Ухвала суду № 40175201, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/1285/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Островича С.Е., Ланченко Л.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року

по справі №2а-382/12/1370 (76943/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фольга-Центр» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»)

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова №0002172320 та №0002182320 від 22.07.2011р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Фольга-Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., результати якої складено акт №39/23-9/32327977 від 06.07.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимоги п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2639767грн., згідно податкових накладних, виписаних ПП «Укрметтрейд» на суму 494325,06грн., ТОВ «Айрон Проспект» на суму 764879,06грн., ПП «Юст-А» на суму 591324,24грн. та ТОВ «Рент Сталл» на суму 789239,44грн., витрати по поставці товару по яких не підтверджено відповідними первинними документами, які б засвідчували зв'язок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства. Господарські операції, які відображені у представлених до перевірки ТОВ «Торговий дім «Фольга-Центр» документах за період з 01.04.2010р. 31.03.2011р., не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність підприємства була спрямована на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

На підставі зазначеного акт відповідачем 22.07.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002172320, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на суму 4056217,50грн. із урахуванням штрафних (фінансових) санкції; №0002182320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 3244974грн. із урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що надані позивачем під час розгляду справи податкові та первинно - бухгалтерські документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Торговий дім «Фольга-Центр» та його контрагентами - ПП «Укрметтрейд», ТОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А» та ТОВ «Рент Сталл». Відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені позивачем договори поставки продукції, на підставі яких виникли правовідносини між ним та ПП «Укрметтрейд», ТОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А» та ТОВ «Рент Сталл» не відповідали дійсним намірам щодо набуття цивільних прав і обов'язків. А також всупереч зазначеному, під час перевірки податковим органом не вчинено дій стосовно застосування положень п.44.6 ст.44 ПК України, яка передбачає отримання необхідних документів на підтвердження показників, відображених у звітності платника податків, та стосовно об'єктивного і повного аналізу його господарської діяльності. Отже, господарські операції позивача з вказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи в апеляційному порядку ДПІ було заявлено клопотання про необхідність дослідження доказів та долучення їх до матеріалів справи (т.3 а.с.8-25).

В даному клопотанні податковий орган посилається на те, що після оголошення судом першої інстанції рішення на адресу ДПІ надійшли письмові пояснення від власників інших транспортних засобів, державні номерні знаки яких зазначені у товарно-транспортних накладних.

Так, зокрема, суб'єкт владних повноважень вказує на те, що згідно пояснень ОСОБА_1, які були відібрані працівниками податкової міліції Феодосівської ОДПІ АРК, автомобіль марки Volkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_1 (а не автомобіль Мерседес як про це зазначено у товарно-транспортній накладній від 01.06.10 №823), власником якого вона є, ніколи і нікому не надавався для перевезення товарно-матеріальних цінностей, господарських відносин з ПП «Юст-А», ПП «Укрбудсервіс», ТОВ «Фольга-центр» не існувало.

Також, згідно пояснень ОСОБА_2, які були відібрані працівниками ДПС у Одеській області, автомобіль марки International 9400 з державним номерним знаком НОМЕР_3 (а не автомобіль Сканія як про це зазначено у товарно-транспортній накладній від 02.08.10 №16254), власником якого вона є, в оренду ПП «Юст-А», ПП «Укрбудсервіс», ТзОВ «Фольга-центр» не надавався.

Згідно пояснень ОСОБА_3 транспортний засіб марки КАМАЗ 54112 (а не автомобіль ДАФ як про це зазначено у товарно-транспортній накладній від 01.07.10 №38826) із державним номерним знаком НОМЕР_2, які були відібрані у нього працівниками Жовтневої МДПІ Миколаївської області, на підставі генеральної довіреності від 30.12.06 знаходиться у власності гр.ОСОБА_4, який в свою чергу повідомив, що з 2009р. автомобіль КАМАЗ 54112 знаходиться у довгостроковому ремонті та ніяких перевезень з 2009р. не здійснює.

Згідно пояснень, які були відібрані працівниками податкової міліції ДПС у Тернопільській області в гр. ОСОБА_5, якому автомобіль марки ДАФ з державним номерним знаком НОМЕР_4 був переданий у користування його власником, в оренду ПП «Юст-А», ПП «Укрбудсервіс», ТОВ «Фольга-центр», ПП «Укрмедтрейд» не надавався, з 10.11.09 по 26.01.11 використовувався для перевезення зерна в межах Тернопільської та Хмельницької областей, а з червня 2010р. по січень 2011р. взагалі нікуди не їздив, оскільки знаходився на ремонті, що виключає можливість здійснення транспортування продукції ПП «Укрбудсервіс» згідно товарно-транспортної накладної від 02.08.10 №16256.

З журналу судового засідання Львівського апеляційного адміністративного суду, яке відбулося 11.12.2013р., не вбачається, що судом було досліджено докази, які були долучені до клопотання, на обґрунтування висновків ДПІ, що товар на адресу ТОВ «Торговий дім «Фольга-Центр» не транспортувався, цивільно-правові зобов'язання його контрагентів щодо поставки товарів фактично не виконані, що свідчить про неправомірність відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій, які фактично не відбувалися.

Слід зазначити, що ч.2 ст.195 КАС України передбачає, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вищезазначений пояснення не можуть бути визнанні, як доказ в адміністративній справі, оскільки, зазначені особи не попереджались про кримінальну відповідальність, а були зібрані на запити суб'єкта владних повноважень.

У ч.1 ст.65 КАС України визначено, що як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

Загальний порядок допиту свідка врегульовано ст.141 КАС України.

Отже, під час нового розгляду справи з метою забезпечення повного та всебічного встановлення обставин у справі суду необхідно врахувати наведене та в залежності від встановленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАСУ суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАСУ дійшла висновку про неповне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.