Ухвала суду № 40175093, 13.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 серпня 2014 року м. Київ В/800/3737/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:судді -доповідача: суддів: Чумаченко Т.А., Васильченко Н.В., Голяшкіна О.В., Донця О.Є., Кравцова О.В., розглянувши питання про допуск справи до провадження за заявою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 травня 2014 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів про визнання протиправними картки відмови та рішення, - в с т а н о в и л а:За результатами розгляду касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів Вищим адміністративним судом України

07 травня 2014 року постановлена ухвала, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду касаційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів та зборів звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України

від 07 травня 2014 року, в якій посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Зокрема, скаржник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Софіт-Люкс» до Київської регіональної митниці, Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення та стягнення коштів; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2013 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій та скасування рішення; постанову Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспсцсталь

ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішень.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Проте, судові рішення, на які скаржник посилається як на підставу перегляду справи, - не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, - з огляду на наступне.

Порівнявши ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 травня 2014 року та рішення, на які посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, оскільки подібними є правовідносини, які мають тотожний суб'єктний склад, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що зазначена справа не може бути допущена до перегляду Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :У допуску справи до провадження за заявою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 травня 2014 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів та зборів про визнання протиправними картки відмови та рішення - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: