Рішення № 40160598, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14432/14 13.08.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" простягнення 324 759,48 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Кирищук В.П. - представник за довіреністю № 91/2014/02/14-1 від 14.02.14від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 13.08.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення 324 759,48 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2000 року між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640037, відповідно до умов якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячій води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 280 603,23 грн. У зв'язку з викладеним, ПАТ "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 280 603,23 грн., інфляційної складової боргу в сумі 26 098,22 грн. та 3 % річних в сумі 18 058,03 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.08.2014 року.

25.07.14 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній проти позову заперечує з тих підстав, що на виконання пункту 2 рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 396/66/12 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Деснянської районної в місті Києві адміністрації», в межах функцій органу місцевого самоврядування, було утворено комісію з припинення державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Ватутінського району м. Києва «Житлоремфонд» шляхом приєднання до комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва. У зв'язку з викладеним просить замінити відповідача з ДКП «Житлоремфонд» на КП «Житлорембудсервіс», справу розглядати без представника відповідача.

07.08.14 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема, довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію, відповідно до якої станом на 01.08.14 заборгованість складає 267741,05 грн.

В судове засідання 13.08.14 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 13.08.14 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що відповідно до ст.. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (сайт Інформаційно-ресурсного центру irc.gov.ua) станом на 07.08.14 відповідач перебуває в процесі припинення, проте запис про державну реєстрацію припинення Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" відсутній, отже Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" є належним відповідачем у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 грудня 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1670037 (далі - договір).

Відповідно Статуту публічного акціонерного товариства "Київенерго" (нова редакція), затвердженого загальними зборами публічного акціонерного товариства "Київенерго" (протокол № 2/2013 від 22.04.2013 року), акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 9 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК № 1 оформлену постачальником платіжну рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на р/р постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії яка використається орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2014 року становила 280 603,23 грн., що підтверджується обліковими картами (табуляграмами), копіями відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в розмірі 12 862,18 грн. Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача складає 267 741,05 грн., що і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд припиняє провадження у справі в частині суми основної в розмірі 12 862,18 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1670037 від 01.12.2000 року в період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 267 741,05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 18 058,03 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 26 098,22 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 1670037 від 01.12.2000 року на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 18 058,03 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 26 098,22 грн, що надані позивачем у додатку до позовної заяви і вважає їх обґрунтованими.

Оскільки спір виник з вини відповідача, а часткова сплата основної заборгованості була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то судовий збір в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення 12 862,18 грн. основної заборгованості провадження припинити.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (02217 м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, ідентифікаційний код 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 267 741 (двісті шістдесят сім тисяч сімсот сорок одну) грн. 05 коп., три відсотки річних в розмірі 18 058 (вісімнадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 03 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 26 098 (двадцять шість тисяч дев'яноста вісім) грн. 22 коп., 6 495 (шість тисяч чотириста дев'яноста п'ять) грн. 19 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г