Постанова № 40159011, 21.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
21.07.2014
Номер справи
813/3949/14
Номер документу
40159011
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року 15 год. 52 хв. м. Львів №813/3949/14 Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», представник - Валовін Ю.В.до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представники - Юрчак Ю.Ю.проскасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2014 року № 0002152201-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (далі - ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ, відповідач), у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 року № 0002152201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акта перевірки від 28.04.2014 року № 298/22-01-09/34358195 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття», код за ЄДРПОУ 34358195 з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Радіум» за січень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Вважає, що викладенні в акті перевірки висновки про завищення податкового кредиту є безпідставними, необгрунтованими, зробленими на основі припущень. Операції, що були предметом перевірки податковим органом, полягали в наданні рекламних послуг контрагентом ТОВ «Радіум», а саме розміщення реклами про готельний комплекс в ефірі телеканалів «Перший канал. Всемірная сєть», «РТР-Планета», «НТВ-Мір», «Россия 1». Господарські операції між ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» та ТОВ «Радіум» належним чином оформлені та підтверджені первинними документами. Будь-яких заперечень щодо невідповідності первинних документів законодавству (відсутність реквізитів, невідповідність підписів тощо) відповідачем в акті перевірки не встановлено, відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Радіум». Відтак, просить податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі даного акта, скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Вказав, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували фізичне існування носія реклами (документів на його виготовлення), відображення його вартості у бухгалтерському обліку та документів, які б підтверджували передачу ТОВ «Радіум» такого носія реклами для прокручування під час ефіру обраних телеканалів, не представлено і самого такого носія реклами, що в свою чергу підтверджує відсутність фактичного надання таких рекламних послуг саме від ТОВ «Радіум». Окрім того, позивачем не надано документів, які б підтверджували, що така реклама пов'язана саме з його господарською діяльністю. Також звернув увагу на те, що ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» не виконало станом на 01.01.2014 року своїх зобов'язань зі своєчасністю та повнотою оплати раніше наданих рекламних послуг, тому, відповідно до п.п. 3.5 договору № Р2301 ТОВ «Радіум» не повинно б здійснювати розповсюдження реклами в ефірі телеканалів у січні 2014 року при цьому, відповідно до даного пункту договору № Р2301 відмова ТОВ «Радіум» від надання рекламних послуг за цих підстав (не здійснення оплати за раніше надані послуги) за жодних обставин не може вважатися невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов'язань за цим договором.

При перевірці використано акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року № 1014/26-55-22-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радіум» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2014 року по 30.01.2014 року.

Окрім того, зазначили, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться судове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР під № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з Податку на додану вартість у зв'язку з нібито здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ «Радіум», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах. Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Таким чином, згідно наданих до перевірки документів не підтверджено факту придбання послуг з розповсюдження реклами ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» на загальну суму 8170362,00 грн в т.ч. ПДВ 1361727,00 грн у ТОВ «Радіум», що включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року в сумі 361727,00 грн.

Враховуючи викладене, Дрогобицька ОДПІ просить суд відмовити ТОВ «ДЛРКК Ріксос - Прикарпаття» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

На підставі направлень на перевірку від 16.04.2014 року № 380/22- 03 та № 380/22-01 Дрогобицькою ОДПІ з 16.04.2014 року по 23.04.2014 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЛРКК Ріксос - Прикарпаття», з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Радіум» (ЄДРПОУ 37266914) за січень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 28.04.2014 року № 298/22-01-09/34358195 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ТзОВ «ДЛРКК Ріксос - Прикарпаття» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Радіум» (ЄДРПОУ 37266914) за січень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності» (далі - Акт перевірки),

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 200.1. п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1361727,00 грн, у тому числі: за січень 2014 року у сумі 1361727,00 грн.

На підставі Акта перевірки Дрогобицькою ОДПІ 15.05.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002152201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2042591,00 грн в т.ч. 680864,00 грн штрафні санкції.

Не погодившись із вказаним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «Радіум» (ЄДРПОУ 37266914) надано суду копію договору від 23.01.2013 року № Р2301 про надання послуг з розповсюдження реклами на телеканалі та додаток № 11 до договору укладеного з ТОВ «Радіум».

Відповідно до п. 1.1 Договору ТОВ «Радіум» (Виконавець) за завданням ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» (Замовника) зобов'язується надати за плату рекламні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. В Договорі зазначено, що перелік Послуг, що надаються виконавцем замовнику, їх обсяг, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у Додатках (Медіа-планах) до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Щодо розміщення реклами в січні 2014 року на телеканалах «Россия 1», «Первый канал. Всемирная сеть», «НТВ Мир», «РТР Планета» 23.12.2013 року сторонами було підписано Додаток № 11. Загальна вартість послуг, згідно даного Додатку становить 8170362,00 грн в т. ч. ПДВ 1361727,00 грн.

Окрім того, для підтвердження реальності господарських операцій по вищезазначеному договору, позивачем також надано:

- ефірну довідку від 14.02.2014 року за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі «Первый канал. Всемирная сеть»;

- акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014 року на загальну суму 2101608,00 грн в т.ч. ПДВ 350 268,00 грн;

- податкову накладну № 30067 від 31.01.2014 року;

- ефірну довідку від 14.02.2014 року за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі «Россия 1»;

- акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014 року на загальну суму 1145670,00 грн в т.ч. ПДВ 190 945,00 грн;

- податкову накладну № 30068 від 31.01.2014 року;

- ефірну довідку від 17.02.2014 року за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі «НТВ Мир»;

- акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014 року на загальну суму 2275812,00 грн в т.ч. ПДВ 379 302,00 грн;

- податкову накладну № 30069 від 31.01.2014 року;

- ефірну довідку від 17.02.2014 року за січень 2014 року про розміщення реклами на телеканалі «РТР-Планета»;

- акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.01.2014 року на загальну суму 2647272,00 грн;

- податкову накладну № 30070 від 31.01.2014 року;

- рахунок № 0131/Р14 від 31.01.2014 року на суму 8170362,00 грн в т.ч. ПДВ 1361727,00 грн;

- картку рахунку: 631 за 01.01.2014 - 28.02.2014 Ріксос-прикарпаття;

- правочин про відступлення права вимоги від 03.02.2014 року.

Як вбачається з поданих документів, на виконання вказаних вище умов договору ТОВ «Радіум» в січні 2014 року надав, а ТОВ «ДЛРКК Ріксос - Прикарпаття» прийняло послуги з розповсюдження рекламних відеоматеріалів на телеканалі «Первый канал. Всемирная сеть», «НТВ-Мир», «РТР-Планета» та «Россия 1» на відповідну суму коштів, що відображено позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, в т.ч. і ПДВ.

Як встановлено перевіркою, в бухгалтерському обліку ТОВ «ДЛРКК «Ріксос- Прикарпаття» станом на 01.01.2014 року обліковується заборгованість перед ТОВ «Радіум» по договору № Р2301 в сумі 15522227 грн. Згідно банківської виписки 18.02.2014 року сплачено на користь ТОВ «Радіум» 776185 грн за рекламу на ТБ.

Позивач не заперечує факт наявності заборгованості перед ТОВ «Радіум», проте, суд погоджується з твердженням позивача, що дана обставина не може підтверджувати відсутності реального здійснення господарських операцій.

Також суду надано правочин про відступлення права вимоги від 03.02.2014 року б/н, укладений між ТОВ «Радіум» (первісний кредитор) з одного боку, ТОВ «Нафто-кредит-інвест» (новий кредитор) та ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» «боржник», на умовах, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання частини зобов'язань боржника по проведенню розрахунків згідно договору № Р2301 в розмірі 22916404,00 грн при цьому первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає основні вимоги і права, що забезпечують виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що зміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При неповідомленні боржника про зміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків.

Щодо пояснень відповідача про непредставлення документів від самих телеканалів про фактичне здійснення ними реклами, суд зазначає, що відповідно до умов Договору, Додаток (медіа-план) - документ, що визначає назву і кількість розташованих рекламних матеріалів, їхній хронометраж, період розміщення, дати і час виходу реклами в ефір, телевізійний канал, регіон мовлення, а також вартість рекламних послуг. Саме даний документ дає можливість здійснювати контроль виходу реклами. Підтвердженням її виходу є не документ наданий телеканалом, а фактичний вихід реклами.

Враховуючи, що відповідно до п. 9.5 Договору, його укладено у двох примірниках двома сторонами, ТОВ «ДЛРКК Ріксос-Прикарпаття» не вправі вимагати представлення документів за підписом сторонніх підприємств.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання (правочин) не створює обов'язку для третьої особи. Відтак, підприємство позбавлене можливості, вимагати у третіх осіб виконання того правочину стороною якого вони не являються.

В Акті перевірки, інспекторами зроблено висновок, що відсутність ефірних довідок погоджених самими телеканалами, а також відсутність на ефірних довідках посилання на місце їх укладення, свідчить про те, що вказані документи не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів та не є такими. Суд звертає увагу, що первинними документами, на підставі яких здійснюється формування податкового обліку, в даному випадку є Договір, акти здачі-прийняття виконаних робіт, а також податкові накладні. Ефірні довідки є допоміжними документами, складання яких сторони узгодили в самому договорі, як і прописали в ньому вимоги до складання таких довідок. Виходячи з положень договору (Розділ 1 визначення термінів), ефірна довідка відповідає всім домовленостям між сторонами.

Дослідивши Акт перевірки, суд дійшов висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані на підставі висновків акта ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року № 1014/26-55-22-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радіум» (код за ЄДРПОУ 37266914) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період діяльності з 01.01.2014 року по 30.01.2014 року».

При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Радіум». Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Факт відсутності суб'єкта господарювання за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, як його місцезнаходження, не може мати своїм наслідком нереальність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати доказом відсутності реально вчинених таким суб'єктом господарювання господарських операцій.

Невідображення ТОВ «Радіум» у рядку 7 Декларації з податку на додану вартість послуг отриманих від нерезидента та самостійне зменшення податкового зобов 'язання по ТзОВ "Ріксос-Прикарпаття" на суму 730410,60 грн та не здійснення ТзОВ «ДЛРКК Ріксос-Прикарпаття» відповідного самостійного коригування також не може вважатись належним доказом не здійснення операцій.

Не можуть вважатися підставою для донарахування податкових зобов'язань дані податкової звітності (або її відсутність) контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені та/або нараховані виграти внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків. Вказане узгоджується з положеннями ст. 61 Конституції України, якими закріплено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства. Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№ 3991/03) чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між позивачем та ТОВ «Радіум», суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано. Жодних зауважень щодо оформлення податкової накладної з боку ДПІ у акті перевірки не викладено, що однозначно свідчить про її правильне та належне оформлення.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору суду не надано.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які підстави для висновків про безтоварність описаних господарських операцій з контрагентом ТОВ «Радіум», а тому позивач законно та обґрунтовано заявив до бюджетного відшкодування вказану в декларації з ПДВ суму у розмірі 1361727,00 грн, яка підтверджується наявними первинними документами.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обставини щодо неправомірності дій позивача при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У ході судового розгляду спростовано докази, на які покликався відповідач при проведенні перевірки позивача та в письмових запереченнях. Використання акту про неможливість проведення зустрічної звірки як належного та допустимого доказу є необгрунованим. Жодних інших фактичних доказів, які б підтверджували висновки про порушення ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» податкового законодавства відповідач не надав.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ТОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2014 року № 0002152201, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.05.2014 року № 0002152201.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» (ЄДРПОУ 34358195, Львівська область, м. Трускавець, вул. Городище, 8) 487 (Чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 28 липня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 40159011 ?

Документ № 40159011 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 40159011 ?

Дата ухвалення - 21.07.2014

Яка форма судочинства по судовому документу № 40159011 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 40159011 ?

В Львівський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 40158277
Наступний документ : 40160182