Постанова № 4017071, 23.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" червня 2009 р. Справа № 21/15/244-НА

за позовом Приватного підприємства "Інвестсервіс" м. Хмельницький

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.03р. № 0000862601/0/3346

Суддя Огороднік К.М. Секретар судового засідання Сліпчук Н.В.

Представники сторін:

від позивача, Казьмірчук С.І., за довіреністю,

Ігнатьєва С.В., за довіреністю;

Курашкевич Ю.М - директор;

від відповідача, Майстер І.П, за довіреністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приватне підприємство „Інвестсервіс” (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнень) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000862601/0/3346 від 14.07.2003 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 91047,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 63551,40 грн.

Неправомірність донарахування податку, штрафних санкцій позивач обґрунтовує відсутністю доказів наявності порушень та вказує на те, що в їх основі лежать помилкові висновки перевіряючих.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та наданих поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, оскільки правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення підтверджується виявленими в ході перевірки порушеннями.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП „Інвестсервіс” за період з 01.04.2000 року по 31.03.2003 року, за наслідками якої складено акт від 11.07.2003 року.

Під час перевірки перевіряючими встановлено та зафіксовано в акті, що в квітні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2000 року відповідачем не включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 5372 грн., що передбачено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. В червні 2000 року встановлено заниження ПДВ на 50 грн. у зв’язку з тим, що в Книзі обліку придбання за червень 2000 року відображено суму податкового кредиту 834 грн., що підтверджується податковими накладними, а в декларації з ПДВ в ряд. 17 - 784 грн., різниця складає 50 грн. В серпні 2000 року перевіркою встановлено заниження ПДВ у сумі 83361 грн., яке виникло за рахунок не зменшення підприємством податкового кредиту на повернення газового обладнання постачальнику на ПФ „Діро” згідно податкової накладної від 04.08.2000 року № 6 та відповідно накладної № 01 АЄ 371621 на загальну суму 504990,78 грн., в т.ч. ПДВ 84165,13 грн., чим порушено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вказане обладнання було отримано від ПФ „Діро” в лютому 1999 року згідно податкової накладної від 15.02.1999 року № 017, ПДВ, з якого було включено підприємством до податкового кредиту, що відображено в бухгалтерських документах. В лютому 2001 року встановлено зменшення податкового зобов’язання у сумі 1667 грн. в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Підприємством не включено до податкового зобов’язання з ПДВ отримання коштів на розрахунковий рахунок від ТзОВ АПП „Львівське” (Львівська обл., с. Зубра) в сумі 10000 грн., в т.ч. ПДВ 1667 грн. за реалізований Автонавантажувач згідно рах. № 12 від 19.02.2001 року (виписка банку за 20.02.2001 року, платіжне доручення № 56 від 20.02.2001 року). В березні 2001 року встановлено завищення зобов’язань по ПДВ на 1667 грн. як такого, що було враховано при перевірці в лютому 2001 року (отримання коштів на розрахунковий рахунок від ТзОВ АПП „Львівське”). В серпні 2002 року встановлено заниження зобов’язань по ПДВ на 489 грн., в порушення пп.. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством не включено до податкового зобов’язання з ПДВ реалізацію автомобіля „Урал” загальною вартістю 2934 грн., в т.ч. ПДВ 489 грн. Вищезазначений автомобіль був реалізований державним виконавцем міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції, згідно виконавчого листа № 2-2697 від 23.03.2001 року та наданої довідки ПП „Агентство „Укрспецзахист”. У вересні 2002 року встановлено заниження зобов’язань по ПДВ на 4384 грн., в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством не включено до податкового зобов’язання ПДВ від реалізації автомобілів „Урал-375”- 3 шт. та „ЗІЛ-131” - 1 шт. загальною вартістю 26304 грн., в т.ч. ПДВ 4384 грн. Вищезазначені автомобілі буди реалізовані державним виконавцем міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції відповідно до виконавчого листа № 2-2697 від 23.03.2001 року та наданої довідки ПП „Агентство „Укрспецзахист”. В листопаді 2002 року встановлено заниження зобов’язань по ПДВ на 451 грн. в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством не включено до податкового зобов’язання ПДВ з реалізації автомобіля „ЗІЛ-131” - 1 шт. загальною вартістю 2706 грн., в т.ч. ПДВ 451 грн. Вищезазначений автомобіль був реалізований державним виконавцем міського відділу ДВС Хмельницького міського управління юстиції відповідно до виконавчого листа № 2-2697 від 23.03.2001 року та наданої довідки ПП „Агентство „Укрспецзахист”. В бухгалтерському обліку реалізація зазначених основних засобів відображена в жовтні 2002 року бухгалтерським записом в Головній книзі по дебету рахунку 10/1 „Основні засоби на консервації” та кредиту 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” з відображенням фінансового результату бухгалтерськими проведеннями: дебет 793 „Результат від іншої звичайної діяльності” та кредит 377 „Розрахунки з іншими дебіторами”.

На підставі акта перевірки від 11.07.2003 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000862601/0/3346 від 14.07.2003 року, яким відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України „Про податок на додану вартість” позивачеві визначену суму податкового зобов’язання за платежем „податок на додану вартість” на суму 154598,40 грн., з яких 91047,00 грн. складає основний платіж та 63551,40 грн. - штрафні санкції.

Позивач, вважаючи це спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, з врахуванням уточнень, просить визнати його протиправним і скасувати.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за № 268/5459, із змінами і доповненнями визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

При цьому судом зважається на те, що згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому відповідачем не надано суду безспірних та беззаперечних доказів, які б підтверджували порушення саме позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість” і відповідно правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Також судом враховується, що відповідачем податкові зобов'язання та штрафні санкції нараховані згідно п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Однак, згідно ст. 19.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" п. 4.2 ст. 4, ст. 17 вказаного закону набрала чинності з 01.04.2001 року, а нарахування зроблено за період з 01.04.2000 року по 31.03.2003 року. Крім того, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (редакція з 11.06.2003 року по 06.08.2003 року), передбачав, що порядок нарахування штрафів, встановлений цим Законом із змінами, внесеними Законом України № 550-IV застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому набирає чинності цей Закон, а порядок погашення пені, визначений цим Законом із змінами, внесеними Законом № 550-IV, застосовується з 01.07.2003 року.

Підпункт 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (редакція з 11.06.2003 року по 06.08.2003 року), передбачав, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. З матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції нараховані із перевищенням 50 відсоткового обмеження.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню із скасуванням спірного податкового повідомлення-рішення повністю.

Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.03р. № 0000862601/0/3346.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інвестсервіс" м. Хмельницький (код. 01004589) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого державного мита.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено, КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.М. Огороднік

Постанова оформлена та підписана 30.06.2009 року (26-29 вихідні дні).

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.

Помічник судді О.С. Гуменюк