Ухвала суду № 40175171, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/46204/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 2а-19514/09/0370 Волинського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Гарант Луцьк Плюс»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 у задоволенні позову про визнання неправомірним донарахування податку на прибуток та скасування податкового повідомлення-рішення № 000281399/0 від 06.11.2009 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано неправомірним донарахування податку на прибуток ПП «Гарант Луцьк Плюс» в сумі 99194,75 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 000281399/0.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ПП «Гарант Луцьк Плюс» податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.10.2009 № 388/2399/34928122, про порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року на суму 76857,50 грн. та за ІІ квартал 2009 року - на 22337,25 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0002812399/0 про визначення ПП «Гарант Луцьк Плюс» податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 127490,30 грн., у т.ч. 99194,75 грн. - основний платіж, 28295,55 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 168/97-ВР).

В судовому процесі встановлено, що між позивачем (продавець) та фізичною особою -підприємцем (СПД) ОСОБА_3 (покупець) 01.12.2008 укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар (яблука свіжі) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплати за нього на умовах договору.

Крім того, 01.12.2008 між позивачем (поклажодавець) та СПД ОСОБА_3 (зберігач) укладений договір зберігання продовольчих товарів, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання яблука свіжі.

Згідно з пунктами 2.1.8, 3.1 цього договору зберігач зобов'язується проводити пересортування та переробку яблук, а поклажодавець оплачує ці роботи

Судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано взяті до уваги надані позивачем як під час проведення перевірки, так і в судовому процесі первинні документи, а саме: копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) із сортування та перебирання яблук (а.с. 65-71), договір купівлі-продажу від 01.12.2008, договір зберігання продовольчих товарів № 12 від 01.12.2008, укладені між позивачем та СПД ОСОБА_3, як докази придбання позивачем послуг із сортування та перебирання яблук, вартість яких включення позивачем до складу валових витрат за І-ІІ квартали 2009 року в загальній сумі 396781,00 грн. Оцінка цих доказів судом апеляційної інстанції зроблена за правилами статті 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірного збільшення позивачем суми валових витрат на вказану суму.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко

№ К/9991/46204/11