Ухвала суду № 40158422, 05.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2480/14

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014р. по справі за адміністративним позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області до Доброолександрівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014р. прокуратура Овідіопольського району Одеської області звернулася в суд в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області із позовом до Доброолександрівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі сільрада) про визнання неправомірною бездіяльність щодо не оформлення документів на будівництво та експлуатацію полігону твердих побутових відходів згідно вимог чинного законодавства, не розроблення та не затвердження місцевої програми поводження з відходами; зобов'язати Доброолександрівську сільську раду Овідіопольського району Одеської області: - розробити та затвердити місцеву програму поводження з відходами; - вжити заходи для оформлення документів, що посвідчують право користування або володіння земельною ділянкою під розміщення полігону твердих побутових відходів; - вжити заходи щодо виготовлення спеціального паспорта на місце видалення твердих побутових відходів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі проведеної перевірки сільської ради щодо дотримання вимог законодавства, яке регулює питання у сфері поводження з відходами в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади району, прокуратурою Овідіопольського району встановлено ряд порушень законодавства, які полягають в наступному: - сільрадою не розроблено та не затверджено програму поводження з відходами на її території, у зв'язку із чим відсутній належний контроль та дієві заходи відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини; - земельну ділянку під розміщення полігону твердих побутових відходів не відведено, не забезпечено роздільне збирання відходів; - сільрада не передбачила відповідних коштів на реалізацію заходів та не розробила і не затвердила відповідну програму; - рішення про надання в користування, оренду або власність земельних ділянок під розміщення, будівництво місць видалення відходів радою не приймались.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014р. адміністративний позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не надано відповідних доказів того, що селищна рада не вирішує питання пов'язанні із збиранням, транспортуванням, утилізацією та знищенням побутових відходів; не доведено того факту, що селищна рада має стосунки з небезпечними твердими відходами. Більш того, прокурор не звернув увагу на той факт, що до компетенції селищної ради не належить складання та затвердження програми поводження з твердими відходами, оскільки це відноситься до компетенції районної та обласної ради.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі постанови прокурора Овідіопольського району Одеської області від 17 лютого 2014р. позивачем проведено перевірку Доброолександрівської сільської ради щодо дотримання вимог законодавства, яке регулює питання у сфері поводження з відходами в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади району.

За результатами проведеної перевірки прокурор дійшов висновку, що Сільрадою не розроблено та не затверджено програму поводження з відходами на території Доброолександрівської сільської ради Овідіопольського району, у зв'язку з чим відсутній належний контроль та дієві заходи відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, земельну ділянку під розміщення полігону твердих побутових відходів не відведено, не забезпечено роздільне збирання відходів, що є протиправною бездіяльністю відповідача виходячи із його повноважень відповідно до ст.ст.26,30,33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.21 ЗУ «Про відходи».

На адресу селищної ради прокурором Овідіопольського району направлена вимога за №501 від 04.02.2014р. про усунення вказаних недоліків, на що сільським головою Доброолександрівської сільської ради надана відповідь за №02-12/59 від 10.02.2014р. з інформацією за 2013-2014р.р. У відповіді Сільрада вказує, що Доброолександрівською сільською радою не приймалася програма у сфері поводження з відходами, реєстру місць видалення відходів та об'єктів утворення, оброблення і утилізації відходів немає, сільською радою не приймалися рішення про надання в користування, оренду або власність земельних ділянок під розміщення, будівництво місць видалення відходів та об'єктів поводження з відходами; в сільській раді не створювалась комісія з питань поводження з безхазяйними відходами, на території села немає об'єктів оброблення та утилізації відходів, дозволи на будівництво або реконструкцію об'єктів поводження з відходами не надавалися, дозволи на експлуатацію об'єктів поводження з небезпечними відходами немає, несанкціонованих звалищ немає, підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення з обігу неякісної або небезпечної продукції немає.

Перевіряючи правомірність вимог прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп.6 та пп.15 п. "а" ч.1 ст.30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, в них відсутні докази, як і посилання прокурора на те, що Сільрада не вирішує відповідно до компетенції свого виконавчого органу питання збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів та інші питання згідно із п.п.6, 15 п. «а» ч. 1 ст.30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

За правилами пунктів 38, 54,55 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон №280/97) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства; визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Виходячи із наведених норм, та як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника прокуратури в судовому засіданні, заявлені до Сільради позовні вимоги не обумовлені бездіяльністю відповідача, пов'язаною з порушенням або не реалізацією його компетенції, визначеної наведеними нормами ст.26 Закону №280/97. Отже, докази такої бездіяльності в матеріалах справи відсутні.

Що стосується посилань на компетенцію сільрад вирішувати питання у сфері поводження із небезпечними відходами, то прокурор не обґрунтовує та не надає доказів того, що відповідач взагалі має відношення до поводження з небезпечними відходами у розумінні цього терміну згідно із абз.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про відходи».

Згідно з пп.2 п. "а" ч.1 ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля.

Проте, програма поводження з побутовими відходами не є місцевою програмою охорони довкілля, оскільки затверджена Овідіопольською районною радою її рішенням від 17.12.2013р. №492-VI відповідно до п.16 ч.1 ст.43 ЗУ «Про відходи», постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2004р. №265 «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами» на підставі рішення Одеської обласної ради від 04.07.2013р. №823-VI «Про затвердження програми поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області на 2014-2017р.р.».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з боку селищної ради не було допущено порушень щодо поводження з твердими відходами, оскільки складання та затвердження програми поводження з такими відходами не належить до компетенції селищної ради, ця програма прийнята і затвердження Овідіопольською районною радою 17 грудня 2013р. за №492-УІ (а.с.11-17).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Градовський Ю.М.

Судді Вербицька Н.В.

Лукянчук О.В.