Ухвала суду № 40160875, 13.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1385/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1504/К/14 суддя Демиденко Ю.Ю.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

13 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі - Бевзі М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 30 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - Літовченко Тетяна Миколаївна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком МСЕК у 2013 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 80% та визнано інвалідом другої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 180 000,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 30 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., а також - на користь держави 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди, відсутні докази в підтвердження протиправності поведінки відповідача, при цьому позивач, при прийомі на роботу, був під підпис повідомлений про умови праці, а часткова втрата працездатності компенсується призначенням страхових виплат Фондом соціального страхування.

Крім того, судом при визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, не враховано практику розгляду аналогічних справ апеляційним судом Дніпропетровської області та позицій, викладених в аналізі практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових відносин, який було проведено Заступником Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ М.П. Пшонкою.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, будучи завчасно (25.06.2014 року) належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення їм судової повістки про виклик в судове засідання на 13.08.2014 року -а.с. 94), в судове засідання не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутністю, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Літовченко Т.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу працював на наступних посадах: з липня 1980 року по квітень 1982 року підземним машиністом електровозу шахти імені Леніна РУ ім. Леніна ВО «Кривбасруда», з грудня 1984 року по жовтень 1988 року підземним бурильником шурупів, підземним прохідником та прохідником з правом ведення вибухових робіт на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з березня 2000 року по травень 2000 року підземним вибуховиком на шахті ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК», з лютого 2003 року по травень 2004 року підземним бурильником шпурів, підземним прохідником на шахті ім..Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком», з червня 2004 року по серпень 2013 року бурильником шпурів в підземних умовах на шахті ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК».

06.08.2013 року звільнений за власним бажанням в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я по п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6-13).

Працюючи протягом тривалого часу в умовах аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та важкості праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі, позивач отримав професійні захворювання з відповідними діагнозами: 1) радикулопатія попереково-крижова і шийна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейроваскулярним синдромами верхніх кінцівок, гіпотрофією м'язів плечового поясу, дв.плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом ліктьових суглобів; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст..), ускладнений периферичним раком верхньої частини лівої легені, клінічна група 2, стадія 1. Стан після сегментарної резекції в/частки лівої легені. ЛН першого-другого ст.

Висновком МСЕК від 16.07.2013 року позивачу первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності, із яких: 10% по радикулопатії, 70% по ХОЗЛ, з 15 липня 2013 року з наступним переоглядом 01 серпня 2014 року, та визнано інвалідом ІІ групи (а.с. 20).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 14 червня 2013 року (а.с. 16-19) причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є робота в умовах аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та важкості праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі, які виникли в результаті порушення керівництвам підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2011 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Так, відповідно п.27 ст. 77 розділу VI «Особливі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п.22 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» призупинено на 2006 та 2007 рік дію абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), пп. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а Законом № 107-VІ від 28.12.2007 року з п. 3 розділу X «Прикінцеві положення» вказаного Закону виключені слова, які б свідчили про відшкодування, за умов зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової шкоди) застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з 01 січня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції судової практики щодо розгляду аналогічних справи є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"№ 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: