Рішення № 40158727, 23.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8937/13-ц 23.07.2014 23.07.2014 23.07.2014

Провадження №22-ц/784/2074/14

Суддя суду першої інстанції - Кокорєв В.В.

Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В, Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

за участю:

представника позивача - Святелик А.А.,

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2014 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - Банк або ПАТ «Мегабанк») до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 травня 2013 року Банк пред'явив до суду зазначений позов, який в подальшому уточнював та обґрунтував наступним.

13 липня 2007 року та 18 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №191В/2007 та додаткова угода до нього, відповідно до яких позичальник отримав у кредит до 12 липня 2017 року грошові кошти в сумі 31 750 доларів США зі сплатою 14,5 % річних.

Крім того, 13 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, яким було передано в іпотеку Банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Того ж дня між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_5 умов вказаного кредитного договору.

ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 22 травня 2014 року в сумі 420 201 грн.66 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 21 592 доларів США 58 центів, що еквівалентно 253 290 грн.90 коп., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2702 доларів США 55 центів, що еквівалентно 31 702 грн. 15 коп., пені в сумі 12 284 грн.25 коп. та штрафів на загальну суму 122 924 грн.36 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2014 року позов Банку задоволено частково.

З ОСОБА_5 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 303 108 грн. 17 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 21 592 доларів США 58 центів, що еквівалентно 253 290 грн. 90 коп., заборгованості за відсотками в сумі 2702 доларів США 55 центів, що еквівалентно 31 702 грн. 15 коп., штрафу за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 2617 грн.44 коп., штрафу за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 600 грн., штрафу за невиконання умов договору щодо страхування життя в сумі 7448 грн.84 коп., штрафу за невиконання умов договору щодо надання документів про фінансовий стан в сумі 7448 грн.84 коп. та штрафу за невиконання умов іпотечного договору в сумі 16 242 грн.30 коп.

В задоволенні вимог Банку щодо стягнення з відповідача пені відмовлено.

З ОСОБА_5 на користь Банку стягнуто судовий збір в сумі 3193 грн. 50 коп.

В частині вимог Банку про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитом відмовлено.

Банк подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, районний суд виходив з того, що вони є безпідставними щодо ОСОБА_6, оскільки її порука припинилася.

Що ж стосується стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5, то суд вважав, що тіло кредиту та відсотки підлягали стягненню у повному обсязі, а штрафи підлягали зменшенню, оскільки значно перевищували розмір збитків та були наявні обставини, які мали істотне значення при визначенні розміру неустойки. Що ж стосується стягнення пені, то суд вважав, що вона є безпідставною, оскільки передбачена за ті ж порушення кредитного договору, що й і штраф.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_6, однак вважає, що висновки суду щодо стягнення цієї заборгованості з ОСОБА_5 не у повній мірі є правильними, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Згідно з ст.ст.549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1,2 ст.554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ж з ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2007 року між ВАТ «Мегабанк», яке у подальшому було перейменовано у ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №191В/2007, відповідно до якого позичальник отримав у кредит до 12 липня 2017 року грошові кошти в сумі 29 950 доларів США зі сплатою 14,5 % річних (т.1 а.с.13-16).

Зазначений договір передбачає обов'язок позичальника вчасно повернути кредит та сплатити відсотки, на строк його дії застрахувати життя на користь Банку, надавати документи та інформацію щодо його фінансового стану та щодо використання кредиту, за користування кредитом понад строк, встановлений договором, та/або недотримання строків сплати нарахованих процентів сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми, сплатити штраф у наступних випадках:

- за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення, зазначеним у пп.1.1 Договору, - у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого кредиту;

- за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п.3.2.3 Договору - у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних виногород;

- за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов'язків згідно з пп.3.2.4 - 3.2.15 Договору (страхування життя та надання документів та інформації щодо фінансового стану позичальника) - у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п.п.1.1, 3.2.3, 3.2.10, 3.2.13, 7.1, 7.2).

Крім цього, в цей же день між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, яким було передано в іпотеку Банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Згідно з п.4.2 даного договору ОСОБА_5 взяв на себе відповідальність відшкодувати Банку усі збитки та сплатити штраф у розмірі 15% від суми, вказаної у п.1.4 Договору у разі порушення обов'язку щодо страхування предмету іпотеки на користь Банку на строк дії основного зобов'язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження та псування та надати докази страхування Банку у строк не пізніше ніж через 5 днів після набрання чинності Договором (т.1 а.с.21-23).

Того ж дня між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_5 у повному обсязі усіх його обов'язків, що виникли з кредитного договору та за будь-якими додатковими угодами до нього. Пункт 2.4. даного договору передбачає право Банку змінювати умови кредитного договору без згоди поручителя тільки, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя (т.1 а.с.20).

18 березня 2008 року до кредитного договору були внесені зміни щодо збільшення суми кредиту до 31 750 доларів США (т.1 а.с.18-19).

Згоди поручителя щодо збільшення обсягу його відповідальності, виходячи з вищезазначеної суми кредиту, Банком отримано не було.

ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами не виконував. Кредит та відсотки вчасно не погашав, документи щодо його фінансового стану та щодо використання кредиту банку не надавав. Обов'язок щодо страхування життя та майна позичальник виконав тільки один раз, застрахувавши 13 липня 2007 року своє життя на 2 роки та 11 липня 2008 року, застрахувавши предмет іпотеки на 1 рік (т.1 а.с.25-32).

Згідно з розрахунком Банку станом на 22 травня 2014 року за ОСОБА_5 рахується заборгованість за кредитним та іпотечним договорами у сумі 420 201 грн.66 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 21 592 доларів США 58 центів, що еквівалентно 253 290 грн. 90 коп., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2702 доларів США 55 центів, що еквівалентно 31 702 грн. 15 коп., пені в сумі 12 284 грн.25 коп. та штрафів на загальну суму 122 924 грн.36 коп.(за невиконання пунктів 1.1, 3.2.3, 3.2.10, 3.2.13 кредитного договору та п.3.1.2. іпотечного договору) (т.2 а.с.21-23).

Встановивши факт невиконання боржником ОСОБА_5 умов кредитного та іпотечного договорів, суд обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок з відшкодування Банку завданих збитків та штрафів, відмовивши у стягненні пені, оскільки з кредитного договору вбачається, що стягнення пені та штрафу (за невиконання п.п.1.1, 3.2.3 кредитного договору) передбачено за одні й ті ж самі порушення, що є неприпустимим.

Однак, висновок суду щодо зменшення розміру штрафів за кредитним та іпотечним договорами з посиланням на ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає таке право тільки в разі значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, є неправильним.

Матеріали справи свідчать, що розмір неустойки не перевищує розміру збитків та відсутні обставини, які мають істотне значення.

Наявність у відповідача неповнолітньої дитини та пошкодження магазину внаслідок пожежі 09 серпня 2013 року, належність якого відповідачу не доведена належними доказами, на думку колегії суддів не є істотними обставинами, які впливають на зменшення розміру неустойки.

За такого, рішення районного суду підлягає зміні в частині стягнення штрафів за кредитним та іпотечним договорами, а внаслідок цього і в частині стягнення загальної заборгованості за кредитним договором.

А саме, з ОСОБА_5 на користь Банку підлягає стягненню штраф за невиконання вимог п.1.1 кредитного договору у сумі 13 087 грн.18 коп.; штраф за невиконання вимог п.3.2.3 кредитного договору у сумі 2 864 грн.16 коп.; штраф за невиконання вимог п.3.2.10 кредитного договору у сумі 37 244 грн.21 коп., штраф за невиконання вимог п.3.2.13 кредитного договору у сумі 37 244 грн.21 коп. та штраф за невиконання вимог п.3.1.2. іпотечного договору у сумі 32 484 грн.60 коп.

Що ж стосується висновку суду про відмову у стягненні заборгованості з поручителя ОСОБА_6 через припинення поруки внаслідок збільшення обсягу її відповідальності без її згоди, то він, на думку колегії суддів, є цілком вірним, оскільки відповідає встановленим обставинам справи та вимогам законодавства.

Банк не погодив з поручителем збільшення обсягу її відповідальності, внаслідок чого порука з нею припинилася.

Посилання Банку на те, що вони погодили таке збільшення, уклавши з поручителем угоду №1 від 18.03.2008 р. щодо змін до договору поруки, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у ній йде мова про збільшення обсягу відповідальності поручителя до 31 750 грн., а не 31 750 доларів США.

Твердження Банку про те, що це є технічною помилкою працівника, який укладав угоду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки після зазначення суми у цифрах, у дужках сума записана літерами також становить 31 750 грн., а не доларів.

Оскільки рішення суду змінено, то відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України розподіл судових витрат також підлягає зміні.

З ОСОБА_5 на користь Банку має бути стягнуто 5481 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 12 червня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, крім пені, штрафу за іпотечним договором, а також розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №191В/2007 від 13 липня 2007 року станом на 22 травня 2014 року в сумі 375 432 грн.81 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 21 592 доларів США 58 центів, що еквівалентно 253 290 грн.90 коп., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2702 доларів США 55 центів, що еквівалентно 31 702 грн. 15 коп. та штрафів на загальну суму 90 439 грн.76 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» штраф за невиконання обов'язку щодо страхування предмету іпотеки за іпотечним договором від 13 липня 2007 року у сумі 32 484 грн.60 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судовий збір у сумі 5481 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді