Рішення № 40159105, 07.08.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6393/14-ц

Провадження № 2/161/2271/14

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Пахолюка А.М.,

при секретарі - Ковальчук А.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - Рущака В.М., Зленка Т.О.,

представника третьої особи - Гордіюк Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Липинської сільської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним договору іпотеки, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Кредитпромбанк», Липинської сільської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним договору іпотеки, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05.02.2008 р. між ОСОБА_7 та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір № 09.01/002/08-НВклн, за умовами якого йому була відкрита невідновлювальна кредитна лінія в сумі 1400000 грн., строком до 04.02.2033 р. включно, на купівлю нерухомості зі сплатою 12,54 % річних.

Цього ж дня вона уклала іпотечний договір №09.01/002/І01/08-НВклн з ВАТ «Кредитпромбанк» в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором, за умовами якого остання передала в іпотеку належний їй на праві приватної власності будинок та майнові права земельну ділянку площею 0,19 га в АДРЕСА_1

Зазначає, що на момент укладення іпотечного договору була відсутня згода органу опіки і піклування, оскільки, вона та її неповнолітні діти ОСОБА_8, ОСОБА_9 мали право на користування зазначеним будинком, проте, не були зареєстровані у вказаному житлі на момент укладення правочину.

Оскільки, на даний час встановлення факту реєстрації позивача та її неповнолітніх дітей має юридичне значення для визнання іпотечного договору недійсним, з врахуванням зменшених в ході розгляду справи позовних вимог, просила суд встановити факт реєстрації ОСОБА_2 її неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 за постійним місцем проживання станом на 05.02.2008 року та по даний час в житловому будинку в АДРЕСА_1 У зв?язку із встановленням даного факту просила визнати недійсним вищевказаний іпотечний договір №09.01/002/І01/08-НВклн від 05.02.2008 року, як такий, що укладений із порушенням вимог ст..203-210, 224 ЦК України, ст..18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Кредитпромбанк» Зленко Т.О. в судовому засіданні позов не визнав із підстав, зазначених в письмових запереченнях, суду пояснив, що підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, та у зв?язку із цим визнання недійсним іпотечного договору немає.

Представник відповідача Липинської сільської ради Рущак В.М. в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що позивач та її діти за даними погосподрських книг станом на 05.02.2008 року не проживали по АДРЕСА_1. Просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засідання підтримала заявлені позовні вимоги.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Статтею 19 Закону України «Про іпотеку» передбачено загальні вимоги до іпотечного договору.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором 09.01/002/08-НВклн, 05 лютого 2008 року між ВАТ «Коредитпромбанк» та позивачем ОСОБА_2 укладений іпотечний договір №09.01/002/І01/08-НВклн, згідно з яким остання передала в іпотеку належний їй на праві приватної власності будинок та майнові права земельну ділянку площею 0,19 га в АДРЕСА_1 загальною заставною вартістю майна в розмірі 1 670 106 грн. (а.с.19-21, 107-117).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вимоги ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», відповідно до якої для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або право на користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування, та зазначає, що, вона та її неповнолітні діти проживали у будинку, переданому в іпотеку, однак, така згода органу опіки та піклування при укладенні спірного іпотечного договору не була, то цей правочин на підставі ст.ст.224, 215 ЦК України є недійсним.

Однак, суд вважає такі доводи безпідставними виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 існував судовий спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання вищевказаного договору іпотеки №09.01/002/І01/08-НВклн від 05.02.2008 року недійсним. Вказаний спір вирішений рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.03.2013 року, що набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Волинської області від 22.07.2013 року, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним (а.с.137-143).

Отже, обставини, що встановлені вказаними судовими рішеннями на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України в даному випадку доказуванню не підлягають.

Із змісту вказаних рішень вбачається, що судами досліджувались докази та встановлені обставини щодо проживання позивача ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9 у будинку, що є предметом договору іпотеки, в АДРЕСА_1

Зокрема, на підставі досліджених господарських книг за 2006-2010 роки, довідок реєстраційного органу, оглянутих матеріалів кримінальної справи (копій паспортів ОСОБА_2, ОСОБА_7.), довідок реєстраційного органу, будинкових книг, інших доказів, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано в АДРЕСА_1 (без зазначення будинку та вулиці) з 17.05.2000 року, ОСОБА_7 - з 28.03.2001 року, місце проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не зареєстровано. Отже, реєстраційні документи місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_2 не підтверджували, що батьки та їх неповнолітні діти ОСОБА_8, ОСОБА_9 на момент укладення спірного договору іпотеки були зареєстровані та проживали АДРЕСА_1 (а.с.143).

Щодо даних будинкової книги №74470 щодо прописки та реєстрації громадян в АДРЕСА_1, на яку покликається позивач як на підтвердження своїх вимог, то вказаний доказ не може підтверджувати обставин щодо проживання осіб на момент укладення договору іпотеки, оскільки будинкова книга оформлялась після укладення договорів 21.02.2008 року.

Надані позивачем копії медичних карток дітей, довідки ЗОШ с.Липини, медичних довідок Липинської АЗПСМ (а.с.16-17) в даному випадку не спростовують вищезазначених висновків суду, так як підтверджують факт перебування на обліку в певних закладах дітей та їх відвідування, однак, вказані заклади згідно з законом не уповноважені офіційно визначати місце проживання чи реєстрації дітей.

Інші письмові докази, надані позивачем, були предметом дослідження під час розгляду вищезазначеного спору і судами їм надана відповідна правова оцінка та встановлені обставини, що не підлягають повторному встановленню в рамках даної справи.

Суд критично ставиться та не бере до уваги показання допитаних свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки, вказавши, що позивач з неповнолітніми дітьми протягом останніх 10 років проживали за адресою АДРЕСА_1, свідки зазначили, що їм невідомі обставини щодо реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за вказаною чи іншою адресою.

Висновок органу опіки та піклування від 11.02.2014 року щодо обстеження умов проживання неповнолітніх дітей також не підтверджує їх постійне проживання станом на 05.02.2008 року (а.с.180).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем належним чином не доведено факт проживання та реєстрації її та неповнолітніх дітей станом на 05.02.2008 року за адресою АДРЕСА_1

Крім того, за змістом ч.2 ст.256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені лише факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

В даному випадку позивач та її представник в позовній заяві та в судовому засіданні обґрунтовували вимоги щодо встановлення факту реєстрації разом з дітьми за місцем постійного проживання із виникненням у ОСОБА_2 права на визнання недійсним спірного договору іпотеки.

Згідно з правової позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 року у справі № 6-44 цс 11, встановлення факту, що має юридичне значення, може мати наслідком визнання недійсним договору іпотеки лише у тому разі, якщо судове рішення про встановлення такого факту існувало на час укладення договору іпотеки. Встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, після сплину тривалого часу після укладення спірних договорів не впливає на суть правовідносин, які склалися у зв?язку з укладенням цих договорів.

Дана постанова Верховного Суду України згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов?язковою при застосуванні судами норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Отже, в даному випадку встановлення факту реєстрації за місцем проживання не впливає на визнання договору іпотеки недійсним, а тому вимога позивача про встановлення такого факту не підлягає до задоволення.

За таких обставин, суд вважає, що згода органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки нерухомого майна була не потрібна, оскільки, місцем проживання позивача та її неповнолітніх дітей на день укладення договору іпотеки не являлося житло за адресою за адресою АДРЕСА_1

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваним договором права та охоронювані законом інтереси неповнолітніх дітей не були порушені, а зазначені позивачем підстави не тягнуть за собою визнання вказаного договору недійсним.

Отже, при укладенні оспорюваного позивачем іпотечного договору, суд не вбачає порушень вимог ст. ст.203 - 210, 215, 216, 224 Цивільного кодексу України, ст. ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а тому приходить до висновку що в задоволенні позову в цій частині слід також відмовити за безпідставністю вимог.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, то суд не вирішує подану банком в порядку ст..1057-1 ЦК України заяву про накладення арешту на предмет договору іпотеки, оскільки, цей правочин не визнано недійсним за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215, 256, 360-7 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 29, 203 - 210, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Липинської сільської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним договору іпотеки, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Луцької районної державної адміністрації, - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк