Постанова № 40156083, 15.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3823/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Борцова С.І.

за участю сторін:

від позивача: Бейгельзімер М.Г. (за довіреністю);

від відповідача: Астахова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пласт» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2014 року № 0000562201, № 0000552201, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пласт» (далі - ТОВ «Укр-пласт») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.02.2014 р. № 0000562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на 67651 грн. та від 17.02.2014 р. № 0000552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на 71035 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Господарська діяльність ТОВ «Укр-Пласт» здійснюється згідно норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України на підставі договорів з оформленням відповідних документів. Позивач зазначає, що господарські відносини з ТОВ «Вектра 3000» підтверджуються всіма необхідними первинними документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, наявність первинних документів не оскаржується і відповідачем в акті перевірки.

Крім того, позивач зауважує, що ТОВ «Вектра 3000» на час здійснення правочинів з позивачем було правоздатним і мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

На підставі вищенаведеного, позивач вважає необґрунтованим висновок ДПІ щодо відсутності підтвердження ТОВ «Укр-Пласт» факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Вектра 3000».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 235-239 т. 1), в яких зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Укр-пласт» ДПІ встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача ТОВ «Вектра 3000» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Відповідач зауважує при цьому, що факт відсутності відомостей щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, ненадання документів стосовно товару ТОВ «Вектра 3000», а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що зазначене підприємство не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки встановлено відсутність у ТОВ «Вектра 3000» об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України, що свідчить про неможливість здійснення господарських відносин з ТОВ «Укр-пласт».

Таким чином, податковим органом зроблено висновок щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Укр-пласт» з ТОВ «Вектра 3000».

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 510238 ТОВ «Укр-пласт» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.09.2009 р. за № 15561020000036952 (а.с. 75 т. 1).

Підприємство є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100248510 (іпн - 366739715549) (а.с. 76 т. 1).

Відповідно до п. 2.7 акту перевірки ТОВ «Укр-пласт» у періоді, що перевірявся позивач здійснював такі види діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля.

У період з 20.03.2014 р. по 26.03.2014 р. головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Хамедовою Н.О., згідно з вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 19.03.2014 р. № 287 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укр-пласт» (код ЄДРПОУ - 37377252) за період з 01.04.2012 р. 31.07.2012 р.

Копію наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 19.03.2014 р. № 287 та направлення на перевірку від 19.03.2014 р. № 183/15-54-22-02 вручено 20.03.2014 р. головному бухгалтеру підприємства Стародубовській З.В.

Перевірку проведено з відома директора підприємства Гриб Р.М. та головного бухгалтера Стародубовської З.В.

За результатами перевірки ТОВ «Укр-пласт» складено акт від 01.04.2014 р. № 821/15-54-22-01/36673975 (а.с. 38-52 т. 1).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Укр-пласт» пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56828 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 54121 грн.

Не погодившись із висновками вищевказаного акту ТОВ «Укр-пласт» подало заперечення від 04.04.2014 р. № 36, в яких просило скасувати висновки оскаржуваного акту, оскільки вони є необґрунтованими та незаконними (а.с. 53-56 т. 1).

За результатами розгляду вищезазначених заперечень ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у відповідь від 10.04.2014 р. № 5845/10/15-54-22-01/08 відмовило позивачу у задоволенні скарги (а.с. 57-58 т. 1).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 р. № 0000552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 71035 грн., в т.ч. за основним платежем на 56828 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 14207 грн. (а.с. 11 т. 1), від 17.02.2014 р. № 0000562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67651 грн., в т.ч. за основним платежем на 54121 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 13530 грн. (а.с. 10 т. 1).

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2 ст. 55 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Так, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 17.02.2014 року № 0000562201, № 0000552201 позивач подав скаргу до ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.02.2014 року № 21 (а.с. 34-37 т. 1), в якій просив скасувати згадані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.04.2014 року № 1001/10/15-32-10-02-07 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 53-65 т. 1).

26.05.2014 року позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України (а.с. 66-69 т. 1).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 12.06.2014 року № 1043266/99-99-10-01-15 (а.с. 70-74 т. 1), скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

У квітні 2012 р. між ТОВ «Укр-пласт» (покупець) з однієї сторони та ТОВ «Вектра 3000» (продавець) з іншої сторони було укладено договір від 02.04.2012 р. № 382, відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар (а.с. 150-151 т. 1). Асортимент, вартість товару зазначаються у рахунках, наданих продавцем на підставі заявки покупця. До даного договору додається додаткова угода, якою п. 1.3 договору від 02.04.2012 р. № 382 доповнено положенням про те, що доставка товару здійснюється транспортом продавця з с. Нижнепокровка Луганської області на виробничу дільницю покупця, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 253 (а.с. 152 т. 1). Також в матеріалах справи міститься додаткова угода № 2 до вищевказаного договору від 13.07.2012 р., згідно якої відшкодування транспортних витрат перейшло на ТОВ «Укр-пласт» (а.с.97 т. 2).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до суду надано:

рахунки-фактури від 02.04.2014 р. № 020404, від 25.04.2012 р. № 00552, від 03.05.2012 р. № 030504, від 24.05.2012 р. № 250506, від 24.05.2012 р. № 250507, від 14.06.2012 р. № 140603, від 20.07.2012 р. № 210707, від 20.07.2012 р. № 210706;

видаткові накладні від 02.04.2014 р. № 0018, від 25.04.2014 р. № 552, від 03.05.2012 р. № 026, від 25.05.2012 р. № 654, від 25.05.2012 р. № 655, від 14.06.2012 р. № 381, від 20.07.2012 р. № 588, від 20.07.2012 р. № 589;

податкові накладні від 02.04.2014 р. № 18 на загальну суму31240 грн., в т.ч. ПДВ - 5206,67 грн., від 25.04.2012 р. № 552 на загальну суму 31000 грн., в т.ч. ПДВ - 5166,67 грн., від 03.05.2012 р. № 26 на загальну суму 27900 грн., в т.ч. ПДВ - 4650 грн., від 25.05.2012 р. № 654 на загальну суму 13488 грн., в т.ч. ПДВ - 2248 грн., від 25.05.2012 р. № 655 на загальну суму 27900 грн., в т.ч. ПДВ - 4650 грн., від 14.06.2012 р. № 381 на загальну суму 46500 грн., в т.ч. ПДВ - 7750 грн., від 20.07.2012 р. № 588 на загальну суму 106500 грн., в т.ч. ПДВ - 17750 грн., від 20.07.2012 р. № 589 на загальну суму 40200 грн., в т.ч. ПДВ - 6700 грн.;

товарно-транспортні накладні про перевезення товару;

платіжні доручення про оплату товару відповідно до договору від 02.04.2012 р. № 382.

Крім того, позивачем до суду надано витяг з журналу довіреностей ТОВ «Укр-пласт» (а.с. 98-99 т. 2), згідно якого директору підприємства Гриб Р. 02.04.2012 р., 25.04.2012 р., 03.05.2012 р., 24.05.2012 р., 14.06.2012 р. було надано довіреності на отримання товару від ТОВ «Вектра 3000».

Дослідивши вищевказані докази на підтвердження господарської операції з ТОВ «Вектра 3000» та проаналізувавши пояснення сторін суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «Укр-пласт» та ТОВ «Вектра 3000».

Досліджені судом також і товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування закуповуваного у ТОВ «Вектра 3000» товару.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні відповідають вищезазначеним положенням, отже належним чином підтверджують транспортування товару ТОВ «Вектра 3000».

Крім того, відповідно до додаткової угоди від 13.07.2014 р. № 2 до договору № 382, відшкодування транспортних витрат по вказаному договору поставки перейшло на ТОВ «Укр-пласт». На підтвердження транспортування товару, отриманого позивачем у ТОВ «Вектра 3000» у липні 2012 р. позивачем до суду надано договір-заявку на транспортне перевезення вантажу від 20.07.2012 р., укладений між ТОВ «Укр-пласт» та ФОП Калін І.А. (а.с. 96 т. 1). Підтвердженням транспортування товару, отриманого від ТОВ «Вектра 3000» є акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 20.07.2012 р. про реалізацію перевезення вантажу за маршрутом: Нижнепокровка - м. Одеса (а.с. 103 т. 2).

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Висновок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо того, що операції ТОВ «Укр-пласт» та ТОВ «Вектра 3000» не спричиняють настання правових наслідків не є беззаперечним та не може бути безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності господарської операції.

Позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що товари були отримані від ТОВ «Вектра 3000», що підтверджує ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що придбані у контрагента ТОВ «Вектра 3000» хімічні речовини було використано позивачем у власній господарській діяльності для виробництва захисних корпусів для приборів обліку електричної енергії. У подальшому у відношенні зазначених виробів проводились випробування, що підтверджується протоколами випробувань продукції позивача випробувальним центром ДП «НДІ «Шторм» та випробувальною лабораторією Станкосерт (а.с. 123-138 т. 2).

Крім того, позивачем було укладено з ПАТ «Донецькобленерго» договір від 27.12.2011 р. № 0779/1, відповідно до якого ТОВ «Укр-пласт» повинно був поставити ПАТ «Донецькобленерго» комплекти для встановлення однофазних та трифазних приладів обліку електроенергії на фасад будинку (а.с. 192-195 т. 1). Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, довіреностями на отримання товару, виписаними ПАТ «Донецькобленерго» своїм представникам для отримання товару у ТОВ «Укр-пласт».

Таким чином, придбаний у ТОВ «Вектра 3000» товар було використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями позивача.

Суд критично відноситься до твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «Укр-пласт» документів, що підтверджують якість товару, а саме сертифікатів якості, адже чинним законодавством України не передбачено обов'язку видавати сертифікати якості на хімічні речовини, які позивач придбав у ТОВ «Вектра 3000».

Поряд з цим, суд бере до уваги технічну інформацію про товари, придбані позивачем у ТОВ «Вектра 3000» (а.с.92-94, 122 т. 2), в якій зазначені властивості придбаних матеріалів, їх застосування, зберігання та інше.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «Укр-пласт» та ТОВ «Вектра 3000» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області порядку проведення перевірки, адже правомірність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укр-пласт» не є предметом спору даної справи.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи спростування ТОВ «Укр-пласт» доказів, на які посилається відповідач, вказуючи на ненадання до перевірки первинних документів по операціям з ТОВ «Вектра 3000», наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, використання отриманого товару у господарській діяльності позивача, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 01.04.2014 р. № 821/15-54-22-01/36673975. Відтак, скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Мін доходів в Одеській області від 17.02.2014 року № 0000562201, № 0000552201.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пласт» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2014 року № 0000562201, № 0000552201 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.02.2014 року № 0000562201, № 0000552201.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15 серпня 2014 року.

Суддя П.П. Марин