Постанова № 40175650, 12.08.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2887/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Бакуліна А.О.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року №0000152308.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішеня став Акт перевірки від 04 липня 2014 року №4149/16-01-22-06/13928181, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Євротехсервіс-1991" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТК Фіона" за період березень, квітень 2013 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки від 04 липня 2014 року №4149/16-01-22-06/13928181, вважає їх необґрунтованими та такими, що порушують вимоги чинного законодавства, оскільки вони спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами. Крім того, позивач наголошував на неправомірності проведення перевірки контролюючим органом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач наполягав на порушенні позивачем вимог статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 644366,00 грн про обсяги придбання та податковий кредит не є дійсними. Зазначав, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Вказував, що понесені позивачем витрати від оренди бурового обладнання здійснювалися на підставі безтоварних операцій, а отже, формування ТОВ "Євротехсервіс-1991" податкового кредиту відповідач вважає неправомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" зареєстровано як юридичну особу 04 лютого 1992 року, ідентифікаційний код 13928181, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №564640 /а.с. 9/.

У період з 18 червня 2014 року по 26 червня 2014 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ "Євротехсервіс-1991" (код ЄДРПОУ 13921181) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) за період березень, квітень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04 липня 2014 року №4149/16-01-22-06/13928181 /а.с. 21-28/, у якому зафіксовано порушення вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 644366,00 грн, у тому числі по періодах: березень 2013 року на суму ПДВ 322183,00 грн, квітень 2013 року на суму ПДВ 322183,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що позивачем під час проведення перевірки не надано технічної документації на бурове обладнання, що передбачено договором поставки бурового обладнання від 25 січня 2013 року №777 /а.с. 24/.

Заборгованість ТОВ "Євротехсервіс-1991" перед ТОВ "ТК Фіона" становить 3866196,00 грн, у тому числі ПДВ 644366,00 грн /а.с. 24/.

На думку контролюючого органу, операції з оренди бурового обладнання не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Основним елементом економічної ефективності є вид результату корисної діяльності, при цьому ефект є абсолютним перевищенням результатів над витратами /а.с. 24/.

Крім того, контролюючий орган зазначав, що основним видом діяльності контрагента позивача є діяльність охоронних служб /а.с. 25/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2014 року №0000152308, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 805457,50 грн, у тому числі 644366,00 грн за основним платежем, 161091,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 51/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Надаючи правову оцінку діям Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області при проведенні перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок урегульовано статтею 81 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученою до матеріалів справи копією направлення на перевірку від 18 червня 2014 року №967 виданого на підставі наказу від 18 червня 2014 року №1430, що посадовій особі позивача пред'явлено направлення та вручено під розписку копію наказу від 18 червня 2014 року №1430 /а.с. 66-67/.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки /абзац 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України/.

Досліджені у судовому засіданні завірені належним чином копії наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку відповідають вимогам статті 81 Податкового кодексу України /а.с. 66-67/.

Таким чином, з огляду на той факт, що наказ на проведення перевірки та направлення на перевірку оформлено без порушень, а позивач не скористався наданим абзацом 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України правом недопуску до проведення перевірки та не оскаржував зазначені рішення або дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки, слід вважати, що сумнівів у позивача стосовно легітимності перевірки не було.

Отже, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 18 липня 2014 року №0000152308, суд виходить з наступного.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 цього ж Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.6. статті 201 вказаного Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Судом встановлено, що 25 січня 2013 року між ТОВ "Євротехсервіс-1991" (Орендар) та ТОВ "ТК Фіона" (Орендодавець) укладено договір оренди бурового обладнання №777 /а.с. 41-43/, згідно пункту 1.1. умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування бурове обладнання в комплекті.

Відповідно пункту 1.4. умов Договору майно передається в оренду для виконання комплексу робіт по спорудженню нафтових та газових свердловин.

Пунктом 2.1. умов Договору визначено, що майно, що орендується, повинно бути передано Орендодавцем разом з технічною документацією. Передача та приймання майна в оренду здійснюється відповідними повноважними представниками сторін за актом приймання-передачі.

Транспортування обладнання на буровий майданчик орендаря здійснюється засобами та за рахунок Орендодавця /пункт 2.2. умов Договору/.

Згідно пункту 4.1. умов Договору розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, визначається за згодою сторін у Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною його частиною.

У пункті 4.2. умов Договору сторони домовилися, що орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 5 наступних банківських днів за останнім кварталом.

Згідно пункту 5.2. умов Договору, крім іншого, Орендодавець зобов'язаний провести пусконалагоджувальні роботи бурового обладнання, а Орендар, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі за проведення пусконалагоджувальних робіт, що передбачено у пункті 6.1. умов Договору.

Крім того, пунктом 6.1. умов Договору передбачено обов'язок Орендаря використовувати майно, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.4 даного Договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операції та правомірності податкового кредиту позивачем до суду надано копії:

- Додатку №1 до Договору від 25 січня 2013 року №777 "Перелік майна, що передається в оренду та розмір орендної плати" /а.с. 44-45/;

- акту приймання передачі від 25 січня 2013 року /а.с. 46-47/;

- акту повернення обладнання з оренди від 01 травня 2013 року /а.с. 48-49/;

- актів надання послуг /а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 40/;

- податкових накладних /а.с. 30, 32, 34, 36, 38, 39/.

Факт наявності заборгованості ТОВ "Євротехсервіс-1991" перед ТОВ "ТК Фіона" у сумі 3866196,00 грн, у тому числі ПДВ 644366,00 грн представниками сторін не заперечується та підтверджується бухгалтерською довідкою позивача /а.с. 117/.

У досліджених Актах надання послуг відсутні дані про місце складання акту; місце виконання (проведення) робіт, відсутня інформація про кількість годин, протягом яких використовувалось обладнання; відсутні прізвища, посади осіб, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

У своїх письмових поясненнях від 06 серпня 2014 року та усних поясненнях у судовому засіданні представник позивача зазначав, що орендоване обладнання було використано товариством позивача з метою капітального ремонту свердловин за договорами підрядів, укладених ТОВ "Євротехсервіс-1991" з суб'єктами господарювання, копії яких залучено до матеріалів справи /а.с. 103-104, 108-109/.

Разом з тим, як було зазначено судом вище, в силу пункту 1.4. умов Договору майно передається в оренду для виконання комплексу робіт по спорудженню нафтових та газових свердловин.

Тобто, мета капітальний ремонт свердловин не відповідає меті укладеного договору 25 січня 2013 року №777. Більш того, пунктом 6.1. умов Договору передбачено обов'язок Орендаря використовувати майно, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.4 даного Договору.

Таким чином, суд ставить під сумнів використання саме орендованого у ТОВ "ТК Фіона" обладнання на виконання умов договорів з капітального ремонту свердловин, оскільки зазначене суперечить пункту 1.4. умов Договору від 25 січня 2013 року №777.

Також представником позивача залучено до матеріалів справи Акти приймання пусконалагоджувальних робіт від 01 березня 2013 року №1 та від 31 березня 2013 року №2 /а.с. 135-136/, зі змісту яких суду не видається можливим встановити об'єм пусконалагоджувальних робіт, кількість затрачених годин, а також розрахунок ціни за пусконалагоджувальні роботи, оскільки в силу вимог пункту 6.1. мов Договору від 25 січня 2013 року №777 зазначені роботи є платними.

На уточнюючі запитання суду щодо визначення розміру оплати за пусконалагоджувальні роботи представник позивача відповіді не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що підписи від виконавця ТОВ "ТК Фіона" Тараненка Р.А. на актах про приймання пусконалагоджувальних робіт візуально відрізняються від його підпису на договорі від 25 січня 2013 року №777.

Також, представник позивача не надав суду обґрунтованих пояснень, яким чином відбувалось транспортування орендованого обладнання після закінчення строку його оренди, оскільки у Договорі зазначене питання не урегульовано.

На уточнюючі запитання суду щодо наявності у позивача технічної документації, передбаченої умовами Договору, представник позивача повідомив, що на підприємстві вона відсутня, оскільки у ТОВ "Євротехсервіс-1991" працюють спеціалісти з необхідним обсягом знань.

На вимогу суду від 06 серпня 2014 року, у зв'язку з чим у розгляді справи оголошено перерву, представником позивача не надано обґрунтування економічної вигоди від оренди обладнання на суму 866196,00 грн, у тому числі ПДВ 644366,00 грн, журналу інструктажу працівників, доказів урегулювання з ТОВ "ТК Фіона" питання заборгованості за Договором (листування, змін до Договору, графіку розстрочення заборгованості, тощо).

У даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що сам факт наявності податкової накладної за відсутності доказів реальності проведення господарської операції не дає права платнику податку права на податковий кредит.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року, №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надання позивачем всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Враховуючи, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерському обліку, наявність податкової накладної, докази списання коштів в оплату орендованого обладнання є обов'язковими доказами, але не вичерпними. Для достовірного з'ясування факту виконання операцій мають бути використані й інші первинні документи.

Таким чином, факт виконання операції засвідчується рядом первинних документів, жодний з яких не повинен викликати будь-якого сумніву. Реальність господарської операції з'ясовується через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, виписаних ТОВ "ТК Фіона" не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні первинними документами.

Судом враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених у основу ухвалених ним спірних рішень, у позові платника податків може бути відмовлено.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Так, постачання обладнання завжди супроводжується рядом заходів пов'язаних з перевіркою якості самих товарів, їх транспортуванням, прийомом та обліком.

Оскільки, на вимогу суду позивачем не надано належні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання вказаних договорів, у відповідності до їх суті, суд не вважає за можливе підтвердити доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, який набрав чинності на час ухвалення оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн, таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 4384,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 4384,80 грн /чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова