Рішення № 40168066, 22.07.2014, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/680/13-ц

Номер провадження 2/341/12/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Галицький районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді - Гаполяка Т.В.

секретарів судових засідань - Томин Л.В., Цимбалістої О.В.

в м. Галичі у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», державного нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори - Кіщук Людмили Іванівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу, поділ спільного майна подружжя, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», державного нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори Кіщук Л. І., уточнивши позовні вимоги просить суд:

- провести поділ спільного майна подружжя, виділивши йому як співвласнику нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 більшу частину з врахуванням суми сплачених кредитних коштів;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13 серпня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15 листопада 1995 року зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_4 В шлюбі народився син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, який фактично на даний час проживає з позивачем. В березня 2009 року рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області шлюб розірвано. В шлюбі ними набуто майно, яке слід віднести до спільного майна подружжя, а саме нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 325 кв.м., яке набуте відповідно до договору купівлі продажу від 16 червня 1999 року. В 2007 році проведено реконструкцію згаданого приміщення, а саме здійснено добудову до такого в результаті чого площа приміщення збільшилась. В 2007 році реконструйоване приміщення введено в експлуатацію та 23 липня 2007 року за ОСОБА_4 рішенням Галицької міської ради визнано право власності на таке. Після розірвання шлюбу між ним та позивачем досягнуто згоди щодо користування спірним приміщенням, а саме ним використовувався перший поверх для здійснення підприємницької діяльності пов'язаної з торгівлею будівельними матеріалами, відповідачем ОСОБА_4 використовувався другий поверх для здійснення підприємницької діяльності, а саме влаштовано кафе. В кінці 2013 року позивачу стало відомо, що відповідачем ОСОБА_4 відчужено відповідачу ОСОБА_5 в серпні 2013 року частину спірного приміщення площею 30.3 кв. м. без його згоди. Відтак вважає, що укладений згаданий договір купівлі продажу слід визнати недійсним. В подальшому, в січні 2013 року відповідач ОСОБА_4 уклала договір оренди з ПП Куляк частини спірного приміщення (першого поверху) яким він користувався протягом тривалого часу, чим унеможливила користування спільним майном.

Також в інтересах подружжя ним 02 жовтня 2007 року укладено з третьою особою ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» генеральну кредитну угоду в межах якої укладено два кредитні договори та отримано кредити в розмірі 46 100 Евро та 674 000 грн. Дані кредитні кошти використані на придбання для дружини автомобіля Мерседес Бенц SLK 320 та здійснено реконструкцію (добудову) спірного нежитлового приміщення. В забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на той час площею 325 кв.м., яке набуте відповідно до договору купівлі продажу від 16 червня 1999 року. Вважає, що дане зобов'язання слід віднести до спільного зобов'язання подружжя. Зазначає, що після розірвання шлюбу самостійно погашає кредит, відтак вважає, що при поділі майна, зокрема спірного нежитлового приміщення його частку слід збільшити з врахуванням сплачених сум.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав. Додатково пояснив, що після одруження їздив на заробітки в республіку Польща. В 1999 році його тесть - ОСОБА_11 зазначив про наявну можливість придбати нежитлове приміщення магазину госптовари в м. Галичі, в якому можна здійснювати підприємницьку діяльність. Маючи накоплені деякі кошти він та його дружина погодились придбати такий. Відтак цього ж року між райспоживспілкою та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу. Оплату за придбаний магазин здійснювали частинами. В зазначеному магазині на першому поверсі організували магазин будматеріалів «ІНФОРМАЦІЯ_8», діяльністю якого займався він, а на другому поверсі влаштували кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», діяльністю якого займалась колишня дружина. В подальшому ОСОБА_4 виявила намір здійснювати торгівлю дитячими товарами, відтак здійснено добудову з фасадної сторони додаткового приміщення в якому організували магазин дитячих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_3». Для здійснення добудови ним, за згоди дружини в ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» отримано кредит в розмірі під заставу за його згоди наявного у них нежитлового приміщення. Кредитні кошти також були використанні на придбання автомобіля для дружини Мерседес Бенц SLK 320 вартістю 32 000 доларів США, а також на інші споживчі цілі (ремонт будинку де вони проживали, озеленення території). Фактичні шлюбні відносини між ними припинено в 2009 році. На час розірвання шлюбу за ним було зареєстровано два автомобіля, зокрема Мерседес Бенц 230 Е та Ауді А6, а за відповідачем ОСОБА_4 Тойота Селіка та Мерседес Бенц SLK 320. Дані автомобілі придбані в шлюбі, відтак такі слід віднести до спільного майна подружжя. Враховуючи те, що вартість автомобілів, які зареєстровані за відповідачем ОСОБА_4 на час розірвання шлюбу є вищою, просив при поділі майна не враховувати вартість таких і не відчужені автомобілі виділити у власність тому зі сторін за ким такі зареєстровані. Вважає укладений договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід визнати недійсним, оскільки предметом такого є спільне майно подружжя і такий укладено всупереч його волі.

Представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_12 позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечила, подала заперечення в письмовому вигляді. Зазначила, що припинили як подружжя ведення спільного господарства в 2006 році. Спірне нежитлове приміщення по АДРЕСА_1. придбано для неї за кошти її батька, який був працівником Галицького райспоживтовариства та майже усе своє трудове життя пропрацював у даному магазині, відтак таке не слід відносити до спільного майна подружжя. Реконструкцію спірного приміщення здійснено нею в 2007-2012 роках, тобто уже після припинення ведення спільного господарства як подружжя з позивачем. Державну реєстрацію права власності на здійснену добудову, що є моментом виникнення права власності, нею проведено в 2012 році. Відтак, здійсненні покращення жодним чином не змінюють правового режиму належності даного приміщення. Відчуження ОСОБА_5 добудови площею 30,3 кв.м. не потребувало згоди позивача ОСОБА_3, оскільки така збудована за її кошти після припинення фактичних шлюбних відносин та спільного ведення господарства. Відтак, відсутні підстави для визнання договору купівлі продажу недійсним. Також слід взяти до уваги те, що спірне нежитлове приміщення є об'єктом комерційної нерухомості, яке перебуває у її власності як суб'єкта підприємницької діяльності і не може бути віднесене до спільного майна подружжя, відтак не підлягає поділу. Отриманий позивачем в ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» кредит не слід розцінювати як спільне зобов'язання подружжя, оскільки такий отримано в 2007 році і не в інтересах подружжя. Кредитні кошти повністю використані позивачем на власний розсуд, такі не використовувались на проведення реконструкції спірного приміщення та придбання їй автомобіля. Також вважає, що позивачем пропущений трьох місячний строк позовної давності звернення до суду з зазначеним позовом, перебіг якого слід рахувати з моменту винесення рішення суду про розірвання шлюбу. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_13 позов заперечив, надав пояснення аналогічні надані довірителем. Додатково зазначив, що право на звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним належить сторонам такого. Позивач не є стороною оспорюваного договору, відтак не наділений правом на звернення до суду з зазначеним позовом. Просив в задоволенні такого відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 позов заперечила. Зазначила, що вона є належним власником нежитлового приміщення площею 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, сплатила вартість такого. Просила в позові відмовити.

Представник ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» Чабан Ю.В. позов заперечив. Зазначив, що спірне нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за мінусом відчуженої ОСОБА_5 добудови, є предметом договору іпотеки укладеного між ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» та власником ОСОБА_4, на таке накладено обтяження, що унеможливлює здійснення поділу такого. Крім того вважає, що зазначене приміщення не слід відносити до спільного майна подружжя, оскільки таке придбане не за кошти подружжя. Просив в задоволенні позову відмовити. Відчуження ОСОБА_4 добудови площею 30,3 кв. м. не порушує прав та інтересів ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», оскільки відчужена добудова не перебувала в іпотеці. Щодо віднесення кредиту до спільного зобов'язання подружжя та розподіл між подружжям даного зобов'язання заперечив, оскільки розподіл даного зобов'язання є по суті зміна сторони кредитного договору на що потрібно згоду кредитора. Однак, ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» не надає такої згоди. Просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - державний нотаріус Галицької районної державної нотаріальної контори - Кіщук Л. І. в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність та письмові пояснення. В поясненнях зазначила, що нею посвідчувався договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13 серпня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З поданих позивачем правовстановлюючих документів не вбачалось, що відчужуване приміщення є спільною власністю подружжя. В разі,, якщо суд дійде висновку, що відчужене приміщення є спільним майном подружжя, договір купівлі-продажу не слід визнавати недійсним, а збільшити частку майна іншому з подружжя з врахуванням вартості відчуженого приміщення.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що є рідним братом позивача. В кінці 1990 років разом з позивачем перебував на заробітках в республіці Польща. В цей період позивач придбав магазин в м. Галичі, відтак повернувся в Україну здійснювати підприємницьку діяльність. Він залишився в республіці Польща. Повернувшись в Україну з 2005 по 2011 року працював продавцем в магазині будівельних матеріалів «ІНФОРМАЦІЯ_8», підприємницьку діяльність в яком здійснював позивач. На другому поверсі приміщення діяло кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», підприємницьку діяльність в якому здійснювала відповідач ОСОБА_4 Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 почала торгівлю дитячими речами в 2007-2008 роках здійснено добудову приміщення, де організовано магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3». В 2011 році залишив дану роботу у зв'язку з звинуваченням його відповідачем ОСОБА_4 у «крадіжці». Відомо, що брат отримав кредит, який використав на придбання авто дружині, добудову приміщення, здійснення благоустрою території за адресою спільного проживання.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_4 Після одруження подружжя позивача та відповідача проживало в квартирі батьків, в подальшому проживали в будинку по АДРЕСА_2. Після розірвання шлюбу почали проживати роздільно. Після одруження позивач деякий час працював в Польщі, сестра навчалась. В подальшому, за участі її батька було придбано приміщення по АДРЕСА_1 в якому позивач та сестра здійснювали підприємницьку діяльність. Оформлення договору купівлі - продажу супроводжував батько. За чиї кошти придбано приміщення їй невідомо.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що до 2002 року працював керівником Галицького райспоживтовариства. В 1999 році до нього звернувся ОСОБА_11 - батько відповідача ОСОБА_4 з питанням купівлі нежитлового приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_11, свідчення в якого відбирались в порядку виконання судового доручення, пояснив, що є батьком ОСОБА_4. Після служби у збройних силах весь трудовий період працював продавцем Галицького райспоживтовариства. Після завершення будівництва будинку на даний час по вул. АДРЕСА_1 був переведений в складі бригади на роботу в дане приміщення. В 1999 році Галицьку райспоживтовариство продавало дане приміщення і він вирішив придбати таке. Покупцем за договором купівлі-продажу була дочка ОСОБА_18, оскільки вирішив придбати для неї, однак за таке сплатив власні кошти, можливо «не до копійки». Підприємницьку діяльність в даному приміщенні дочка та зять розпочали орієнтовно через 2-3 роки після купівлі такого.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила що з 2005 року товаришує з ОСОБА_4, неодноразово зустрічалась, допомагала в роботі. В період її з ОСОБА_4 знайомства, остання з чоловіком жила, як зазначила свідок «не дуже добре». В роботі, а саме пов'язаній з функціонуванням кафе позивач їй не допомагав. В 2007 році ОСОБА_4 розпочала добудову до приміщення, яку завершила в 2012 році.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що працює керівником будівельного підприємства ТзОВ «Калина». В 2007 році на замовлення ОСОБА_3 його підприємство надавало будівельну техніку для ведення прибудови до приміщення по АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що в 2007 році ОСОБА_3 замовив в нього вікна та двері до прибудови до приміщення по АДРЕСА_1. Замовлення виконав, придбавши вікна в Польщі. Вікна ним змонтовано, оплату провів ОСОБА_3 В 2008 році на замовлення ОСОБА_3 монтував на другому поверсі приміщення по АДРЕСА_1 двері для виходу на терасу.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановлює наступні факти, події та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_4 15 листопада 1995 року зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2009 року. В шлюбі мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого згаданим рішенням визначено разом з матір'ю. (т. 1, а.с. 19) фактично такий на час розгляду справи проживає з батьком, що визнається сторонами.

Пунктами 23 -24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам надано роз'яснення, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодекс про шлюб та сім'ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем ОСОБА_4 припинено спільного ведення господарства як подружжям в 2009 році, після чого сторони почали проживати роздільно.

За час шлюбу подружжям ОСОБА_4 набуто приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 325 кв.м. за адресою: вул. АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 16 червня 1999 року, укладеного між ОСОБА_4 та Галицьким райспоживтовариством. (т.1, а.с. 12). Кошти за придбане приміщення вносились ОСОБА_4, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру (т. 1, а.с. 151-157).

В 2007 році подружжям ОСОБА_4 здійснено реконструкцію зазначеного приміщення і рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 23 липня 2008 року, враховуючи акт державної приймальної комісії від 19 квітня 2007 року визнано за ОСОБА_4 право власності на нежиле приміщення - торговий магазин загальною площею 379, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1 На підставі даного рішення на ім'я ОСОБА_4 13 червня 2012 року видано свідоцтво про право власності на (т. 2, а.с. 175).

Відповідно до 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Враховуючи те, що реконструкція спірного приміщення завершилась в 2007 році, тобто в період перебування в шлюбі сторін, реконструйоване (тобто покращене) приміщення слід повністю віднести до спільного майна подружжя. В подальшому, уже самою відповідачем ОСОБА_4 здійснюється розподіл згаданого нежитлового приміщення на два окремі об'єкти, а саме нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» площею 349,3 кв.м. та нежитлове приміщення магазину продтовари площею 30,3 кв.м., про що прийнято рішення виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 28 березня 2012 року (т. 2 а.с. 200). 06 серпня 2012 року на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтва про право власності на згадані приміщення (т.2 а.с. 201, 217). Враховуючи те, що проведено лише документальний поділ нежитлового приміщення, що перебувало у спільній власності подружжя на два окремі, без проведення будь-якого покращення, тощо, режим власності окремих об'єктів не змінився.

13 серпня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 101). Згоди на відчуження такого позивач не надавав (т.1 а.с. 105).

Згідно інформаційної довідки відділення ДАІ Галицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області № 246 від 05 березня 2014 року (т. 2 а.с. 130):

- за ОСОБА_3 зареєстровані автомобілі:

· Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_1. Поставлено на облік 17 березня 2007 року. Знято з обліку 19 червня 2013 року, видано транзитний д.н.з.

· Мерседес Бенц 230 Е, д.н.з НОМЕР_5. Поставлено на облік 15 жовтня 2003 року.

- за ОСОБА_4 зареєстровані автомобілі:

· Тойота Селіка, д.н.з. НОМЕР_2. Поставлено на облік 21 травня 2005 року. Знято з обліку 20 лютого 2014 року, видано транзитний д.н.з.

· Мерседес Бенц 320, д.н.з. 18 січня 2007 року видано тимчасовий дозвіл та д.н.з. НОМЕР_3. Зареєстровано 23 червня 2010 року, д.н.з НОМЕР_6.

Згідно висновку технічної-оціночної експертизи № 027/ТЛ- 13 від 21 серпня 2013 року, вартість автомобіля Ауді А6, 1996 р.в. без врахування ПДВ становить 80 623 грн. (т. 1 а.с. 198-201).

Згідно висновку технічної-оціночної експертизи № 028/ТЛ- 13 від 21 серпня 2013 року, вартість автомобіля Мерседес Бенц 230 Е «Універсал», 1991 р.в. без врахування ПДВ становить 39 855 грн. (т. 1 а.с. 206-209).

Згідно висновку технічної-оціночної експертизи № 029/ТЛ- 13 від 21 серпня 2013 року, вартість автомобіля Мерседес Бенц Е 320 SLK «Авангард», 2002 р.в. без врахування ПДВ становить 142 815 грн. (т. 1 а.с. 210-213).

Згідно висновку технічної-оціночної експертизи № 030/ТЛ- 13 від 21 серпня 2013 року, вартість автомобіля Тойота Селіка, 1996 р.в. без врахування ПДВ становить 58 350 грн. (т. 1 а.с. 214-217).

За клопотанням позивача суд при поділі майна не враховує вартість автомобілів, які перебували у власності подружжя на час розірвання шлюбу і виділяє у власність кожному збережене авто, яке зареєстроване за ним. Таке рішення не порушує інтересів сторін, оскільки загальна вартість автомобілів зареєстрованих за відповідачем ОСОБА_4 є більшою, і згоду на такий розподіл дав позивач.

Суд відносить до спільного зобов'язання подружжя обов'язок погашення кредитів за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_3 та ПАТ «Райфайзенбанк Аваль», оскільки такі отримані в інтересах подружжя та згоду на отримання яких надавала ОСОБА_4, в т.ч. і на зміну умов кредитних договорів після розірвання шлюбу (т. 3 а.с. 94-109).

При поділі спільного майна подружжя суд застосовує принцип рівності.

При визначенні часток нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» площею 349,3 кв.м., які слід виділити кожному з подружжя суд враховує вартість зазначеного приміщення, вартість відчуженого ОСОБА_4 майна ОСОБА_5, а саме нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суми сплаченого кредиту ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за кредитними договорами укладеними з ПАТ «Райффайзенбанк Аваль». Відповідно суд виділяє позивачу у власність більшу ідеальну частину, згідно наведеного нижче розрахунку.

Згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 007/БТ - 14 від 09 квітня 2014 року (т. 3 а.с. 117-141):

- ринкова вартість нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» загальною площею 349,3 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1 станом на 09 квітня 2014 року становить 1 196 003 грн.

- ринкова вартість нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. АДРЕСА_1 станом на 09 квітня 2014 року становить 139 638 грн.

Ринкову вартість зазначених приміщень визначено із застосуванням порівняльного методу при курсі вартості валют 1 долар США - 11, 651 грн. згідно курсу НБУ станом на 09 квітня 2014 року.

Згідно поданих ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» розрахунків по кредитних договорах № 010/14-10-716G136 та № 010/14-10-717G136 від 02 жовтня 2007 року, укладених між ОСОБА_3 та ПАТ «РайффайзенбанкАваль» (т. 2 а.с.131-142) та квитанцій поданих ОСОБА_4 (т.1 а.с. 237-239), в рахунок погашення заборгованості за зазначеним кредитними договорами в період з часу розірвання шлюбу по даний час,

ОСОБА_3 сплачено:

- 23 382,2 Евро, що враховуючи курс вартості валют 1 Евро - 16,36133 грн. згідно курсу НБУ станом на 09 квітня 2014 року в гривневому еквіваленті становить 382 563,89 грн.

- 252 775, 93 грн.,

а загалом сплачено 635 339,82 грн.

ОСОБА_4 сплачено:

- 630,86 Евро, що враховуючи курс вартості валют 1 Евро - 16,36133 грн. згідно курсу НБУ станом на 09 квітня 2014 року в гривневому еквіваленті становить 10 321,71 грн.

- 13 639,85 грн.,

а загалом сплачено 23 961,56 грн.

Різниця сплачених сум складає 611 378, 26 грн.

? частина вартості спірного нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» площею 349,3 кв.м. складає 598 001,5 грн. Здійснюючи зміщення зазначеної суми на ? частину різниці сум сплачених кредитів (305 689,13 грн.) та на ? частину вартості відчуженого ОСОБА_4 нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м. (69 819 грн.), позивачу слід виділити у власність ідеальну частину нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» площею 349,3 кв.м. еквівалентну 973 509, 63 грн., що становить наближено 81,4 %, а відповідачу відповідно частину еквівалентну 222 493,37 грн., що становить наближено 18,6 %.

Ідеальні частки нерухомого майна у правовстановлюючих документах вказуються як арифметичні (у простих дробах) частки (п. 5.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.)

Визначаючи наближені ідеальні частки майна у простих дробах суд виділяє ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 4/5 (чотири п'ятих) ідеальних частки нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» загальною площею 349,3 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_4, відповідно 1/5 (одну п'яту) ідеальну частку.

Різницю вартості виділеного майна суд вважає за можливе покрити грошовою компенсацією.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13 серпня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вартість відчуженого приміщення враховано при поділі решти майна, і дане приміщення відчужено як окремий об'єкт.

Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_4 про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки після розірвання шлюбу до 2013 року позивач продовжував користуватись спірним приміщенням, а початок перебігу строку позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_4 про те, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у її власності, як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки стороною договору купівлі-продажу є фізична особа ОСОБА_4 Покращення (реконструкція такого) здійснена подружжям. В подальшому рішення про визнання права власності та правовстановлюючі документи видані на ім'я фізичної особи ОСОБА_4

Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_4 та показання свідка ОСОБА_11 про те, що спірне приміщення не слід відносити до спільного майна подружжя так як таке придбане за кошти ОСОБА_11 Такі твердження та показання спростовуються зазначеними вище доказами. При укладені договору іпотеки, угод про внесення змін до договору іпотеки, ОСОБА_3 надавав згоду на укладення таких, чим сторони визначали режим власності речі. Суд вважає дані пояснення та показання ситуативними.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, виділення у власність кожному з подружжя частини майна, що перебуває в іпотеці не порушує інтересів іпотекодержателя - ПАТ «Райффайзенбанк Аваль», оскільки обтяження речі не припиняється.

По справі слід провести розподіл судових витрат між сторонами в порядку визначеному ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 62, 63, 64, 208, 209, 212-215, 218, 294, 295 ЦПК України, ст. ст. 368- 370 ЦК України, ст. ст. 22-29 Кодекс про шлюб та сім'ю України, ст. ст. 57, 60, 63, 65, 70 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Закону України «Про іпотеку» суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 4/5 (чотири п'ятих) ідеальних частки нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» загальною площею 349,3 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність автомобіль Мерседес Бенц 230 Е, д.н.з НОМЕР_5.

Виділити ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/5 (одну п'яту) ідеальну частину нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_8» загальною площею 349,3 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність автомобіль Мерседес Бенц 320 д.н.з НОМЕР_6.

В задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13 серпня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в порядку розподілу судових витрат 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору, які зарахувати на п/р 31214206700079, одержувач коштів УДКСУ в Галицькому районі Івано-Франківської обл., банк одержувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській обл., МФО 836014, код за ЄДРПО 02891581.

Стягнути з ОСОБА_4 в порядку розподілу судових витрат 3 211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 60 коп. судового збору, які зарахувати на п/р 31214206700079, одержувач коштів УДКСУ в Галицькому районі Івано-Франківської обл., банк одержувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській обл., МФО 836014, код за ЄДРПО 02891581.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 17 988 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп. визначених шляхом взаємозаліку грошової компенсації різниці виділеного майна та суми судових витрат, визначеної в порядку розподілу таких.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Т. В. Гаполяк