Ухвала суду № 40157345, 11.08.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3140/14 Провадження № 22-ц/795/1584/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Харечко Л.К., Позігуна М.І.при секретарі:Остапенко Г.С.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_9 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в частині визнання за ними права власності по 1/6 частини на квартиру по АДРЕСА_1 в м. Чернігові, посилаючись на порушення судом в цій частині норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції апелянти не оскаржують.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_5, ОСОБА_9 Визнано за ОСОБА_5 право власності на 26/100 частин квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові. Визнано за ОСОБА_9 право власності на 26/100 частин квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові. Визнано за ОСОБА_10 право власності на 48/100 частин квартири АДРЕСА_2 в м. Чернігові. Вирішено питання про розподіл судового збору між сторонами.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що квартира по АДРЕСА_1 в м. Чернігові також є об'єктом спадкування після смерті ОСОБА_11, оскільки набута подружжям ОСОБА_11 під час зареєстрованого шлюбу і на вказане майно розповсюджуються норми ст.ст.60,61 СК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, оскільки на підставі п.4 ч.1 ст.57 СК України квартира по АДРЕСА_1 в м. Чернігові є особистою приватною власністю ОСОБА_10 і не підлягає розподілу між спадкоємцями.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом по справі встановлено, що 22 грудня 1978 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали шлюб, після реєстрації якого, ОСОБА_13 змінила прізвище на «ОСОБА_13» (а.с.35).

На підставі рішення виконавчого комітету міської ради народних депутатів м. Чернігова №302 від 18.12.2000 року ОСОБА_10 отримав ордер № 237 серія Д від 26.12.2000 року на сім'ю з однієї особи на квартиру АДРЕСА_1 в м. Чернігові (а.с.38).

Згодом ОСОБА_10 приватизував оскаржувану квартиру та 05.02.2004 року виконавчий комітет Новозаводської районної ради видав йому свідоцтво про право власності, за яким квартира по АДРЕСА_1 в цілому на праві приватної власності належить відповідачу (а.с.39).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_9 суд першої інстанції виходив з того, що померла ОСОБА_13 не проживала та не була зареєстрована у АДРЕСА_1 та не висловила свого бажання на її приватизацію, то вказана квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_10 та не входить до спадкового майна. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ч.ч. 1,2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Законом України від 11 січня 2011 року №2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, ст.61 СК України доповнено частиною п'ятою, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, у тому числі приватизації. На підставі Закону України №4766- VI від 17.05.2012 року частина п'ята статті 61 СК України виключена.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_13 щодо спірної квартири виникли у 05.02.2004 році, а тому регулюються нормами СК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за якими приватизоване житло не було спільним майном подружжя та не підлягало поділу.

Частина 5 ст.65 СК України набрала чинності 08 лютого 2011 року та не поширюється на правовідносини, які виникли до того, тобто Закон України № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин та не є підставою для визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_13

Відтак, доводи апелянтів про застосування до даних правовідносин ч.5 ст.61 СК України є хибним та ґрунтуються на довільному, на власний розсуд, тлумаченні закону.

Згідно до ст.ст.1,5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції чинній на момент приватизації спірної квартири) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. які на час приватизації проживали в певному житловому приміщенні, які висловили своє бажання на приватизацію житла.

Згідно довідки об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова №140 від 13.01.2014 року ОСОБА_13 з 09.04.1974 року по 16.05.2013 рік дійсно була зареєстрована АДРЕСА_2 в м. Чернігові, на день смерті була зареєстрована одна (а.с.85).

Сукупність зібраних по справі доказів свідчить про те, що квартира по АДРЕСА_1 м. Чернігові не є майном, набутим подружжям - ОСОБА_10 та ОСОБА_13 за час шлюбу, і не входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_13, оскільки відповідач отримав квартиру в приватну власність у лютому 2004 року, використавши своє право на приватизацію в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». ОСОБА_13 за життя правом на приватизацію не скористалася, була зареєстрована та проживала за іншою адресою, про що вмотивовано зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції у відповідності до ст.212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_9 в частині визнання за ними по 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, а тому передбачені процесуальним законом підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні. В іншій частині рішення суду першої інстанції апелянтами не оскаржувалося, а відтак не являється предметом апеляційного розгляду.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_9 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: