Рішення № 40175823, 04.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14261/14 04.08.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1простягнення 11 781,27 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Нелин Т.М.Від відповідача: не з'явився Від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (надалі - "ПАТ "Європейський страховий альянс") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - "ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 11 781,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Європейський страховий альянс" на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, №1038788 від 12.07.2013 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки ZAZ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5637898, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. порушено провадження у справі №910/14261/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 04.08.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030345391, яке було отримане 28.07.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, вимоги ухвали суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила.

Таким чином, суд приходить до висновку, що учасники судового розгляду повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 р. між ПАТ "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кеш Енд Кері Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, №1038788 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані із експлуатацією автотранспортних засобів, зокрема, автомобіля ZAZ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

28.01.2014 р. о 19:30 год. на проспекті Повітрофлотському, 3-В в м. Києві сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля ZAZ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Subaru Forester не врахував дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем ZAZ Lanos, внаслідок чого було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується відомостями №9342449 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованими АІПС ДТП станом на 04.02.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду у місті Києві від 13.02.2014 р. у справі №3-988/14, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №155/14/50/ТР25/00/2 від 26.02.2014 р. у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку-фактури СТО №СК2-00012 від 10.02.2014 р., ремонтної калькуляції №СК2-00012 від 10.02.2014 р., висновку щодо розміру заподіяної шкоди від 29.02.2014 р. та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 10.02.2014 р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у розмірі 12 291,27 грн. на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №2077 від 01.04.2014 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-112цс13 при виплаті страховою компанією страхового відшкодування згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до неї переходить право вимоги потерпілого, а не відбувається набуття такого права в порядку регресу.

Тобто, підлягають застосування положення ст. 512 Цивільного кодексу України - заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні.

Таким чином, до ПАТ "Європейський страховий альянс" перейшло в межах суми 12 291,27 грн. право вимоги, яке мав потерпілий у зобов'язанні, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Солом'янського районного суду у місті Києві від 13.02.2014 р. у справі №3-988/14 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ZAZ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5637898, що підтверджується Інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Вказаним договором (поліс №АС/5637898) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ВАТ НАСК "Оранта".

Судом встановлено, що у позивача не виникло зобов'язання в порядку регресу, а до нього перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Таким чином, заподіяння шкоди внаслідок ДТП є згідно п.3 ч.2 ст. 11 Цивільного кодекс України підставою для виникнення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 Цивільного кодексу України таке зобов'язання у визначених законом частинах підлягає виконанню страховиком за полісом ОСЦВВТЗ.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 р. №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

В матеріалах справи наявний звіт №24/14 про визначення вартості матеріального збитку, складений 12.02.2014 р. суб'єктом оціночної діяльності - аварійним комісаром Агентства незалежної експертизи "Егіда" Мукієвським Максимом Миколайовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3, виданий Фондом державного майна України 28.09.2012 р.), відповідно до якого вартість матеріального збитку, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого автомобілю ZAZ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить

13 737,97 грн. з врахуванням 20% ПДВ.

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається із звіту №24/14 вартість відновлювального ремонту встановлена з врахуванням 20% ПДВ, відтак вартість даного ремонту без включення до нього ПДВ становить 10 990,38 грн. (13 737,97 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ згідно звіту - 2 747,59 грн. (20% ПДВ))

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 10 990,38 грн. (13 737,97 грн. - 2 747,59 грн. (20% ПДВ)).

З наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №СК2-00012 від 10.02.2014 р., на оплату якого 01.04.2014 р. позивачем було перераховано кошти у розмірі 12 291,27 грн. (платіжне доручення №2077), вбачається, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля розрахована без врахування ПДВ. Тобто, при порівнянні розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту та фактичних витрат, право вимоги на відшкодування яких має позивач, необхідно співставити суми без ПДВ: за звітом - 10 900,89 грн. (вартість відновлювального ремонту без урахування ПДВ) та фактично сплачених ПАТ "Європейський страховий альянс" за рахунком-фактурою СТО - 12 291,27 грн.

Отже, розмір фактично виплачених коштів перевищує розмір відновлювального ремонту, розрахованого згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому обов'язок відповідача по сплаті коштів обмежується сумою, визначеною у звіті, без урахування ПДВ.

Абзацом 2 пункту 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Враховуючи визначені полісом №АС/5637898 розміри ліміту відповідальності по майну - 50 000,00 грн. та франшизи - 510,00 грн., встановлений розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 10 990,38 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 480,38 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ПАТ "Європейський страховий альянс" суму страхового відшкодування у розмірі 10 480,38 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; ідентифікаційний код 19411125) суму страхового відшкодування у розмірі 10 480 (десять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 26 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко