Ухвала суду № 40163505, 17.06.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/17350/2012

Провадження № 6/520/344/14

УХВАЛА

17.06.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання мирової угоди в процесі виконання рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користування грошима.

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 року начальник другого Київського відділу ДВС ОМУЮ Ткаченко С.О. звернувся до суду з поданням, в якому просив затвердити мирову угоду, укладену під час виконання виконавчих листів №№1512/17350/2012, виданих Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми.

У судовому засіданні представник другого відділу ДВС - Кіптіков І.О. подання підтримав, просив задовольнити.

Позивач у справі ОСОБА_1, його представник ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні подання ДВС підтримали, просили задовольнити та затвердити мирову угоду, що була між ними досягнута.

Розглянувши подання начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що подана мирова угода не може бути визнана, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 17.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 134 000 гривень як залишок безпідставно отриманих грошових коштів; 12 632, 40 гривні процентів на рівні облікової ставки НБУ станом на 14.12.2012 року; 1 577, 63 гривні сплаченого судового збору за подання позову та заяви про його забезпечення.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користування грошима були задоволені в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень як залишок безпідставно отриманих грошових коштів; 12 632, 40 (дванадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні сорок копійок) процентів на рівні облікової ставки НБУ станом на 14.12.2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 577,63 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) гривень 63 копійок.

Зазначене рішення оскаржено в установленому законом порядку не було, набрало законної сили та було звернуто до виконання.

03.07.2013 року головним державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ Кіптіковим І.О. було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного рішення.

06.05.2014 року начальник другого Київського відділу ДВС ОМУЮ Ткаченко С.О. звернувся до суду з поданням, в якому просив затвердити мирову угоду, укладену під час виконання виконавчих листів №№1512/17350/2012, виданих Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми.

Як вбачається з тексту мирової угоди, наданої сторонами державному виконавцю, відповідач визнає борг перед позивачем у розмірі 146 632,4 гривні та оцінює його у 18 345,1 доларів США та бажає сплатити зазначений борг шляхом передачі стягувачу у власність квартири АДРЕСА_1 з доплатою йому, ОСОБА_2, ОСОБА_1 грошової суми еквівалентної 42 000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі, або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.

Як зазначено вище, в обґрунтування вимог позивач посилається на досягнуту з відповідачем домовленість щодо передачі йому у власність квартири АДРЕСА_1, однак, оригіналів документів, які підтверджували б право власності відповідача на спірну квартиру, суду надано не було, а ксерокопія договору купівлі-продажу від 27.05.1994 року, наявна у справі, не може бути належним доказом у розумінні статей 57-59 ЦПК України.

Також, матеріали справи містять ксерокопію технічного паспорту на зазначену квартиру, який був виготовлений ще у 1993 році, що унеможливлює встановлення наявності перебудов чи переобладнань, виконаних у квартирі.

Більш того, у мировій угоді йдеться про те, що спірна квартира передається відповідачем позивачу в рахунок погашення боргу, що не є предметом спору та виходить за межі заявлених вимог.

Крім того, сторони не навели підстав неможливості укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної квартири чи неможливості її реалізації з в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Беручи до уваги вищевикладені обставини, у визнанні мирової угоди слід відмовити так як мирова угода сторін в даній цивільній справі не відповідає нормам процесуального права в тій частині, що спір виник щодо стягнення боргу, а сторонами ставиться питання щодо права власності на нерухоме та рухоме майно, що виходить за межі позовних вимог і призводить до зміни предмету спору, що, на думку суду, неприпустимо.

На підставі викладеного й керуючись вимогами ст. 372 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користування грошима - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Куриленко О. М.