Рішення № 40162929, 12.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р.Справа № 922/2123/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Екотеп", м. Львів до ТОВ "Славена" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Полупанової О.О.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотеп" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" (далі - відповідач), у якій просить суд стягнути з останнього 347891,07 грн., у т.ч. 199677,90 грн. - основної заборгованості; 108444,34 грн. - відсотки за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 24.03.2014 року; 15421,35 грн. - загальна сума, що належить до сплати ТОВ "Славена" на поточний рахунок ТОВ "Екотеп" згідно актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року по накладним № 6623 від 10.09.2013 року, №6409 від 30.08.2013 року, №6068 від 16.08.2013 року, №7061 від 30.09.2013 року, №6891 від 24.09.2013 року, №6622 від 10.09.2013 року, №6231 від 22.08.2013 року, №6071 року від 16.08.2013 року, №7037 від 30.09.2013 року, №8314 від 20.11.2013 року; 19377,94 грн. - пені згідно умов договору за період з 17.06.2013 року до 22.05.2014 року; 4969,54 грн. - 3% річних за користування коштами з 17.06.2013 року до 22.05.2014 року. А також просить покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки на умовах товарного кредиту №603/9 від 15.03.2013 року в частині оплати за поставлений товар.

20.06.2014 року позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог ( у зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу у розмірі 2198,10 грн.) та просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача 197479,80 грн. суму основного боргу, 108444,34 грн. відсотки за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 24.03.2014 року, 19377,94 грн. пені, 4969,54 грн. 3 % річних, 15421,35 грн. загальної суми, що належить до сплати згідно Актів зміни ціни та судовий збір.

08.07.2014 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог та просить суд в зв'язку з частковою оплатою боргу в розмірі 55384,82 грн., стягнути з відповідача 144293,08 грн. основного боргу, 108444,34 грн., відсотки за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 24.03.2014 року, 15421,35 грн. - загальна сума, що належить до сплати ТОВ "Славена" на поточний рахунок ТОВ "Екотеп" згідно актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року по накладним № 6623 від 10.09.2013 року, №6409 від 30.08.2013 року, №6068 від 16.08.2013 року, №7061 від 30.09.2013 року, №6891 від 24.09.2013 року, №6622 від 10.09.2013 року, №6231 від 22.08.2013 року, №6071 року від 16.08.2013 року, №7037 від 30.09.2013 року, №8314 від 20.11.2013 року; 18508,05 грн. - пені згідно умов договору за період з 17.06.2013 року до 22.05.2014 року; 4775,46 грн. - 3% річних за користування коштами з 05.03.2013 року по 22.05.2014 року. А також просить покласти судові витрати на відповідача ( т.3 а.с.57-58).

05.08.2014 року позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог ( у зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу у розмірі 67205,27 грн.) та просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача 132472,63 грн. суму основного боргу, 138276,44 грн. відсотки за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 30.07.2014 року, 24350,49 грн. пені, 5697,99 грн. 3 % річних, 61180,00 грн. загальної суми, що належить до сплати згідно Актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року по накладним № 6623 від 10.09.2013 року, № 6409 від 30.08.2013 року, № 6068 від 16.08.2013 року, № 7061 від 30.09.2013 року, № № 6891 від 24.09.2013 року, № 6622 від 10.09.2013 року, № 6231 від 22.08.2013 року, № 6017 від 16.08.2013 року, № 703'7 від 30.09.2013 року, № 8314 від 20.11.2013 року, № 8721 від 09.12.2013 року, № 8103 від 13.11.2013 року, № 8794 від 10.12.2013 року, № 7065 від 30.09.2013 року, № 8134 від 13.11.2013 року, № 8073 від 11.11.2013 року, № 9068 від 19.12.2013 року, № 9101 від 23.12.2013 року, № 9152 від 25.12.2013 року, № 8891 від 13.12.2013 року, № 7841 від 31.10.2013 року, № 7739 від 29.10.2013 року, № 8159 від 14.11.2013 року; а також судовий збір у сумі 7239,55 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому ухвалою від 05.08.2014 року заяву про зміну позовних вимог прийнято до розгляду.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неотриманням відповідачем заяви про зміну позовних вимог та необхідністю надання додаткових пояснень щодо заявлених вимог позивача.

У призначеному судовому засіданні 12.08.2014 року представник відповідача надав письмові пояснення у яких визнав суму основного боргу у розмірі 132472,63 грн. та вважає її обґрунтованою. Проте не погоджується з сумою відсотків, нарахованих позивачем за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 30.07.2014 року, вважаючи, що договором передбачено відтермінування зобов'язання з оплати поставленого товару, тобто перенесення його строків на більш тривалий термін, що по своїй суті є договором поставки з відстроченням платежу, а не договором поставки товару на умовах товарного кредиту. Також відповідач не погоджується з сумою коштів згідно актів зміни ціни, посилаючись на те, що позивачем не надано а ні в актах зміни ціна, а ні в рахунках на оплату та видаткових накладних чи в будь-яких інших документах доказів того, на якому рівні був зафіксований курс долара чи євро на день поставки товару і на день його оплати. Крім того, відповідач не визнає суму пені та 3% річних та судового збору, вважає, що позивачем невірно здійснено розрахунок вказаних сум.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса На вирішення експертів поставити наступні питання:

- чи підтверджується документально та арифметично визначена у розрахунках ТОВ "Екотеп" заборгованість ТОВ "Славена" за договором поставки на умовах товарного кредиту №603/9 від 06.03.2012 року а саме: 138276,44 відсотки за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 30.07.2014 року; 61180,00 грн. сума коштів згідно актів зміни ціни, 24350,49 грн. пеня за період з 17.06.2013 до 30.07.2047; 5697,99 грн. сума - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України за період з 05.03.2013 року по 30.07.2014 року;

- Якщо розрахунки, надані ТОВ "Екотеп" не підтверджуються або підтверджуються частково, яка сума заборгованості ТОВ "Славена" перед ТОВ "Екотеп" за договором поставки на умовах товарного кредиту №603/9 від 06.03.2012 по відсоткам за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 по 30.07.2014 року; по актам зміни ціни від 25.03.2014 року та від 30.07.2014 року, по пені за період з 17.06.2013 року по 30.07.2014 року; по 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за період з 05.03.2013 року по 30.07.2014 року.

Крім того представником відповідача через канцелярію суду надано заяви про зменшення розміру пені на 50% та про розстрочку виконання рішення суду.

Суд розглянувши надані клопотання, враховуючи положення ст. 22 ГПК України приймає їх до розгляду.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

06 березня 2012 року між ТОВ "Екотеп" та ТОВ "Славена" укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №603/9 (надалі - Договір) та додаткові угоди від 09.01.2013 року від 15.03.2013 року, від 02.02.12014 року, які є невід'ємною частиною договору, згідно умов якого ТОВ "Екотеп" зобов'язалось поставити поліграфічні матеріали, а ТОВ "Славена" приймати та оплачувати такі товари в порядку та строки, передбачені цим договором.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками, а отже сторони досягли згоди щодо його предмету та усіх істотних умов.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Положення наведеної статті кореспондуються з приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони передбачили умовами п.5.1. названого договору, що отримувач здійснює оплату вартості товару по кожній поставці шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. Отримувач зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію товару в повному розмірі на протязі 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. При цьому, постачальник застосовує по кожній партії поставленого товару умови товарного кредиту, а отримувач зобов'язаний виконати їх належним чином (п. 5.2. Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 15.03.2013 року ).

Згідно п. 5.3. Договору умови товарного кредиту передбачають відстрочення оплати вартості поставленого товару під відсоток, тобто плати за використання товару, отриманого в кредит.

Сторони погодили розміри відсотків за користування товарним кредитом:

- за користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, отримувач сплачує постачальнику відсоток в розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару ( п.5.4 договору, з урахуванням додатку № 2 від 15.03.2013 року).

Сторони погодились, що оплата повної вартості товару по кожній поставці товару при умові настання подій передбачених п. 5.4 договору, здійснюється отримувачем не пізніше ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару ( п.5.5 договору).

Своє право застосування умов товарного кредиту позивач реалізує шляхом виставлення рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми проценту за товарний кредит здійснюється отримувачем (відповідачем у справі) на протязі 2-х банківських днів від дати його виставлення. (п.5.6 договору).

При поставках на умовах товарного кредиту з метою впорядкування платежів в рахунок оплати за поставлену продукцію отримувач ( відповідач по справі) зобов'язався зазначати у кожному платіжному дорученні на переказ коштів номер і дату накладної. У разі невиконання відповідачем цієї умови позивач вправі здійснювати зарахування платежів в погашення заборгованості на власний розсуд. ( п. 5.7 договору).

Так, на виконання умов договору, позивача поставив, а відповідач прийняв продукції за на наступними видатковими накладними :

№ 1767 від 05.02.2013 року на суму 15814,66 грн. (т. 1 а.с.26)

№ 1826 від 06.02.2013 року на суму 5930,44 грн. (т. 1 а.с.28)

№ 1856 від 08.02.2013 року на суму 1331,45 грн. (т. 1 а.с.30)

№ 1936 від 12.02.2013 року на суму 8036,82 грн. (т. 1 а.с.32)

№ 2414 від 28.02.2013 року на суму 6025,73 грн. (т. 1 а.с.34)

№ 2481 від 04.03.2013 року на суму 4281,98 грн. (т. 1 а.с.35)

№ 2564 від 06.03.2013 року на суму 8563,97 грн. (т. 1 а.с.37)

№ 2596 від 07.03.2013 року на суму 1071,60 грн. (т. 1 а.с.39)

№ 2435 від 01.03.2013 року на суму 31807,49 грн. (т. 1 а.с.40)

№ 2771 від 18.03.2013 року на суму 7386,58 грн. (т. 1 а.с.42)

№ 2884 від 21.03.2013 року на суму 5203,80 грн. (т. 1 а.с.44)

№ 3001 від 27.03.2013 року на суму 10110,24 грн. (т. 1 а.с.46)

№ 3072 від 29.03.2013 року на суму 15611,40 грн. (т. 1 а.с.48)

№ 3218 від 04.04.2013 року на суму 2601,90 грн. (т. 1 а.с.50)

№ 3450 від 17.04.2013 року на суму 5126,31 грн. (т. 1 а.с.52)

№ 3542 від 18.04.2013 року на суму 14412,19 грн. (т. 1 а.с.54)

№ 3786 від 26.04.2013 року на суму 2318,40 грн. (т. 1 а.с.56)

№ 3740 від 25.04.2013 року на суму 12814,85 грн. (т. 1 а.с.58)

№ 3834 від 29.04.2013 року на суму 45878,40 грн. (т. 1 а.с.60)

№ 4391 від 27.05.2013 року на суму 752,40 грн. (т. 1 а.с.61)

№ 4686 від 07.06.2013 року на суму 10015,16 грн. (т. 1 а.с.63)

№ 4771 від 11.06.2013 року на суму 711,94 грн. (т. 1 а.с.65)

№ 5040 від 25.06.2013 року на суму 39250,19 грн. (т. 1 а.с.56)

№ 5041 від 01.07.2013 року на суму 19625,10 грн. (т. 1 а.с.68)

№ 5357 від 09.07.2013 року на суму 7579,80 грн. (т. 1 а.с.70)

№ 5428 від 12.07.2013 року на суму 4708,04 грн. (т. 1 а.с.72)

№ 5459 від 15.07.2013 року на суму 4270,27 грн. (т. 1 а.с.74)

№ 5513 від 18.07.2013 року на суму 15717,18 грн. (т. 1 а.с.76)

№ 5644 від 29.07.2013 року на суму 37168,74 грн. (т. 1 а.с.78)

№ 5787 від 08.08..2013 року на суму 4561,27 грн. (т. 1 а.с.80)

№ 5791 від 08.08.2013 року на суму 9911,66 грн. (т. 1 а.с.82)

№ 5840 від 08.08.2013 року на суму 6824,89 грн. (т. 1 а.с.84)

№ 5923 від 13.08.2013 року на суму 8155,88 грн. (т. 1 а.с.86)

№ 6068 від 16.08.2013 року на суму 21176,64 грн. (т. 1 а.с.88)

№ 6017 від 16.08.2013 року на суму 4955,83 грн. (т. 1 а.с.90)

№ 6231 від 22.08.2013 року на суму 16160,64 грн. (т. 1 а.с.92)

№ 6409 від 30.08.2013 року на суму 19994,26,18 грн. (т. 1 а.с.94)

№ 6622 від 10.09.2013 року на суму 2899,16,18 грн. (т. 1 а.с.96)

№ 6623 від 10.09.2013 року на суму 17603,27 грн. (т. 1 а.с.97)

№ 8314 від 20.11.2013 року на суму 21659,22 грн. (т. 1 а.с.99)

№ 6891 від 24.09.2013 року на суму 25864,73 грн. (т. 1 а.с.100)

№ 7037 від 30.09.2013 року на суму 13295,92 грн. (т. 1 а.с.102)

№ 7061 від 30.09.2013 року на суму 16279,91 грн. (т. 1 а.с.104)

№ 7065 від 30.09.2013 року на суму 7893,83 грн. (т. 1 а.с.105)

№ 7739 від 29.10.2013 року на суму 4672,64 грн. (т. 1 а.с.107)

№ 7841 від 31.10.2013 року на суму 9812,54 грн. (т. 1 а.с.108)

№ 8073 від 11.11.2013 року на суму 13885,76 грн. (т. 1 а.с.110)

№ 8103 від 13.11.2013 року на суму 10195,16 грн. (т. 1 а.с.111)

№ 8134 від 13.11.2013 року на суму 14719,27 грн. (т. 1 а.с.113)

№ 8153 від 14.11.2013 року на суму 14719,27 грн. (т. 1 а.с.115)

№ 8721 від 09.12.2013 року на суму 9812,84 грн. (т. 1 а.с.116)

№ 8794 від 10.12.2013 року на суму 2198,10 грн. (т. 1 а.с.118)

№ 8891 від 13.12.2013 року на суму 4906,43 грн. (т. 1 а.с.119)

№ 9068 від 19.12.2013 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.121)

№ 9101 від 23.12.2013 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.123)

№ 9152 від 25.12.2013 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.125)

№ 9252 від 30.12.2013 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.127)

№ 9281 від 30.12.2013 року на суму 9812,84 грн. (т. 1 а.с.129)

№ 1001 від 13.01.2014 року на суму 23163,95 грн. (т. 1 а.с.131)

№ 1055 від 10.01.2014 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.133)

№ 1130 від 17.01.2014 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.135)

№ 1198 від 21.01.2014 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.137)

№ 1284 від 21.01.2014 року на суму 9911,96 грн. (т. 1 а.с.138)

№ 1294 від 31.01.2014 року на суму 4955,99 грн. (т. 1 а.с.140)

№ 1672 від 11.02.2014 року на суму 22749,02 грн. (т. 1 а.с.142)

№ 1832 від 18.02.2014 року на суму 1719,90 грн. (т. 1 а.с.144)

№ 2189 від 07.03.2014 року на суму 4513,15 грн. (т. 1 а.с.146)

№ 2240 від 11.03.2014 року на суму 5724,59 грн. (т. 1 а.с.148)

№ 2222 від 11.03.2014 року на суму 2385,24 грн. (т. 1 а.с.150)

№ 1940 від 25.02.2014 року на суму 11214,00 грн. (т. 1 а.с.152)

№ 2375 від 19.03.2014 року на суму 1622,62 грн. (т. 1 а.с.154)

№ 2377 від 19.03.2014 року на суму 6969,70 грн. (т. 1 а.с.156)

Означені видаткові накладні підписані представником відповідача та засвідчені печаткою на підтвердження прийому товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

В процесі судового розгляду позивачем 05.08.2014 року було подано заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій останній повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 67205,27 грн., у звязку з чим, сума основної заборгованості зменшена, а також просить стягнути з відповідача 138276,44 грн. відсотки за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 30.07.2014 року, 24350,49 грн. пені, 5697,99 грн. 3 % річних, 61180,00 грн. загальної суми, що належить до сплати згідно Актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року по накладним № 6623 від 10.09.2013 року, №6409 від 30.08.2013 року, №6068 від 16.08.2013 року, №7061 від 30.09.2013 року, №6891 від 24.09.2013 року, №6622 від 10.09.2013 року, №6231 від 22.08.2013 року, №6071 року від 16.08.2013 року, №7037 від 30.09.2013 року, №8314 від 20.11.2013 року; та судовий збір у сумі 7239,55 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач оплатив товар не в повному обсязі.

Станом на 05.08.2014 року розмір простроченої основної заборгованості відповідача перед позивачем склала 132472,63 грн., що не заперечується відповідачем.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тому, враховуючи наведені норми законодавства, зазначена сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як така, що доведена належними та допустимими доказами.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягненняз відповідача відсотків за користування товарним кредитом у сумі 138276,44 грн. ( у т.ч. ПДВ 23046,07 грн.).

Згідно положень п.п.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст..694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

Так умовами п.5.4 договору передбачено, що за користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, відповідач сплачує позивачу відсоток у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

Своє право застосовувати умови товарного кредиту позивач реалізує шляхом виставлення відповідачу рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми процентів за товарний кредит здійснюється відповідачем на протязі 2 - х банківських днів від дати його виставлення ( п.5.6 договору).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача 28.03.2014 року направлено рахунок на оплату товарного кредиту №24-03/14 від 24.03.2014 року, що охоплює період з 06.02.2013 року по 24.03.2014 року та складає 444,34 грн.

Та оскільки відсотки за користування товарним кредитом підлягають сплаті за кожний календарний день користування, позивачем було здійснено перерахунок суми відсотків за користування товарним кредитом по договору №603/9 від 06.03.2012 року та виставлено рахунок №30-07/14 від 30.07.2014 року на оплату відсотків за користування кредитом за період з 25.03.2014 року по 30.07.2014 року включно на суму 29832,10 грн., який був направлений відповідачу 01.08.2014 року.

Загальна сума відсотків за користування товарним кредитом за період з 06.02.2013 року по 30.07.2014 року становить 138276,44 грн. (у т.ч. ПДВ 23046,07 грн.

Однак, суму боргу та нараховані відсотки не сплачено, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Суд перевіривши розрахунок відсотків, період їх нарахування, дійшов висновку, що останній відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому сума нарахованих відсотків у розмірі 115230,37 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Посилання відповідача про те, що ним не отримано рахунку №30-07/14 від 30.07.2014 року спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом як належні.

Що стосується нарахування ПДВ на суму відсотків, суд зазначає наступне.

Податок на додану вартість регламентується в розділі 5 "Податок на додану вартість " Податкового кодексу України від 02.12. 2010р. № 2755-VI

Так, ст. 185 Податкового кодексу України визначає об'єкт оподаткування цим податком, зокрема, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Поняття товарного кредиту визначено пп.14.1.245 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, згідно якої товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Кодекс, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту ( пп.«а» п. 185.1 ст. 185 Кодексу).

Якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із ст.185 Кодексу, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому п.188.1 ст.188 Кодексу, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя (п.189.7 ст.189 Кодексу).

У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору (п.187.3 ст.187 Кодексу).

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначений ст. 188 Податкового кодексу України, якою передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент, то незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість) збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що нараховуючи суму ПДВ, базою оподаткування повинна бути вартість товарів, що не містить податку на додану вартість, збільшена на загальну суму процентів. Тобто, збільшуючи податкові зобов'язання у декларації у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України, загальна сума ПДВ вираховується з вартості товару (без ПДВ), збільшеної на проценти за користування товарним кредитом.

Проте, у своєму розрахунку позивач неправомірно нарахував ПДВ на відсотки за користування товарним кредитом, оскільки сума відсотків була порахована від загальної вартості товару, на яку вже нараховано 20% ПДВ, а тому повторне нарахування ПДВ на суму відсотків не допускається.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено, що у випадку прострочення відповідачем терміну оплати товару ( п.5.5 та 5.2 договору), він сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення ( п.6.2 договору).

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, суд дійшов висновку, що сума пені нарахована правомірно, з правильним застосуванням ставки НБУ та вірним періодом нарахування, у зв'язку з чим, сума пені у розмірі 24350,49 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума 3% річних у розмірі 5697,99 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо стягнення суми, яка належить до сплати ТОВ "Славена" на поточний рахунок ТОВ "Екотеп" згідно Актів зміни ціни б/н від 25.03.2014 року по накладним № 6623 від 10.09.2013 року, № 6409 від 30.08.2013 року, № 6068 від 16.08.2013 року, № 7061 від 30.09.2013 року, № 6891 від 24.09.2013 року, № 6622 від 10.09.2013 року, № 6231 від 22.08.2013 року, № 6017 від 16.08.2013 року, № 703'7 від 30.09.2013 року, № 8314 від 20.11.2013 року, № 8721 від 09.12.2013 року, № 8103 від 13.11.2013 року, № 8794 від 10.12.2013 року, № 7065 від 30.09.2013 року, № 8134 від 13.11.2013 року, № 8073 від 11.11.2013 року, № 9068 від 19.12.2013 року, № 9101 від 23.12.2013 року, № 9152 від 25.12.2013 року, № 8891 від 13.12.2013 року, № 7841 від 31.10.2013 року, № 7739 від 29.10.2013 року, № 8159 від 14.11.2013 року, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Умовами п. 5.9. договору № 603/9 від 06.03.2012 року передбачено, що у випадку, якщо на дату здійснення оплати Замовником, на міжбанківській валютній біржі відбулось збільшення вартості євро чи долара США більше, ніж на 2 % по відношенню до вартості Євро чи долара США, яка існувала на дату поставки товару, постачальник має право здійснити перерахунок вартості поставленого і оплаченого замовником товару, оформивши це складанням акту зміни ціни.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованості по видатковим накладним № 6623 від 10.09.2013 року, № 6409 від 30.08.2013 року, № 6068 від 16.08.2013 року, № 7061 від 30.09.2013 року, № № 6891 від 24.09.2013 року, № 6622 від 10.09.2013 року, № 6231 від 22.08.2013 року, № 6017 від 16.08.2013 року, № 703'7 від 30.09.2013 року, № 8314 від 20.11.2013 року, № 8721 від 09.12.2013 року, № 8103 від 13.11.2013 року, № 8794 від 10.12.2013 року, № 7065 від 30.09.2013 року, № 8134 від 13.11.2013 року, № 8073 від 11.11.2013 року, № 9068 від 19.12.2013 року, № 9101 від 23.12.2013 року, № 9152 від 25.12.2013 року, № 8891 від 13.12.2013 року, № 7841 від 31.10.2013 року, № 7739 від 29.10.2013 року, № 8159 від 14.11.2013 року було здійснено перерахунок вартості поставленого замовником і оплаченого відповідачем товару по зазначеним вище накладним, оформивши це актами зміни ціни.

Проте, позивачем не надано до суду розрахунку суми зміни ціни, а також письмових доказів того, на якому рівні був зафіксований курс долара чи євро на день поставки товару та на день його оплати. Такі дані, зокрема щодо курсу долара чи євро на день здійснення оплати товару, відсутні як у Актах зміни ціни так і в податкових накладних, що наявні в матеріалах справи.

Крім того, надані позивачем документи не містять формули, за якою було змінено розмір ціни.

Позивачем не надано письмових доказів, які б могли свідчити про зміну офіційного курсу гривні до долару США чи Євро на момент поставки та на момент оплати товару.

А отже, суд позбавлений можливості самостійно перевірити правильність перерахунку позивачем вартості поставленого і оплаченого товару.

Згідно п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості сторонам надати додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що докази які свідчили б про безспірність та правомірність перерахунку позивачем вартості товару відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми коштів згідно актів зміни ціни, як таких, що не доведені належними та допустимим доказами.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення судової економічної експертизи, суд дійшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки із заявлених позивачем вимог вбачається, що ті обставини на які посилається відповідач, можуть бути доведені сторонами іншими засобами доказування, та вирішення питання про ці обставини, їх наявність чи відсутність не належать до сфери спеціальних та не потребують спеціальних знань.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд виходив з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що питання поставлені відповідачем на розв'язання експертів, не потребують спеціальних знань та можуть бути вирішені у судовому засіданні на підставі документів, наданих сторонами до матеріалів справи, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на значну дебіторську заборгованість підприємства та можливість настання негативних наслідків0, зокрема зупинки роботи підприємства, у зв'язку із нарахуванням позивачем значних сум до стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано жадного доказу на підтвердження фактів викладених у заяві про зменшення розміру пені які б підтверджували задовільний фінансовий стан підприємства або винятковість випадку, достатнього у розумінні ст. 83 ГПК України для зменшення розміру неустойки. За таких обставин, заява відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.

Щодо заяви про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України").

Отже, з вищенаведеного вбачається, що розстрочка виконання рішення можлива у виняткових випадках та при наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Наданими до матеріалів справи доказами, відповідач не довів суду факт наявності виняткових випадків та обставини, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання прийнятого рішення, а тому вказана заява не підлягає задоволенню

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ч.1 п.1-1 ст.80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву відповідача про зменшення розміру пені та до розгляду.

Прийняти заяву відповідача про розстрочку виконання рішення до розгляду.

У задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені відмовити.

У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

У задоволенні клопотання щодо проведення судової економічної експертизи відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славена" ЄДРПОУ 30593397 (61183, м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 113, кв. 133, р/р 26004500047471 в ПАТ "Креді Агріколь банк", МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" ЄДРОПУ 19332414 (79013, м.Львів, вул. Архітекторська, 7/5, р/р 26001000000244 у ПАТ Фольксбанк", м. Львів, МФО 325213) - 132 472,63 грн. основної заборгованості, 115 230,37 відсотків за користування товарним кредитом, 24 350,49 грн. пені, 5 697,99 грн. 3% річних та судові витрати у сумі 5694,19 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова