Ухвала суду № 40157429, 13.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/817/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представників позивача Заремби М.В. та Шквири О.М., а також представника відповідача Голосової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВВВ» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВВВВ» (далі ТОВ «ВВВВ») звернулось до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі Каховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 0000922200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 20 по 27 серпня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВВВВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ПВКП «Сіолл» за період з 01 по 30 квітня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 02 вересня 2013 року за № 244/22/36719773, в якому зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 186.1 ст. 186, пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на 55449 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 0000922200, яким ТОВ «ВВВВ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 55449 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «ВВВВ» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ВВВВ» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 24 вересня 2013 року № 0000922200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пунктів 44.1 ст. 44, п. 186.1 ст. 186, пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 ст. 198 ПК України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час формування податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 20 по 27 серпня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВВВВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ПВКП «Сіолл» за період з 01 по 30 квітня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 вересня 2013 року за № 244/22/36719773, в якому зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 186.1 ст. 186, пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на 55449 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2013 року № 0000922200, яким ТОВ «ВВВВ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 55449 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ВВВВ», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 55449 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ПВКП «Сіолл».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за квітень 2013 року позивач формував, серед іншого, на підставі податкової накладної, виданої його контрагентом ПВКП «Сіолл».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір поставки з ПВКП «Сіолл» від 23 квітня 2013 року № 23/04-1, відповідно до якого постачальник (ПВКП «Сіолл») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (олія соняшникова нерафінована першого ґатунку) на умовах договору. Асортимент, кількість, ціна товару визначаються за згодою сторін у Специфікації на кожну партію Товару (а. с. 34-36).

Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (виробництво олії та тваринних жирів - а. с. 7) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, копіями платіжних доручень, довідкою про рух товару та його використання у господарській діяльності тощо (а. с. 37-43).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковою накладною, оформленою у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеною в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкову накладну складено особою, яка на момент її оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано оцінку в судовому рішенні.

За таких обставин сума податку на додану вартість за виписаною ПВКП «Сіолл» податковою накладною за вказаною вище угодою була правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15 серпня 2014 року.

Головуючий:

Судді: