Ухвала суду № 40172920, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/16626/14

18.08.14

За заявами Державного підприємства "Вугілля України"

про забезпечення позову

у справі

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа - банк"

про визнання договору недійсним

Суддя Г. П. Бондаренко

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Вугілля України" (далі за текстом – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Альфа -банк" (далі за текстом – відповідач) про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що договір про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011 укладений за відсутності у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину, а отже з порушенням вимог п. 2 ст. 203 та п. 1 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та справу призначено до розгляду на 02.09.2014.

08.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду позивачем подані заява про забезпечення позову від 08.08.2014 Вих. № 1948/10 та заява про забезпечення позову від 08.08.2014 Вих. № 1944/10, відповідно до яких позивач просить суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - Наказу Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 у справі № 910/12230/13 та Наказу Господарського суду м. Києва від 14.08.2013 у справі № 5011-71/13110-2012.

Заяви Державного підприємства «Вугілля України» мотивовані тим, що триває стягнення з позивача на користь відповідача за зведеним виконавчим провадженням ВП № 39997777 заборгованості за кредитним договором № 81/11 від 22.07.2011, який за результатами розгляду позовних вимог позивача може бути визнано недійсним. На підставі зазначеного, з метою недопущення передчасного вчинення Відділом примусового виконання рішень ДВС України виконавчих дій, спрямованих на примусове стягнення за зведеним виконавчим провадженням ВП № 39997777 позивач просить винести ухвали про забезпечення позову.

Із доданих до заяв про забезпечення позову документів вбачається, що наказ № 910/12230/13 виданий 29.10.2013 про стягнення з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20467774, 53 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 74946737, 03 грн. пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 3 943 942, 90 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 68820, 00 грн. та наказ № 5011-71/13110-2012 виданий 14.08.2013 про стягнення з Державного підприємства «Вугілля України» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» заборгованості по кредиту в розмірі 390000000, 00 грн., пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 8950 819, 67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2909016,39 пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 29039,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64380, 00 грн. знаходяться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у зведеному виконавчому провадженні № 39997777.

Зазначені вище накази Господарського суду міста Києва видані на підставі відповідних рішень Господарського суду міста Києва, якими були повністю задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» мотивовані порушенням Державним підприємством «Вугілля України» договору про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року № 16 , як встановлено статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Як зазначив Верховний суд України в узагальненні судової практики "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.2007 року, господарським судам слід мати на увазі, що співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

Разом з тим, суд зазначає, що не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов’язані із заявленими вимогами, про що також зазначено в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.11.2001 у справі за позовом до Акціонерного товариства відкритого типу “Ексімнафтопродукт”.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011.

Як зазначалось вище, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - Наказу Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 у справі № 910/12230/13 та Наказу Господарського суду м. Києва від 14.08.2013 у справі № 5011-71/13110-2012.

У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Приймаючи до уваги, законодавчо визначені наслідки недійсності правочину, та той факт, що на момент розгляду справи відповідачем вчиняються дії по стягненню з позивача заборгованості по договору, про визнання недійсним якого просить позивач, суд вбачає наявність зв’язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведених заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову – забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач у справі є оператором Оптового ринку вугільної продукції України, при цьому 97 % вугілля, що реалізується позивачем у справі, це вугілля видобутку Донецького вугільного басейну, що більшою мірою знаходиться на території Донецької та Луганської областей, з якими господарські відносини на сьогоднішній день вкрай ускладнені через ситуацію АТО на сході України. А відтак, на сьогодні існують об`єктивні складнощі в господарській діяльності позивача, які виникли не з його вини та не залежать від результату господарської діяльності позивача, а в зв’язку із тим, що його господарська діяльність відбувається в секторі економіки, залежному від постачання енергоносіїв зі сходу України, то не вжиття заходів до забезпечення позову може призвести до зупинки діяльності позивача як державного підприємства та оператору ринку та фінансового інструменту Міненерговугілля, що спричинить зупинку перерахування коштів за вугілля державним вугледобувним підприємствам, в першу чергу Донбасу, підприємства якого вкрай потребують належного та своєчасного фінансування для забезпечення стабільності та цілісності держави на території регіону.

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, а саме: фінансовий стан позивача та функції позивача як оператора ринку та фінансового інструменту Міненерговугілля, завдання збільшити обсяги постачання вугільної продукції українського виробництва до енергогенеруючих компаній з метою забезпечення стабільності паливної складової на електричну та теплову енергію, що в свою чергу забезпечить підвищення рівня енергетичної безпеки країни в цілому, на фоні подій, що виникли у питаннях постачання природного газу з Російської Федерації, враховуючи інтереси держави в енергетичній безпеці та фінансові інтереси позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову для забезпечення інтересів у сфері енергетичної безпеки держави, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді заяви про забезпечення позову та встановивши обставини в їх сукупності, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заяви про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призводять до втручання у звичайну господарську діяльність відповідних осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для запобігання перешкод у виконані рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд також зазначає, що зупинення виконання щодо стягнення заборгованості з позивача у справі у зведеному виконавчому провадженні по виконанню наказів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не може призвести до порушення майнових інтересів відповідача, оскільки сума, присуджена до стягнення, не зменшується за кількістю, а виконання рішення суду гарантується заходами примусового впливу держави, а саме заходами органів виконавчої служби щодо примусового виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяви Державного підприємства «Вугілля України» про забезпечення позову Вих. № 1944/10 від 08.08.2014 та Вих. № 1948/10 від 08.08.2014 - задовольнити.

2. З метою забезпечення позову Державного підприємства «Вугілля України» зупинити стягнення на підставі виконавчих документів – наказу Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі № 5011-71/13110-2012 та Наказу Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 у справі № 910/12230/13.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень та її оскарження не зупиняє її виконання.

4. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 18.08.2015.

5. Стягувачем за даною ухвалою є Державне підприємство «Вугілля України» (01601, місто Київ, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ 32709929).

6. Боржником за даною ухвалою є Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73; код ЄДРПОУ 37471975).

7. Копію ухвали направити сторонам у справі у порядку статті 87 ГПК України.

8. Ухвала підлягає оскарженню у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Г. П. Бондаренко