Постанова № 40157384, 14.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 серпня 2014 року справа № 814/1109/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Карлет", пр. Леніна, 101, м. Миколаїв, 54055

доВідповідача 1: державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Риженко О.С., вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030 Відповідача 2: державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Гаврилова Н.О., вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030 Відповідача 3: Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівТОВ "Миколаївський центральний ринок", вул. Хрещатик, 7/11 (вул. В. Морська 49, 554001, м. Миколаїв), м. Київ 1, 01001 провизнання протиправним і скасувати рішення № 12277918 від 9 квітня 2014 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання протиправними дії щодо внесення запису про право власності № 5279687 від 3 квітня 2014 р.; визнання протиправним і скасувати рішення № 12172813 від 4 квітня 2014 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання протиправними дії щодо внесення запису про право власності № 5228239 від 3 квітня 2014 р.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карлет" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Риженко О.С. (далі - відповідач 1), державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Гаврилової Н.О. (далі - відповідач 2), реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відповідач 3),третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача 1 № 12277918 від 9 квітня 2014 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо внесення запису про право власності № 5279687 від 3 квітня 2014 р. на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 25 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 51297748101);

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача 2 № 12172813 від 4 квітня 2014 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо внесення запису про право власності № 5228239 від 3 квітня 2014 р. на об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 25/12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 330959948101).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав на те, що він є власником нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25 та 25/12, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. В порушення його права власності, відповідачі протиправно зареєстрували це майно за третьою особою. Наполягає на тому, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, наявне у третьої особи, не відповідає вимогам ст. 17 ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На думку позивача, на підставі цих обставин відповідачі, згідно із ст. 24 ч. 1 п. 4 названого Закону, повинні були відмовити третій особі у державній реєстрації прав.

Відповідачі 1, 2 позов не визнали, письмових запереченнях, які є повністю аналогічними, зазначили, що третя особа подала всі необхідні документи, які відповідають вимогам законодавства до них, дані державних реєстрів не містили заборон чи обмежень щодо державної реєстрації майна, а тому не було підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій (т. 1 а. с. 108-110, 201-203).

Відповідач 3 своїх письмових заперечень на позов не подав, його представник у судове засідання жодного разу не прибув.

Третя особа також заперечила проти задоволення позовних вимог у зв'язку із тим, що вона також має право власності на теж саме нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно (т. 1 а. с. 112-116).

В судове засідання 14 квітня 2014 р. прибули представники позивача та третьої особи, представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надає суду право у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладати і вирішити її на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи приписи наведеної статті, а також те, що відповідачі 1 і 2 свої заперечення виклали письмово, суд розглядає справу за відсутності відповідачів.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибули тільки представники позивача і третьої особи, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд має зазначити наступне. Провадження в даній адміністративній справі було зупинено до розгляду адміністративної справи № 814/1405/14, в якій ТОВ "Миколаївський центральний ринок" оскаржило дії щодо реєстрації за ТОВ "Карлет" нерухомого майна, а також просило скасувати свідоцтво останнього про право власності на нерухоме майно, на яке ТОВ "Карлет" посилається в даній справі, як на доказ наявності у нього права власності.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, Одеський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі зазначив, що доцільно об'єднання цієї адміністративної справи і справи № 814/1405/14 в одне провадження на підставі ст. 116 КАС України.

Суд вважає за потрібне зазначити, що виконати ухвалу апеляційного суду неможливо, так як за правилами ст. 116 КАС України суд може своєю ухвалою об'єднати в одне провадження кілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Отже, за правилами наведеної статті, обов'язковою передумовою для об'єднання позовів, є однорідність позовних вимог та наявність однакового суб'єктного складу позивачів чи відповідачів.

В даній адміністративній справі позивачем є ТОВ "Карлет", відповідачі - державні реєстратори Риженко О.С., Гаврилова Н.О. та реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, а ТОВ "Миколаївський центральний ринок" має статус третьої особи, тоді як у справі № 814/1405/14 позивачем є ТОВ "Миколаївський центральний ринок", відповідачі - державний реєстратор без зазначення прізвища, реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, Миколаївське міське управління юстиції, третя особа - ТОВ "Карлет", тобто суб'єкті склади у справах є різними, що виключає об'єднання позовів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

20 грудня 2013 р. позивач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого ТОВ "Карлет" на праві приватної власності належать нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Леніна, буд. 25 (т. 1 а. с. 13).

3 квітня 2014 р. третя особа подала заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за нею нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12 та нежитлового об'єкту, розташованого за адресою:м. Миколаїв, пр. Леніна 25 (т. 1 а. с. 87, 168). Як слідує з карток прийому заяви № 12137140 і № 12136725, третя особа до своїх заяв додала свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 837842 від 18 грудня 2012 р. і САЕ № 857705 від 19 грудня 2012 р. відповідно (т. 1 а. с. 92, 94, 173, 175).

3 квітня 2014 р. відповідачі 1 і 2 внесли до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності записи № 5228239 про реєстрацію за третьою особою права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, буд. 25/12 і запис № 5279687 про реєстрацію за третьою особою права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, буд. 25(т. 1 а. с. 104, 198).

4 і 9 квітня відповідачі 1 і 2 прийняли рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12172813 і № 12277918, якими за третьою особою були зареєстровані нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12 і нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25 відповідно (т. 1 а. с. 103, 197).

Позивач наполягає на тому, що здійснення відповідачами державної реєстрації за третьою особою вищезазначених об'єктів нерухомості порушує його право власності, так як він раніше набув і раніше зареєстрував право приватної власності на ті ж самі об'єкти нерухомості.

З приводу реєстрації відповідачем 2 за третьою особою нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12, слід зазначити таке.

Як зазначалося судом вище, позивач стверджує, що третя особа зареєструвала право власності на те ж саме майно, що належить позивачу.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке наявне у Товариства, підтверджує право власності останнього на нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 25, тоді як позивач оскаржує рішення та дії відповідача 2 в тому числі і щодо реєстрації за третьою особою об'єкту нерухомого майна: нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12.

Присвоєння будівлі окремого адресу означає, що таке нерухоме майно є окремим об'єктом цивільних прав.

Отже, об'єкт, який зареєстрував відповідач 2 за третьою особою - нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12, є іншим об'єктом, ніж той, який зареєстрований за позивачем - нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 25.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, адміністративний суд захищає порушені права особи, а тому, у випадку, коли рішення суб'єкта владних повноважень хоча і є протиправним, але не порушує прав особи, яка звернулась до суду, така особа не може просити про судовий захист, оскільки протиправне рішення не породжує для неї негативних наслідків.

З урахуванням викладеного, позивач не може стверджувати, що реєстрація за третьою особою нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12 порушує його права, так як за позивачем зареєстровано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25, а тому в цій частині його вимоги є необґрунтованими і не підлягають судовому захисту.

Також суд вважає за необхідне вказати на наступне. Право власності за своєю юридичною природою є правом цивільним, а тому і підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

Як визначено ст. 17 ч. 1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеній статті Конституції України кореспондує ст. 2 ч. 3 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 1 жовтня 2013 р. у справі № 21-365а13, яка в силу приписів ст. 2442 ч. 1 КАС України є обов'язковою для всіх судів «...колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.».

З урахуванням того, що право власності підлягає захисту цивільним судом, а адміністративний суд перевіряє тільки чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законами, суд відкидає доводи позивача про порушення його права власності і досліджує виключно питання дотримання відповідачами процедури проведення реєстрації прав, яка визначена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 15 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Як свідчать подані на вимогу суду відповідачами 1, 2 документи реєстраційних справ, третьою особою були надані всі документи, подання яких державному реєстратору передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (т. 1 а. с. 74-75, 86-107, 166-199).

Згідно із ст. 19 ч. 1 п. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Третя особа до реєстрації подала свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 837842 від 18 грудня 2012 р. на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12 і САЕ № 857705 від 19 грудня 2012 р. на нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25 (т. 1 а. с. 92, 173).

Вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав встановлений ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На переконання позивача, відповідачі повинні були відмовити у державній реєстрації прав третьої особи на підставі 24 ч. 1 п. 4 Закону (подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують).

Досліджені судом свідоцтва про право власності на нерухоме майно третьої особи, які подавались нею до реєстрації (т. 1 а. с. 92, 173), не дають підстав для висновку про невідповідність цих свідоцтв вимогам законодавства.

Що стосується доводів позивача про те, що після встановлення відповідачами факту реєстрації нерухомого майна за Товариством, вони повинні були відмовити третій особі у реєстрації, слід зазначити, що 4 квітня 2014 р. відповідачі 1, 2 здійснили пошук в базі даних про реєстрацію заяв та запитів щодо наявності заборон державної реєстрації, який не виявив заборон чи обмежень щодо державної реєстрації за третьою особою нерухомого майна (т. 1 а. с. 95, 176).

Також суд звертає увагу на наступне.

В матеріалах адміністративної справи маються свідоцтва про державну реєстрацію прав, з яких слідує, що третя особа права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25/12 і нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна 25, зареєструвала 25 грудня 2012 р., тобто реєстрація за третьою особою права власності на об'єкти нерухомості відбулась за один рік до того, як таку реєстрацію провів позивач (т. 1 а. с. 93, 174).

Звернення третьої особи в квітні 2014 р. до відповідачів із заявами про реєстрацію права власності на вищезазначені об'єкти пояснюється тим, що попередня реєстрація (в грудні 2012 р.) була проведена Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, але після внесення відповідних змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які набули сили з 1 січня 2013 р., державна реєстрація прав на нерухоме майно була віднесена до компетенції Державної реєстраційної служби України та її територіальних органів, які ведуть єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно, який є відмінним від реєстру, який вівся бюро технічної інвентаризації, тобто фактично третя особа, звертаючись в квітні 2014 р. до відповідачів із заявами про реєстрацію права власності, переносила дані до нового реєстру, тоді як первинна реєстрація права власності за третьою особою відбулась ще в грудні 2012 р.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз