Вирок № 40175750, 18.08.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7632/14-к

Провадження №1-кп/359/357/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2014 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Ярмак М.І.,

за участю прокурора Мазурка Б.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №4201411010000033 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глибоке Бориспільського району Київської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, -

в с т а н о в и в :

Згідно із наказом Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 93 о/с від 23.10.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відомчої пожежної команди відомчої пожежної охорони Бориспільської виправної колонії (№ 119).

Наказом начальника Бориспільської виправної колонії (№ 119) № 17 о/с-ВП від 14.03.2014 на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків начальника дільниці - начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної реабілітації.

Згідно посадової інструкції начальника дільниці соціальної реабілітації-начальника відділення соціально-психологічної служби, затвердженої начальником Бориспільської виправної колонії (№ 119), начальник дільниці соціальної реабілітації - начальника відділення соціально-психологічної служби покладені наступні обов'язки: володіти даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу засуджених відділення; забезпечувати створення належних побутових умов у відділенні, вимагати від засуджених дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та прилеглій території, збереження майна відділення; перебувати на протязі свого робочого часу серед засуджених відділення, спостерігати за їх поведінкою; забезпечувати виконання засудженими встановленого в установі розпорядку дня, вимог режиму відбування покарання; проводити огляд зовнішнього вигляду засуджених та здійснювати контроль за дотриманням ними встановленої форми одягу, вилучати у них заборонені предмети; організовувати та проводити поіменні перевірки наявності засуджених відділення на місцях їх знаходження згідно до розпорядку дня; щомісячно доповідати заступнику начальника установи із соціально-виховної роботи та психологічної роботи рапортом про наслідки роботи.

Крім того, відповідно до цієї ж посадової інструкції, начальник дільниці соціальної реабілітації - начальник відділення соціально-психологічної служби відповідно до посадової інструкції має право: використовувати соціально-педагогічні, психологічні та інші форми і методи роботи із засудженими, які є доцільними з точки зору їх виправлення та не протирічать встановленому порядку відбування покарання; порушувати питання про вжиття персоналом установи заходів, спрямованих на забезпечення законних прав та інтересів засуджених; брати участь у засіданнях комісії з питань переведення засуджених до колонії з іншим рівнем безпеки, умовно-дострокового звільнення від покарання, застосування амністії або помилування та інших комісій, доповідати свої пропозиції щодо доцільності прийняття тих чи інших рішень засуджених; вносити керівництву установи пропозиції щодо застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення, користуватися дисциплінарними повноваженнями, визначеними кримінально-виконавчим законодавством; закріплювати за засудженими індивідуальні спальні місця та місця для збереження особистих речей і продуктів харчування; отримувати від частин і служб установи інформацію стосовно засуджених відділення, яка має значення для їх виправлення; порушувати перед керівництвом установи питання щодо надання допомоги у створенні належних умов тримання засуджених та зміцнення матеріально-технічної бази для проведення соціально-виховної та психологічної роботи у відділенні; звертатись до медично-виховної ради установи за наданням методичної та практичної допомоги в організації роботи із засудженими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ОСОБА_1 як працівник органу державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи і установи виконання покарань віднесено до правоохоронних органів, а ч. 2 цієї статті передбачає, що працівники таких органів і установи є працівниками правоохоронного органу.

Отже, зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Конституцією України, посадовою інструкцією, ОСОБА_1 на час вчинення злочину був працівником правоохоронного органу, тобто службовою особою, яка постійно здійснювала функції представника органу державо влади.

13.05.2014 між державним підприємством «Підприємство Бориспільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 119)» та ТОВ «Ф-Комплект» укладено договір № Г-159 від 13.05.2014 року щодо здійснення монтажу дитячих майданчиків в м. Києві.

Згідно вищевказаного договору та рознарядки на вивід засуджених на роботу від 19.05.2014 року, 20.05.2014 року, близько 8 години 00 хвилин, було виведено 8 засуджених з ДСР Бориспільської виправної колонії (№ 119) (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) для монтажу дитячого майданчика за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 15, в супроводі двох працівників установи - виконуючого обов'язки начальника дільниці соціальної реабілітації ОСОБА_1 та начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_10

Безпосередньо для здійснення контролю за поведінкою засуджених на вказаному об'єкті залишився виконуючий обов'язки начальника дільниці соціальної реабілітації установи ОСОБА_1, а начальник виробничо-технічного відділу ОСОБА_10 близько 10 години 30 хвилин поїхав за іншим дитячим майданчиком.

Близько 13 години, засуджений ОСОБА_3, скориставшись тим, що ОСОБА_1 спілкується з мешканцями будинку з приводу монтажу окремих конструкцій дитячого майданчику та їх фарбування, самовільно покинув робоче місце.

Після втечі, засуджений ОСОБА_3, приблизно о 23 годині 00 хвилин, знаходячись по АДРЕСА_2, проник до салону припаркованого неподалік автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_11, та пошкодивши замок запалювання, намагався завести автомобіль, але в цей момент був затриманий працівниками міліції, чим вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, який є тяжким злочином.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 367 КК України. Вчинення ОСОБА_1 указаного кримінального правопорушення знайшло своє підтвердження і під час розгляду даного кримінального провадження в суді.

28.07.2014 року в даному кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 468 КПК України.

В угоді про визнання винуватості прокурор та обвинувачений виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст.367 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному злочині та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.

В угоді про визнання винуватості прокурор та обвинувачений узгодили призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.367 КК України у виді штрафу в розмірі 250 мінімальних неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., з позбавленням права обіймати керівні посади в органах і установах виконання покарань строком на три роки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в скоєнні злочину, який йому інкримінується, і передбачений ч. 1 ст. 367 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся. Угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, оскільки санкція ч.1 ст.367 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років, що дає можливість підписання даної угоди. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, відсутність потерпілого, та у випадку завдання злочином шкоди лише державним та суспільним інтересам, може бути укладено угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання обвинуваченого ОСОБА_1 при проведенні судового розгляду не встановлено.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч.1 ст.367 КК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в справі відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 473-475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28.07.2014 року, укладену в кримінальному провадженні №4201411010000033.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 250 мінімальних неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., з позбавленням права обіймати керівні посади в органах і установах виконання покарань строком на три роки.

Визначений розмір штрафу підлягає сплаті протягом одного місяця з дня набрання вироком суду законної сили на рахунок Державного бюджету України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, Код ЗКПО: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 821018, КБК: 21081100, р/р 31112106700004).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк

З