Ухвала суду № 40156479, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/65014/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.07.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2012

у справі № 2а/1270/4879/2012

за позовом Дочірнього підприємства «СПФ «Сталь»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.07.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2012, задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «СПФ «Сталь» (надалі - позивач, ДП «СПФ «Сталь») до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2012 № 0001052310 та № 0001062310.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо фіктивності укладеного правочину є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану позивача, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю ДП «СПФ «Сталь». Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесених судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «СПФ «Сталь» з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оріал» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, результати якої оформлено актом від 17.05.2012 № 350/22-3-36369240.

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 58 827,00 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 51 154,00 грн.

Висновок про заниження ДП «СПФ «Сталь» податку на прибуток та податку на додану вартість вмотивовано безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за правочином ДП «СПФ «Сталь» з ТОВ «Оріал», реальність виконання якого не підтверджена.

На підставі акта перевірки Алчевською ОДПІ Луганської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 05.06.2012: № 0001052310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 58 827,00 грн.; № 0001062310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 51 962,50 грн., у тому числі: 51 154,00 грн. - за основним платежем, 808,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджено належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених нормативних положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «СПФ «Сталь» та ТОВ «Оріал» укладено договір постачання від 02.04.2011 № 202.11, відповідно до якого останнє зобов'язувалось поставити позивачу обладнання, товари промислового та господарського призначення за номенклатурою, ціною та кількістю, зазначеними у рахунках.

Згідно рахунків-фактур ТОВ «Оріал» поставило позивачу проволоку зварювальну, планки фрезерувальні А 304 різних розмірів, сітку щілинну нижнього та середнього ярусів, колосник канеліруваний, шпильки, заготівки з ячейкою, рами, круги А 304 на загальну суму 306 921,15 грн.

На поставку товарів ТОВ «Оріал» виписано видаткові накладні та податкові накладні, підписані повноважними представниками продавця і покупця та скріплені печатками.

Податкові накладні включено ДП «СПФ «Сталь» до реєстрів отриманих податкових накладних за квітень-липень 2011 року.

Оплата за отриманий товар здійснена позивачем шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «Оріал» грошових коштів у загальній сумі 304 502,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей за договором постачання від 02.04.2011 № 202.11 включено ДП «СПФ «Сталь» до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 239 620,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 255 770,00 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що позивач самостійно вивозить товари зі складу, вказаного продавцем. Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось позивачем вантажним автомобілем ГАЗ 05647 АО, який належить СПФ «Сталь» та переданий ДП «СПФ «Сталь» у користування на умовах оренди, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 16.02.2002 № 545321, виданим Алчевським ДАІ УМВС України в Луганській області, а також договором оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) від 22.10.2009.

Кожне перевезення товарно-матеріальних цінностей було оформлено товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля, що містяться в матеріалах справи.

Обставини використання ДП «СПФ «Сталь» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Оріал», у подальшій господарській діяльності, підтверджено загальними оборотно-сальдовими відомостями та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 201, 361, 631 за квітень-липень 2011 року, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції та договорами на постачання та продаж продукції, укладеними позивачем з ТОВ «Завод транспортно-механічного обладнання», ТОВ «Науково-виробнича компанія «Гравикон», ПАТ «Луганська вугільна компанія», ТОВ «Луганський електромашинобудівний завод», ТОВ «ВКФ «Промсоюз», ПАТ «Михайлівське», ВАТ «Сталь» (договори із специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей містяться в матеріалах справи).

Враховуючи наявні первинні бухгалтерські документи та зазначені норми законодавства, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість у квітні-липні 2011 року та валові витрати за ІІ квартал 2011 року і ІІ-ІІІ квартали 2011 року за результатом проведення господарських операцій з ТОВ «Оріал» з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Непідтвердження продавцем сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, відсутність у контрагента можливості здійснювати господарку діяльність не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Оскільки укладений між ДП «СПФ «Сталь» та ТОВ «Оріал» договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні господарського договору ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на положення част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту та валових витрат, а також про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню в повному обсязі.

Правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2012 у справі № 2а/1270/4879/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно