Постанова № 40172802, 11.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014р. Справа № 876/4117/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Яворського І.О.,

судді Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): ОСОБА_1,

відповідача у справі: Воробець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу ОСОБА_3, АДРЕСА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №813/90/14

за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1

до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013р. позивач: ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просила визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці №722-о від 21.11.2013р., яким ОСОБА_3 звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, відповідно до п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я; поновити ОСОБА_3 на роботі, на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів; стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №813/90/14 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач: ОСОБА_3, яка у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 20.11.2013р., в результаті якого ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності, МСЕК, зазначаючи умови та характер праці, зроблено висновок про необхідність обмеження фізичних та психоемоційних навантажень. Апелянт (позивач у справі): ОСОБА_3 вважає, що у Львівській митниці є посади, робота на яких потребує менших фізичних та психоемоційних навантажень (наприклад, посади у черговій частині, бухгалтерії, складах, архіві тощо), ніж робота на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, однак, їй не було запропоновано жодної менш кваліфікованої або більш легкої роботи. Крім того, висновок МСЕК, яким встановлено, що ОСОБА_3 протипоказана робота на посаді інспектора митниці, відсутній.

Також апелянт зазначив, що у Львівській митниці Міндоходів є первинна профспілкова організація, членом якої є ОСОБА_3, проте, при звільненні ОСОБА_3 з роботи за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, за згодою профспілкового комітету адміністрація митниці не зверталась. ОСОБА_3 вважає, що відповідачем не надано доказів її невідповідності займаній посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці за станом здоров'я.

06.06.2014р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від Львівської митниці Міндоходів надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. відображає правильно встановлені обставини справи та винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 11.08.2014р. з'явився представник апелянта (позивача у справі): ОСОБА_1, який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі, зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, просив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №813/90/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у справі: Воробець І.Б. проти доводів апеляційної скарги заперечила, підтримала доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте на основі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці на підставі Наказу Львівської митниці Міндоходів №722-о від 21.11.2013р. "Про звільнення ОСОБА_3.", керуючись вимогами п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я (а.с.28).

В матеріалах справи знаходиться копія Довідки до акта огляду МСЕК від 20.11.2013р. (а.с.7), з якої вбачається, що ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності загального захворювання, у висновку про умови та характер праці зазначено "обмеження фізичних та психоемоційних навантажень".

Зі службової записки Головного спеціаліста відділу експлуатації та господарського забезпечення Львівської митниці Міндоходів від 21.11.2013р. №3.2/66-817-ЕП вбачається, що у Львівській митниці Міндоходів відсутні посади, робота на яких не передбачає фізичних та психоемоційних навантажень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 неможливо було перевести на іншу роботу, оскільки у Львівської митниці Міндоходів відсутні посади, робота на яких не передбачає фізичних та психоемоційних навантажень, зазначено, що відповідачем доведено правомірність Наказу Львівської митниці Міндоходів №722-о від 21.11.2013р. "Про звільнення ОСОБА_3.".

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Згідно із вимогами ч.1 ст.570 Митного Кодексу України, на службу до органів доходів і зборів приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на ці органи.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу, у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тій обставині, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 20.11.2013р., за результатами якого ОСОБА_3 встановлено 3 групу інвалідності, МСЕК, зазначаючи умови та характер праці, прийшла до висновку про необхідність обмеження фізичних та психоемоційних навантажень, а не про їх заборону, тому посилання суду першої інстанції на службову записку Головного спеціаліста відділу експлуатації та господарського забезпечення Львівської митниці Міндоходів від 21.11.2013р. №3.2/66-817-ЕП, у якій зазначено, що у Львівській митниці Міндоходів немає посад, робота на яких не передбачає фізичних та психоемоційних навантажень, - є безпідставним.

У судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 11.08.2014р. представником Львівської митниці Міндоходів було подано довідку про вакансії Львівської митниці Міндоходів, з якої вбачається, що станом на 21.11.2013р. у Львівській митниці Міндоходів була 41 вакантна посада, проте, ОСОБА_3 не було запропоновано жодної з них.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) ОСОБА_3 не може належно виконувати покладені на неї трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких вона обслуговує, висновок МСЕК, яким встановлено, що позивачу протипоказана робота на посаді інспектора митниці, відсутній. Відповідачем у справі не надано суду доказів невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці по стану здоров'я.

Керуючись вимогами ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Пунктом 10 ст.38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Згідно із вимогами ч.7 ст.43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, у Львівській митниці Міндоходів є первинна профспілкова організація, членом якої є ОСОБА_3, однак, при звільненні позивача з роботи за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, за згодою профспілкового комітету адміністрація митниці не зверталась.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем у справі не доведено правомірність Наказу Львівської митниці Міндоходів №722-о від 21.11.2013р. "Про звільнення ОСОБА_3.", при звільненні позивача з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, не було запропоновано перевести ОСОБА_3 на іншу роботу за наявності вакансій, не отримано згоди на звільнення виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_3, відповідачем у справі не надано суду доказів невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці за станом здоров'я.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3, АДРЕСА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №813/90/14 за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. у справі №813/90/14 за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці Міндоходів №722-о від 21.11.2013р., яким ОСОБА_3 звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я.

4. Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці Міндоходів.

5. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2013р. по 11.08.2014р. включно.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.О. Яворський

Суддя Р.В. Кухтей

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.08.2014р.