страхової суми, але в будь якому випадку не менша ніж зазначена в договорі.

Строк дії договору передбачено п. 3.5 договору, а саме з 00:00 год. 24.10.2012 року по 24:00 год. 10.10.2015р. Даний строк поділений на періоди страхування (частини часу дії договору), як зазначено в п. 3.9.договору.

14 червня 2013 року в 22 год. 10 хв. на вул. Полт. Шлях, 190 у м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тойота" державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Мерседес" державний реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, про що свідчить довідка ВДАІ ГУМВСУ у Харківській області від 23.07.2013р. №1360/з.

Як вбачається з вищевказаної довідки, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Мерседес" державний реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ АСК "Скарбниця" згідно полісу №АВ3445650, терміном дії до 27.10.2013р.

Постановою Ленінського районного суду м. Харків від 09 липня 2013 року у справі № 642/5198/13п провадження 3/6421232/13 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.

17 червня 2013 року страхувальник ОСОБА_4 звернулася до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надала усі необхідні документи.

На підставі рахунку-фактури № 1-00001741 від 8 липня 2013 року, ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 24.07.13 було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 55 550,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12838 від 25 липня 2013 року.

6 серпня 2013 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку-фактури № 1-00001866 від 23 липня 2013 року було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснила доплату страхового відшкодування в розмірі 6 438,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13738 від 6 серпня 2013 року.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Мерседес" державний реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ АСК "Скарбниця" згідно полісу №АВ/3445650, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування виначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), астрахувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування можуть бути передбачені підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Розділом 5 Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів ЗАТ СК «Українська страхова група» передбачено виключення із страхових випадків і обмеження страхування, зокрема у п. 5.1.6 зазначено, що до страхових випадків не відносяться події, зокрема, у разі керування ТЗ особою, яка не відноситься до осіб, допущених до керування ТЗ згідно з Договором страхування.

Розглядаючи даний спір по суті, місцевим господарським судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом дослідження в межах даної справи, за кермом автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 перебувала ОСОБА_5, яка отримала посвідчення водія 31.08.2011р.

Тобто, приймаючи до уваги, що дорожньо-транспортна пригода сталась 14 червня 2013 року в 22 год. 10 хв. На вул. Полт. Шлях ,190 у м. Харкові, ОСОБА_5 в порушення п.3.4. договору добровільного страхування наземних транспортних засобів не мала право керувати даним транспортним засобом, оскільки її водійський стаж становить менше 10 років.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у позивача були відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування внаслідок вищезгаданої ДТП.

Доводи скаржника, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги п. 18.1 договору, не розцінюються судом, які такі, що мають вагоме значення для вирішення даного спору, оскільки, даний пункт визначає розмір франшизи за певних умов, та не визначає страхових випадків. Відтак, оскільки підставою для виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку, а такий, як вбачається з умов договору не настав, а предметом спору є саме відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 49 000, 00 грн. (50 000 грн. - розмір страхової суми, за мінусом 1 000 грн. франшизи), застосування вищевказаного пункту договору є безпідставним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014 у справі № 914/933/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 18.08.2014р.

.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.