Ухвала суду № 40160637, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/11200/13 12.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів»

до Приватного підприємства «Полікім»

про стягнення 183 912,26 грн.

За розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів»

на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін та учасників:

від позивача (скаржника): не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від державної виконавчої служби: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Полікім» (надалі також - відповідач) суми заборгованості 183 912,26 грн. за Договором №12 поставки від 01.02.2011р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2013р. позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 120 178,93 грн. та 2 403,58 грн. судового збору.

24.07.2013р. Господарським судом міста Києва було видано наказ на примусове виконання рішення.

Судом отримано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві у якій скаржник просить: - визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною; - зобов'язати державного виконавця усунути порушення та вжити заходів по виконанню рішення та наказу №910/11200/13 від 24.07.2013р.

Ухвалою від 13.06.2014р. вказана скарга була повернута скаржнику без розгляду.

02 липня 2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» до суду повторно надійшла скарга на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві, якою скаржник просить суд:

- визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною;

- зобов'язати державного виконавця усунути порушення та вжити заходів по виконанню рішення та наказу №910/11200/13 від 24.07.2013р.

Скарга обґрунтована тим, що 08 серпня 2013 року позивач звернувся до державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження, однак у відповідь позивачем не було отримано жодних документів. 26.02.2014р. ТОВ «СЗ ГТВ» було надіслано на адресу відділу ДВС, на ім'я начальника, скаргу про бездіяльність державного виконавця, яка була проігнорована. 15.04.2014р. підприємство звернулось до начальника ГУЮ м. Києва та Начальника ДВС м. Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, після чого на адресу позивача отримано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2014р. ВП№39426973 та постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 15.05.2014р. Скаржник звертає увагу суду на те, що постанови винесені з порушенням вимог до оформлення постанов. У жодній постанові не вказано ідентифікатор доступу для того, щоб було можливо переглянути процесуальний стан виконавчого провадження, а також допущено помилку в назві боржника, у постанові зазначено «ПАТ «Полікім», в той час як підприємство боржника має назву ПП «Полікім».

Ухвалою від 04.07.2014р. вказана скарга була призначено до розгляду на 12.08.2014р.

В судове засідання 12.08.2014р. представники від сторін та державної виконавчої служби на розгляд скарги не з'явились, про судове засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та подану позивачем скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст. 2 цього закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження») а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлюється матеріалами справи, 08.08.2013р. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби у Подільського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 24.07.2013р. №910/11200/13.

26.02.2014р. підприємство звернулось до начальника відділу державної виконавчої служби зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Городня Г.Ю.

На зазначені заяву та скаргу позивач відповідей (постанов, тощо) не отримав.

15.04.2014р. підприємство звернулось до начальника Управління державної виконавчої служби ГУЮ м. Києва та Начальника Головного управління юстиції у м. Києві зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Городня Г.Ю., після чого на адресу позивача отримано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2014р. ВП№39426973 та постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 15.05.2014р.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. (ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Окрім того, відповідно до п. 3.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р. державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Матеріалами справи доведено, що в межах строку, встановленого ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець дій щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача не здійснив.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. (ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження»).

Натомість, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городня Г.Ю. не направлено на адреси сторін виконавчого провадження, зокрема, стягувача, відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження з зазначенням ідентифікатору доступу для можливості перегляду процесуального стану виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р. контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється у відповідності до статей 8 - 8 3 Закону України «Про виконавче провадження». Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова. Керівник органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами другим та третім цього пункту.

Проте, як підтверджується матеріалами справи скарга ТОВ «Сумський завод гумотехнічних виробів», направлена до начальника відділу державної виконавчої служби на бездіяльність державного виконавця Городня Г.Ю. залишена без відповіді та відповідного реагування.

Також, необхідно зазначити, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. (ч. 1. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, виконавче провадження відкривається державним виконавцем згідно даних зазначених в наказі суду (виконавчому документі).

Натомість в прикладених до скарги постановах від 15.05.2014р. про арешт майна боржника та оголошенні заборони на його відчуження і про арешт коштів боржника, винесених старшим державним виконавцем Городня Г.Ю., боржником зазначено «ПАТ «Полікім», в той час, як згідно виданого судом наказу боржником є «ПП «Полікім».

Таким чином, з огляду на викладені норми та обставини, державним виконавцем допущено порушення норм діючого законодавства, а саме Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., що є незаконним та порушує права сторони боржника.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, як встановлено судом, дії (бездіяльність) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо не винесення, вчасно, постанови про відкриття виконавчого провадження, винесення постанов про арешт майна боржника та оголошенні заборони на його відчуження і про арешт коштів боржника з порушенням строків, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», окрім того з помилкою в найменуванні боржника, суперечать вищевказаним нормам, а тому ці дії (бездіяльність) підлягають визнанню незаконними.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, вимоги скаржника у справі №910/11200/13 щодо визнання бездіяльності державного виконавця незаконними та зобов'язання державного виконавця усунути порушення та вжити заходів по виконанню наказу №910/11200/13 від 24.07.2013р., є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві в справі №910/11200/13 задовольнити.

2. Визнати дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві щодо невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.07.2013р., виданого на виконання рішення суду від 04.07.2013р., яке набрало законної сили 20.07.2013р., у справі №910/11200/13, незаконними.

3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві вчинити дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.07.2013р., виданого на виконання рішення суду від 04.07.2013р., яке набрало законної сили 20.07.2013р., у справі №910/11200/13, у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку з відповідним повідомленням про це сторін виконавчого провадження.

4. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов