Постанова № 40160485, 05.08.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року (14год. 55хв.)Справа № 808/4051/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Стратулат С.В.

за участю представників:

позивача - Кофанової Н.В.;

відповідача - Маріхіна К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (далі - позивач, ТОВ «Український графіт») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення № №0000254620,0000264610 від 11.06.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обставини порушень позивачем податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно із фактами того, що господарські відносини з ТОВ «Газтрейдінвест» не мали реального характеру. Однак, зобов'язання за договором на постачання природного газу виконувались сторонами належним чином, укладений договір не суперечить актам законодавства, товар фактично придбаний для використання в господарській діяльності. Оскільки докази протилежного відсутні, висновок відповідача про непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій є необґрунтованим.

Позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та зазначає про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства як підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З урахуванням вище зазначеного вважає податкові повідомлення-рішення № №0000254620, 0000264610 від 11.06.2014 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Газтрейдінвест» не мали реального господарського характеру, у зв'язку з тим, що вказані операції не можуть призводити до зміни показників податкового обліку, у тому числі формування податкового кредиту. У судовому засіданні представник відповідача вказав, що єдиною підставою для винесення оскаржуваних рішень стала наявність кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Євро-Тек 2011», яке є постачальником ТОВ «Газтрейдінвест». Проте, на час розгляду цієї справи жодного обвинувального вироку стосовно посадових осіб ТОВ «Євро-Тек 2011» не прийнято.

На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення № №0000254620, 0000264610 від 11.06.2014 року прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, у зв'язку з встановленими податковим органом порушеннями податкового законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 24.04.2014 року по 26.05.2014 року, на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, направлень № № 276,277 від 23.04.2014, №297 від 12.05.2014 та наказів № 251 від 23.04.2014 року, № 278 від 12.05.2014 року, фахівцями СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Український графіт» (код ЄДРПОУ 00196204) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року у розмірі 1 863 300 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у періоді грудень 2013 року у сумі 2 156 650 грн., відображено у податковій декларації з ПДВ, подана за звітній (податковий) період (вх. № 9008670279 від 20.02.2014 року) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за відповідний період (вх. № 9016404334 від 28.03.2014 року); від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року у сумі 972 161 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень 2014 року у сумі 1 874 145 грн., відображено у податковій декларації з ПДВ, подана за звітній (податковий) період (вх. № 9014445721 від 19.03.2014 року) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за відповідний період (вх. № 9016404724 від 28.03.2014 року), згідно із затвердженим планом перевірки.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Український графіт», вимог:

- п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, розділу ІV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів № 708 від 25.11.2013, затвердженого в Мін'юсті України 16.12.2013 за № 2118/24650, позивачем завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення на загальну сум ПДВ за січень 2014 року - 506 712 грн., за лютий 2014 року - 569 745 грн.;

- п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, розділу ІV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів № 708 від 25.11.2013, затвердженого в Мін'юсті України 16.12.2013 за № 2118/24650, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на загальну сум ПДВ - 506712 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 186/28-04-46-20/00196204 від 30.05.2014 року.

11.06.2014 року СДПІ, на підставі Акту перевірки № 186/28-04-46-20/00196204 від 30.05.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000264610, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 076 457 грн.;

№ 0000254620, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 506 712 грн. та визначено сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 253 356 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № №0000254620,0000264610 від 11.06.2014 ПАТ «Український графіт» звернувся до суду.

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

18.04.2013 між ПАТ «Український графіт» (покупець) та ТОВ «Газтрейдінвест» (Ліцензія Національної комісії регулювання електроенергетики України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом від 09.09.2010 серія АВ № 527286) (постачальник) укладено договір на постачання природного газу № 18/04/13-01/804/35118/04.

Згідно з умовами Договору, постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю в 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу, на умовах цього договору. За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов. Об'єм газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок постачальнику. Постачальник передає газ покупцеві на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам. Кількість газу, поставлено покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються уповноваженими представниками постачальника і покупця. Підстави для підписання акту прийому-передачі газу є уповноваженими особами постачальника, покупця та підприємства, що здійснило транспортування та облік газу покупцю, акту прийому-передачі послуг з транспортування газу від постачальника до покупця. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє в частині поставки газу з квітня по грудень 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В пункті 5.3 вказаного Договору зазначено, що сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, власниками ресурсу, а також згідно п. 1 постанови КМУ № 998 від 30.10.2008. Зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору та в разі необхідності здійснюється перерахунок за спожитий газ.

На виконання п. 5.3 між ПАТ «Український графіт» та ТОВ «Газтрейдінвест» укладені додаткові угоди № 1 від 24.05.2013 року, № 2 від 01.07.2013 року, № 3 від 25.07.2013 року, № 4 від 26.09.2013 року, № 5 від 28.10.2013 року, № 6 від 10.12.2013 року, № 7 від 03.01.2014 року, № 8 від 30.01.2014, № 9 від 21.02.2014 року до договору № 18/04/13-01/804/35118/04 від 18.04.2013 року.

Так, судом встановлено, що в січні 2014 року ТОВ «Газтрейдінвест» поставило позивачу природний газ українського видобутку у кількості 800 тис. м3 на суму 3 040 272 грн., у т.ч. ПДВ 506 712 грн., в лютому 2014 року кількість поставленого ТОВ «Газтрейдінвест» позивачу природного газу склала 800 тис. м3 на суму 3 038 640 грн., у т.ч. ПДВ 506 440 грн.

Поставлені обсяги природного газу передавались за договором з ТОВ «Газтрейдінвест» в межах лімітів, заведених та підтверджених оператором Єдиної газотранспортної системи України та з метою використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження виконання умов договору на постачання природного газу № 18/04/13-01/804/35118/04 від 18.04.2013 позивачем в матеріали справи надані наступні податкові накладні: № № 17 від 13.01.2014 року, 23 від 15.01.2014 року, 42 від 27.01.2014 року, 8 від 05.02.2014 року, 32 від 14.02.2014 року, 35 від 17.02.2014 року, 55 від 25.02.2014 року.

Факт поставки та отримання ПАТ «Український графіт» обсягів природного газу від ТОВ «Газтрейдінвест» підтверджується наданими позивачем та долученими до справи актами приймання-передачі природного газу № 11 від 31.01.2014, № 22 від 28.02.2014 року, які погоджені газотранспортною організацією - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

На оплату поставленого обсягу природного газу ТОВ «Газтрейдінвест» виставлені рахунки на оплату № 1 від 03.01.2014 року та № 18 від 03.02.2014 року.

За отриманий обсяг газу позивач розрахувався з ТОВ «Газтрейдінвест» у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № № 25241 від 13.01.2014 року, 25256 від 15.01.2014 року, 25356 від 27.01.2014 року, 25465 від 05.02.2014 року, 25620 від 14.02.2014 року, 25647 від 17.02.2014 року, 25771 від 25.02.2014 року, 25772 від 25.02.2014 року, 93 від 25.02.2014 року, які містяться в матеріалах справи.

Транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів ПАТ «Український графіт» відбувалось за договором на розподіл природного газу № Т-ПР-11004/804/24456/04 від 10.12.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Факт передачі природного газу від ТОВ «Газтрейдінвест» на ПАТ «Український графіт» підтверджується актами надання послуг з транспортування газу № ЗП000000907 від 31.01.2014, № ЗП000002020 від 28.02.2014, які наявні в матеріалах справи.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також Актом перевірки, та підтверджує їх реальність.

Крім того, відповідно до листа ПАТ «Запоріжгаз» від 04.08.2014 №55/5799, жодних недоліків в організації обліку природного газу з боку ПАТ «Український графіт» не виявлено.

Таким чином, факт здійснення господарських операцій із придбання природного газу підтверджений не тільки первинними документами ТОВ «Газтрейдінвест» та ПАТ «Український графіт», а також засвідчений газорозподільною організацією ПАТ «Запоріжгаз».

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу про не підтвердження поставки природного газу необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які фіксують господарські відносини між ПАТ «Укрграфіт» та ТОВ «Газтрейдінвест» складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні».

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив той факт, що жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та щодо їх змісту у перевіряючих осіб СДПІ не виникало, первинні документи відповідають приписам податкового законодавства.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередній контрагент позивача, а саме ТОВ «Газтрейдінвест» на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Надані позивачем і дослідженні судом первинні документи, у своїй сукупності, які також були дослідженні під час проведеної перевірки, підтверджують реальність господарських операцій з поставки природного газу, його отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи, якими відповідач обґрунтував прийняття оскаржуваного рішення, не є переконливими.

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та ТОВ «Газтрейдінвест» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи діяльність контрагента позивача - ТОВ «Газтрейдінвест», в акті перевірки зазначено, що податковим органом отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт перевірки № 1137/22-13/37145536 від 29.04.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Газтрейдінвест» дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ «Газтрейдінвест» з питань нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.08.2012 по 31.03.2014, яким не підтверджується отримання товарів (робіт, послуг) від контрагента - постачальника ТОВ «Газтрейдінвест» та подальший факт реалізації на ПАТ «Український графіт»».

Вказаним актом встановлено, що у січні-лютому 2014 року основним та єдиним постачальником природного газу до ТОВ «Газтрейдінвест» був ТОВ «Євро-Тек 2011».

Також, в акті перевірки зазначено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32012110100000073 від 30.11.2012, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч.1,2 ст.212 Кримінального кодексу України допитаний засновник, директор та головний бухгалтер Дудник П.М. ТОВ «Євро-Тек 2011», який зареєстрував вказане підприємство за винагороду та не має відношення до його фінансово-господарської діяльності. Крім того, у ТОВ «Євро-Тек 2011» відсутні офісні приміщення, основні засоби, фінансово-господарська та співробітники, що унеможливлює здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому Кримінально-процесуального кодексу України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. На час розгляду справи судом обвинувальний вирок щодо посадових осіб ТОВ «Євро-Тек 2011» відсутній.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ПАТ «Український графіт» та ТОВ «Газтрейдінвест» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а податковий орган не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.06.2014 № 0000254620 та від 11.06.2014 № 0000264610.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (код ЄДРПОУ 00196204) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя Ю.В.Калашник