Рішення № 40170503, 17.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5757/14 Справа № 185/13243/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Повєткін В.В.Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Чергенець С.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2014 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, -

В с т а н о в и в :

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири посилаючись на те, що протягом двох років відповідач ОСОБА_3 неодноразово підтопляла квартиру позивача, про що 19.08.2013 року та 15.11.2013 року майстрами ЖС-1 було складено акти. Також внаслідок дій відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, оскільки в квартирі позивача була пошкоджена електрична проводка, позивач був хворим, дотримувався постільного режиму, члени його сім'ї (онуки) не могли вчитися, виконувати домашнє завдання. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 2500,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (а.с.2-4,115).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.124-128).

В апеляційній скарзі (а.с.133-135) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:

- замість розглядати позовні вимоги по суті суд звів вирішення спору лише до висновку про неправильність складення актів від 19.08.2013 року і 15.11.2013 року та не допитав посадових осіб, якими було складено ці акти;

- суд не звернув уваги на те, що співмешканець відповідача в судовому засіданні в якості свідка підтвердив відсутність електричного кабелю в квартирі позивача і що в квартирі відповідача проводився демонтаж підлоги, в якій знаходився провід і який був прокладений через стелю до позивача, що у висновку фактично підтверджує доводи позовної заяви;

- суд не взяв до уваги наданий позивачем висновок експерта, в якому детально розписано по окремим приміщенням місця затоплення;

- відповідач ввів в оману суд, зазначивши, що затоплення квартири відбулось внаслідок неналежного технічного стану житлового будинку і покриття даху.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено наявність причинного зв'язку дій відповідача із завданням шкоди та пошкодження майна позивача.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Визнавши, що позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між ушкодженням квартири та залиттям та заподіяння шкоди саме від неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції не врахував, що згідно ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом положень ч.2 ст.1166 ЦК України обов'язок довести відсутність вини завдавача шкоди покладається на самого завдавача шкоди і при цьому до уваги приймається лише наявність вини, а не її форма.

Як вбачається зі справи, на підтвердження спричинення позивачу матеріальної шкоди внаслідок залиття його квартири відповідачем суду крім актів про залиття, яким судом надано критичну оцінку, надано висновок спеціаліста від 18.04.2014 року (а.с.82-106), в якому спростовуються доводи відповідача щодо залиття квартири позивача внаслідок протікання даху будинку та зазначено про залиття з вище розташованої квартири, тобто з квартири, в якій мешкає відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів того, що залиття квартири позивача відбулося не х її вини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині ненадання позивачем доказів про наявність причинного зв'язку дій відповідача із завданням шкоди та пошкодженням майна позивача не можна визнати обґрунтованим, оскільки це суперечить матеріалам справи та нормам матеріального права.

Разом з тим зазначене не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Як вбачається зі справи, власником квартири, розташованої на квартирою позивача з 2010 року є ОСОБА_4 (а.с.59,62,63,64).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та при цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Отже за змістом положень ч.2 ст.1166 ЦК України особою винною в залитті квартири позивача слід вважати саме ОСОБА_4, як власницю квартири, з якої, на думку позивача, було здійснено залиття, а не ОСОБА_3, до якої заявлені позовні вимоги як до відповідача, але докази вини якої у справі відсутні.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року, апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення; якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2014 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В решті рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2014 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: