Ухвала суду № 40163007, 07.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-6620/07 Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 8Н8» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 8Н8» звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просили суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2006 № 0000592307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 528.900,00 грн., в т.ч. 287.240,00 грн. - основний платіж та 241.660,00 - штрафні санкції; від 20.11.2006 № 0000572307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1.249.088,00 грн., в т.ч. - 624.544,00 грн. - основний платіж та 624.544,00 - штрафні санкції; від 20.11.2006 № 0003101703/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 480,0 грн., в т.ч. 160,00 грн. - основний платіж та 320,00 грн. - штрафні санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у липні 2007 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ « 8Н8» з питань дотримання вимог податкового і іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено Акт від 08.11.2006 № 679/1-22-01-32245271.

Згідно висновків Акту перевіркою встановлені порушення: - п. 4 пп. 4.1 Наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків" від 19 лютого 1998 року № 80 із змінами та доповненнями; пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624.544 грн.; п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97, із змінами та доповненнями, Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", а саме: ТОВ "8Н8" не надано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову звітність починаючи з серпня 2004 року до червня 2006 року та занижено податок на додану вартість в розмірі 287.240,00 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, із змінами та доповненнями; п. 3 ст. 7, ст.ст. 11, 12, 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92, із змінами та доповненнями, та п. 11, 12, 13, 14 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" № 12 від 21.04.1993, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено прибутковий податок на суму 160,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що основним видом діяльності Позивача за КВЕД є допоміжна діяльність у сфері страхування (що підтверджується довідкою Державного комітету статистики України № 9606/105 з ЄДРПОУ, а також свідоцтвом, виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг за № 95 від 19.09.2003 (термін дії до 18.09.2008), позивача включено до державного реєстру страхових брокерів; згідно зі Статутом позивача від 18.12.2002 року, зареєстрованого за № 05916, та відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 № 1523 виключною діяльністю позивача як страхового брокера є посередницька діяльність на страховому ринку.

Відповідно до Договору страховик - СТДВ «ТОМОТ» застрахував фінансові ризики страхувальника -ЗАТ „СВС Дніпро" на суму 4.637.100 грн. з визначенням розміру страхових внесків в сумі 695.565,00 грн. Згідно з додатком до Договору від 22.09.2003, укладеним між СТДВ «ТОМОТ» (сторона-1), ЗАТ „СВС Дніпро" (сторона-2) та ТОВ «8Н8»(сторона-3), сторона-1 страхує ризики згідно з Договором та здійснює відповідні виплати в разі страхового випадку безпосередньо стороні-2 на підставі документів, наданих стороною-3 чи страхувальником; сторона-2 зобов'язана сплатити страхову премію на розрахунковий рахунок сторони-3.

В матеріалах справи містяться виписки банку (зі зведеною таблицею), з яких вбачається, що всі суми направлялися в той або в наступний день до страхової компанії СТДВ «ТОМОТ» без відрахування комісійної винагороди по одному і тому самому документу - Договору страхування № TLF 20026b від 22.08.2003.

Також, станом на час розгляду скарг перевірки позивача на податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, ДПІ у Голосіївському районі на свій запит від 25.10.2006 отримала 10.11.2006 від СТДВ «Власта» (правонаступника СТДВ «ТОМОТ») копію Договору, Договору № 20 від 28.09.2003 про співпрацю в галузі страхування між СТДВ «ТОМОТ» та БТОВ « 8Н8», а також відомості про отримання СТДВ «ТОМОТ» від БТОВ « 8Н8»протягом періоду жовтень 2003 року - квітень 2004 року платежів за Договором.

Крім того, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, між позивачем та НМПС «Трудовий союз» укладено ліцензійну угоду про відшкодування роялті № 11 від 01.09.2003.

Згідно з п. 1 вищезазначеної угоди НМПС «Трудовий союз» як суб'єкт авторського права передав у використання позивачу на невиключній основі об'єкти права інтелектуальної власності для встановлення їх на комп'ютерному обладнанні останнього з метою використання у власній господарській діяльності виключно на території України. Позивач в свою чергу взяв на себе зобов'язання сплачувати НМПС «Трудовий союз» винагороду за актами про використання об'єктів інтелектуальної власності.

Згідно актів передачі авторського права МНПС «Трудовий союз» передав у використання позивачу комп'ютерні програми, авторські права на які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (копії даних свідоцтв залучені до матеріалів справи).

Укладання ліцензійної угоди було здійснено позивачем з метою забезпечення нормального функціонування комп'ютеру, принтеру, модему та програмного забезпечення Unix, які позивач орендує у приватного підприємця ОСОБА_3 на підставі договору майнового найму. Згідно з актом все вищезазначене майно було передане позивачу в оренду та обліковується останнім на позабалансовому рахунку.

У зв'язку з переданням НМПС «Трудовий союз» майнових прав на вищезазначені комп'ютерні програми ТС «Творчість» за договором про передання майнових прав автора, позивач уклав з ТС «Творчість» ліцензійну угоду про відшкодування роялті № 11 від 15.06.2005.

Згідно з п. 1 вищезазначеної угоди ТС «Творчість» як суб'єкт авторського права передав у використання позивачу на невиключній основі об'єкти права інтелектуальної власності для встановлення їх на комп'ютерному обладнанні останнього з метою використання у власній господарській діяльності виключно на території України. Позивач в свою чергу взяв на себе зобов'язання сплачувати ТС «Творчість» винагороду за актами про використання об'єктів інтелектуальної власності.

В матеріалах справи містяться докази сплати роялті БТОВ « 8Н8» підтверджується отриманням брокерським товариством об'єктів авторського права відповідно до їх переліку, а саме: Комп'ютерна програма "Модуль підтримки HP Scan Set 3300C в операційній системі UNIX" (Свідоцтво ДДІВ № 8661 від 31.10.2003); Комп'ютерна програма "Модуль підтримки USB модема Zyxel Omni 56K операційної системи UNIX" (Свідоцтво ДДІВ № 8662 від 31.10.2003); Комп'ютерна програма "Програма для русифікації консолі Unix (wsusefont)" (Свідоцтво ДДІВ № - 8076 від 31.07.2003); Комп'ютерна програма "Вхідний фільтр для друку тексту (txtprint)" (Свідоцтво ДДІВ № 7731 від 09.06.2003); Комп'ютерна програма "Програма для створення гарячих клавиш в Unix (hotkey)" (Свідоцтво ДДІВ № 8075 від 31.07.2003); Комп'ютерна програма "altq_blue.h" (Свідоцтво ДДІВ № 17461 від 01.08.2006); Комп'ютерна програма "qcad" (Свідоцтво ДДІВ № 11064 від 17.09.2004); Комп'ютерна програма "logistic.init.c" (Свідоцтво ДДІВ № 11001 від 14.09.2004); Комп'ютерна програма "exec.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10128 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "resourcevar.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10139 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "malloc.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10140 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "uvm.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10141 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "vnode.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10142 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "systm.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10143 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "proc.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10144 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "param.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10145 від 01.06.2004); Комп'ютерна програма "installboot.c" (Свідоцтво ДДІВ № 10431 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма "bootblks.c" (Свідоцтво ДДІВ № 10442 від 05.07.2004); Комп'ютерна програма "installboot/Makefile" (Свідоцтво ДДІВ № 10429 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма "getmount.c" (Свідоцтво ДДІВ № 10430 від 02.07.2004); Комп'ютерна програма "installboot.h" (Свідоцтво ДДІВ № 10428 від 02.07.2004).

Згідно висновку експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 5030 від 08.06.2005 на ринку України відсутні пропозиції стосовно таких самих, подібних та однорідних програмних продуктів авторського права.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що стосується порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону (у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обов'язок платника застосовувати звичайні ціни при оподаткуванні податком на прибуток операцій з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, випливає з підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому за правилами підпунктів 1.20.1, 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 названого Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки про порушення позивачем в частині оподаткування відрахувань за надані послуги у сфері страхування, податком на додану вартість є неправомірними.

Таким чином, вказане підтверджує обґрунтованість та правомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту та суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у податковому періоді, в якому отримані податкові накладні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30 липня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 14.08.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.