Ухвала суду № 40163982, 07.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3232/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі за позовом Фермерського господарства «Агріатік» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивач Фермерське господарство «Агріатік» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 №0006952210 та №0006942210.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення № 217 від 16.05.2013 та наказу № 368 від 16.05.2013, а також згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фермерського господарства «Агріатік» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 24.05.2013 №288/22-1/24211813.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 152498,12 грн., в тому числі за лютий 2012 року на суму 21666,67 грн., за квітень 2012 року на суму 19500,00 грн., за травень 2012 року на суму 65331,45 грн., за червень 2012 року на суму 46000,00 грн.; п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого занижено суми податку на прибуток на суму 160123,02 грн., в тому числі за І квартал 2012 року на суму 22750,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 137373,02 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0006952210 від 10.06.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 228747 грн., з яких: 152498 грн. - за основним платежем; 76249 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0006942210 від 10.06.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 240184,50 грн., з яких: 160123 грн. - за основним платежем; 80061,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентам носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 01.02 2012 між Позивачем та ТОВ «Ривс» було укладено договір на експедиційне обслуговування № 0201-18, відповідно до якого ТОВ «Ривс» за дорученням Позивача зобов'язувався організовувати експедування вантажів (зернової культури) автомобільним транспортом на території України, а Позивач зобов'язався оплатити надані послуги.

Виконання вказаного договору підтверджується протоколами погодження договірної ціни до договору № 0201-18 від 01.02.2012; податковими накладними, актами здачі-приймання, рахунками, банківськими виписками, податковими деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, 10.05.2012 між Позивачем та ТОВ «Ривс» було укладено Договір поставки № 0510-03, відповідно до якого ТОВ «Ривс» зобов'язується поставити та передати у власність Позивачу товар, а Позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування (асортимент), вартість та кількість якого вказана у рахунках.

Вказаним Договором також передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах франко-склад, перехід права власності на товар відбувається на момент підписання видаткових накладних, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару.

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками, податковими деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Як встановлено судом першої інстанції, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 14.08.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.