Ухвала суду № 40157425, 05.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/7142/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.

Лукянчук О.В

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Березівської міжрайонної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012р. ФОП ОСОБА_2 (доповнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернулася в суд із позовом до Березівської міжрайонної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010р. по 16.07.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт №233-17/НОМЕР_1 від 14.08.2012р. відповідно до висновків якого встановлено, що відповідачка зареєстрована як платник податку на додану вартість у липні 2012р., в той час, як станом на 01.08.2011р. встановлено перевищення загальної суми отриманого валового доходу за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., який склав 313402,87грн. Окрім цього, згідно наданих до перевірки платником податків звітів про використання РРО, книги обліку доходів та витрат, дохід у загальній сумі 439 573,15грн. повинен був оподатковуватись податком на додану вартість, всього за актом донараховано 87 915грн.

На підставі таких висновків ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012р. №0000402301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1870грн. та № 0000392301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 87915грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21978,75грн.

Позивачка зазначає, що зазначена вище перевірка проведена безпідставно, оскільки у наказі підставою для її проведення зазначено, що розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності ФОП; порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податку або подано заяву про зняття з обліку платника податку, що не відповідає дійсності. Позивачці не направлялися запити на отримання пояснень з підтверджуючими документами, у з зв'язку з ненаданням яких орган ДПС може проводити перевірку. Більш того, ДПІ невірно визначила 12-ти місячний період, в якому мало місце перевищення 300 тисячного обсягу реалізації товарів. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконними, такими, що порушують її права та інтереси. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014р. адміністративний позов залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а відтак цей наказ та дії податківців щодо проведення відповідної перевірки не порушують прав позивачки та не змінюють її стану суб'єктивних прав та обов'язків.

Що стосується податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків, зроблених під час перевірки ФОП ОСОБА_2, то суд дійшов висновку, що позивачка допустила факт перевищення граничного обсягу виручки 300000грн. перебуваючи на загальній системі оподаткування. Таким чином, факт застосування до позивача штрафних санкцій та збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є цілком обґрунтованим, порушень при цьому з боку ДПІ допущено не було.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу від 08.08.2012р. №258, відповідно до направлень від 09.08.2012р. №90 та №91, ДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2010р. по 16.07.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

ФОП ОСОБА_2 особисто отримала під підпис копію наказу про проведення перевірки (а.с.18).

На підставі висновків податківців, оформлених актом №233-17/НОМЕР_1 від 14.08.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012р. №0000402301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1870грн. та №0000392301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 87915грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21978,75грн.

Підставою прийняття відповідних рішень є отримання позивачкою валового доходу за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., який склав 313402,87грн. під час перебування на загальній системі оподаткування, не будучи зареєстрованою як платник ПДВ, а також не подання податкової звітності з ПДВ та невиконання обов'язку зі сплати ПДВ до бюджету.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України скарга ОСОБА_2 залишена без розгляду, а рішення - без змін.

Не погоджуючись із підставами, викладеними у наказі від 08.08.2012р. №258 про проведення перевірки і відповідно самим наказом позивачка оскаржила його в судовому порядку та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014р. постанова Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013р., якою позов ОСОБА_2 задоволено частково та визнано незаконними дії ДПІ по проведенню позапланової невиїзної перевірки позивачки, скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012р. за №0000402301 та №0000392301, а також постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013р., якою постанову суду першої інстанції змінено та викладено її резолютивну частину в наступній редакції «позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі» скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.175-178).

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами до п.181.1 ст.181 ПК України передбачено у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог.

Пунктом 183.2 ст.183ПК України, передбачено що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 перебуваючи на загальній системі оподаткування в період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. отримала валовий дохід, який склав 313402,87грн., що підтверджується звітами про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій. Між тим, у строки передбачені законодавством (до 10.08.2011р.), позивачка не зареєструвалася як платник ПДВ в органах ДПІ і лише 17.07.2012р. подала до відповідача заяву про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що в даному разі ФОП ОСОБА_2 допустила заниження ПДВ на загальну суму 87915грн. та неподання звітності з ПДВ за період серпень 2011р.- червень 2012р.

Враховуючи, що під час розгляду в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_2 не змогла довести суду правомірності своїх дій щодо несвоєчасного переходу з однієї системи оподаткування на іншу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з боку ДПІ порушень допущено не було.

За правилами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Що стосується позовних вимог стосовно визнання дій податківців неправомірними та скасування наказу від 08.08.2012р. №258 про проведення перевірки, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.120.1 ст.120ПК України не подання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами , зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Стосовно підстав для перевірки, які викладені у спірному наказі, то ДПІ погоджується із тим, що дійсно можливо помилкове посилання у наказі на п.п.78.1.7., п.78.1 ст.78ПК України, проте цей факт ніяким чином не виправдовує дій позивачки та не може бути підставою для визнання дій податківців протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.150).

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний наказ та дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права ОСОБА_2 та інтереси шляхом обмежень у реалізації її прав чи безпідставного покладення на неї необґрунтованих обов'язків.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив, що підстав для визнання дій податківців неправомірними та скасування наказу про проведення перевірки немає. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення виходячи з допущених порушень податкового законодавства з боку платника податків, а тому діяла в межах своїх повноважень.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

О.В. Лукянчук