Постанова № 40156070, 29.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ29 липня 2014 р. Справа № 804/9487/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представників позивача Самухи М.М.,

представника відповідача Крейси Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Севеко" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Севеко" (далі - ТОВ "Компанія Севеко", позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів України (далі - Дніпропетровська митниця, відповідач), в якому просить, з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом, визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 13025736 від 19.12.2013 р. ВАТ «БМЗ - управляюча компанія холдінг «БМК» здійснило поставку на адресу ТОВ "Компанія Севеко" сталі вуглецевої для армування залізобетонних конструкцій періодичного профілю в прутках d 18мм А500С (арматури d 18мм А500С) немірної довжини. У додатку до договору та у рахунку фактурі зазначена узгоджена сторонами ціна однієї тони зазначеного товару в розмірі 13 800 російських рублів. 30.05.2014 р. позивачем сформовано митну декларацію № 110050004/2014/002651 та подано до Дніпропетровської митниці для здійснення оформлення товару у митному відношенні разом з необхідними документами. При визначенні митної вартості отриманого товару позивачем був використаний основний метод - за ціною договору. Не погодившись з розрахованою митною вартістю товару Дніпропетровська митниця рішенням № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р. здійснила коригування митної вартості отриманої позивачем арматури, визначивши її по другорядному методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у розмірі 17 250 російських рублів за одну тону. Позивач вважає, що заявлена ним митна вартість товару базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, які дають можливість встановити дійсну митну вартість за ціною договору. При цьому, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи викликають сумніви у достовірності наданої інформації, витребування документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення відповідача щодо застосування іншого, ніж основним метод визначення митної вартості. З огляду на викладене представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представником відповідача 29.07.2014 р. надані письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих органам доходів і зборів законодавством та цілком обґрунтованим. Позивачем не надані документи, запитувані митницею, які у розумінні вимог Митного кодексу України (далі - МК України) є належними, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару. Оскільки до прийняття оскаржуваного рішення позивачем не надано до Дніпропетровської митниці всіх документів, що вимагались, а виявлені розбіжності усунені не були, то посадовою особою Дніпропетровської митниці було перейдено до другорядного методу визначення митної вартості та, на думку відповідача, було правомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала в повному обсязі, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія Севеко" (код ЄДРПОУ 35928398) з 04.07.2008 р. зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 227 102 0000 010396.

19.12.2013 р. ТОВ "Компанія Севеко" (покупець) укладено контракт купівлі-продажу з ВАТ «БМЗ - управляюча компанія холдінг «БМК», Республіка Білорусь (продавець) № 13025736, за умовами якого продавець зобов'язується продати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити товар згідно додатків до договору. Обумовлений в додатках товар придбається для ввозу в Україну.

19.05.2014 р. до наведеного договору було укладено додаток № 12, який є невід'ємною частиною договору № 13025736, відповідно до якого ВАТ «БМЗ - управляюча компанія холдінг «БМК» здійснило поставку на адресу ТОВ "Компанія Севеко" сталі вуглецевої для армування залізобетонних конструкцій періодичного профілю в прутках d 18мм А500С (арматури d 18мм А500С), рахунку фактури № 75436131 від 24.05.2014 р., залізничної накладної № 03361225. У додатку до договору та у рахунку фактурі зазначена узгоджена сторонами ціна однієї тони зазначеного товару в розмірі 13 800 російських рублів. Відповідно до додатку № 12 умови поставки: DAF (INCOTERMS 2000).

На виконання вимог вищевказаного контракту позивач отримав товар, а саме: арматуру d 18мм А500С у кількості 68, 860 т.

Для здійснення митного оформлення товару позивач звернувся до Дніпропетровської митниці шляхом подачі митної декларації від 30.05.2014 р. № 110050004/2014/002651, в якій митна вартість товару визначена за методом № 1 - за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, позивачем були надані наступні документи: облікову картку суб'єкта ЗЕД № 110/2013/0001124 від 06.06.2013 р.; накладну УМВС № 03361225 від 24.05.2014 р.; акт звірки розрахунків № 25260 від 01.05.2014 р.; комерційну пропозицію № 91/1065 від 22.05.2014 р.; платіжне доручення № 11 від 06.05.2014 р.; рахунок-фактуру № 75436131 від 24.05.2014 р.; рахунок на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014 р.; зовнішньоекономічний контракт №13025736 від 19.12.2013 р.; додаткові угоди №1 від 19.12.2013 р., № 2 від 21.01.2014 р., № 6 від 14.04.2014 р.; додатки № 2 від 19.12.2013 р., № 12 від 19.05.2014 р.; довідку радіологічного контролю № 2719 від 16.04.2014; сертифікат про походження товару BYUA4312010352 від 24.05.2014 р.; сертифікат якості № р4160 від 23.05.2014 р.; копію декларації країни відправлення № 14336/240514/0019279 від 24.05.2014 р.

Рішенням № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р. митним органом відмовлено у митному у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Відповідачем до позивача направлено картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2014/00091 від 24.04.2014 р., якою повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації з причини, що митним органом винесене рішення про коригування митої вартості товару № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р. на підставі п. 6.2 ст. 54 МК України. В картці відмови зазначено, що ТОВ "Компанія Севеко" необхідне подання нової ВМД з митною вартістю товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товару № 110050004/2014/00091 від 24.04.2014 р.

У зв'язку з незгодою позивача з рішенням відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідач за зверненням ТОВ "Компанія Севеко" випустив товар, що декларувався у вільний обіг (ВМД № 110050004/2014/002675 від 30.05.2014 р.), за умовами сплати позивачем митних платежів згідно з митною вартістю арматури d 18мм А500С, визначеною позивачем та забезпечення позивачем сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною позивачем та обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною митним органом, шляхом надання фінансових гарантій у розмірі 16 208, 72 грн.

В рішенні відповідача № 110050004/2014/00091 від 24.04.2014 р. зазначено, що відповідно до п. 4.1 ст. 54 МК України здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявної в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В результаті такого контролю встановлено: у наданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: наданий акт звірки розрахунків № 25260 станом на 01.05.2014 р. інформує про проведення розрахунків по рахункам квітня місяця від 16.04.2014 р., 18.04.2014 р. та 19.04.2014 р. До митного оформлення наданий рахунок №75436131 від 24 травня 2014 р. Рахунок-фактура № 75436131 від 24.05.2014 не містить дані про умови та строки оплати. Відповідно угоди № 13025736 від 19.12.2013 р. передбачена 100% передплата. Рахунок № 75436131 містить банківські реквізити ПАО ВТБ Банк м. Київ. Надане платіжне доручення № 11 від 19.05.2014 р. - банка платника АТ «УкрСіббанк» м. Харків. Вартість партії арматури № 18 згідно наданого рахунку № 75436131 від 24.05.2014 р. 950 268, 00 рос. руб. Платіжне доручення № 11 від 19.05.2014 р. свідчить про сплату 5 190 000 рос. руб. за арматуру № 12-20 на підставі рахунку на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014 р .з загальною сумою до сплати 11 070 400 рос. руб. Проте в рахунку на передплату 65048021 відсутня інформація про оплату арматури d 18 мм А500С. Наведені дані унеможливлюють проведення контролю числового значення заявленої митної вартості, відповідно до п. 4 статті 54 МК України.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України, 30.05.2014 р. митним органом направлено електронне повідомлення, яким було зобов'язано декларанта надати додаткові документи протягом 10 календарних днів: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) виписку з бухгалтерської документації.

Електронним повідомленням від 30.05.2014 р. декларант повідомив, що передбачені п. п. 2, 3, 6 МК України у строк, визначений ст. 53 МК України надати немає можливості.

Згідно п. 3 ст. 337 МК України, проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації, поданої для митого оформлення, з даними, які наявні у митного органу. Рівень заявленої декларантом митної вартості товару арматури d 18 мм А500С становить 13, 80 рос. руб./кг, рівень митної вартості, визнаної митними органами, оформленої за ВМД №110050004/2014/134950 від 03.03.2014 р., за якою ввозився такий самий товарів становить 17, 25 рос. руб./кг.

Таким чином, судом з'ясовано, що фактичною підставою винесеного рішення є розбіжності у документах наданих до митного органу, які унеможливлюють обчислення митної вартості.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

Водночас частиною 3 вказаної статті визначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами перевірки документів та відомостей, наданих до митного оформлення, виявлено розбіжності, які унеможливлюють проведення контролю числового значення заявленої митної вартості, відповідно до п. 4 статті 54 МК України.

Як вбачається з наданих під час митного оформлення документів (копії яких також містяться в матеріалах справи), акт звірки розрахунків № 25260 станом на 01.05.2014 р. інформує про проведення розрахунків по рахункам квітня місяця від 16.04.2014 р., 18.04.2014 р. та 19.04.2014 р. В свою чергу до митного оформлення надано рахунок № 75436131 від 24 травня 2014 р.

Відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до умов угоди № 13025736 від 19.12.2013 р. передбачена 100% передплата. Проте рахунок-фактура № 75436131 від 24.05.2014 р. не містить дані про умови та строки оплати.

Окрім цього, рахунок № 75436131 містить банківські реквізити ПАО ВТБ Банк м. Київ, тоді як у наданому платіжному дорученні № 11 від 19.05.2014 р. зазначені банківські реквізити АТ «УкрСіббанк» м. Харків.

Судом встановлено, що за умовами п. 1.1 ч. 1 договору № 13023736 від 19.12.2013 р., продавець зобов'язується продати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити товар згідно додатків до договору. Обумовлений в додатках товар придбається для ввозу в Україну. 19.05.2014 р. сторонами складено додаток № 12 до вищевказаного договору, в якому обумовлено специфіку товару - арматура d18 A500C н/д, у кількості 70 одиниць на загальну вартість 966000, 00 рос. рублів. Судом встановлено та представником позивача не заперечувалось, що до договору № 13023736 складено лише додаток № 12 від 19.05.2014 р.

Вартість партії арматури d18 A500C згідно наданого рахунку № 75436131 від 24.05.2014 р. складає 950 268, 00 рос. руб. Платіжне доручення № 11 від 19.05.2014 р. свідчить про сплату 5 190 000 рос. руб. за арматуру № 12-20 S500 н/д на підставі рахунку на попередню оплату № 65048021 від 06.05.2014 р. з загальною сумою до сплати 11 070 400 рос. руб. Проте в рахунку на передплату № 65048021 відсутня інформація про оплату арматури d 18 мм А500С. Крім цього, назва зазначеного товару (арматура d 18 мм А500С) відсутня в переліку найменувань продукції в рахунку на передплату № 65048021 від 06.05.2014 р.

Поряд цим, суд звернув увагу на те, що в рахунку № 65048021 від 06.05.2014 р. в графі «Найменування продукції» міститься виправлення у назві продукції «Арматура 20 S 500 н/д», проте не засвідчене належним чином, що викликає у суду сумніви щодо достовірності даних, зазначених у вказаному рахунку.

Жодні інші документи ніж ті, що надавались разом з декларацією декларант у строк, визначений ст. 53 МК України не надав.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та наведені обставини суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що наведені розбіжності унеможливлюють проведення контролю числового значення заявленої митної вартості, відповідно до п. 4 ст. 54 МК України.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань, в підтвердження договірної ціни на отриманий за договором № 13025736 від 19.12.2013 р. товар позивач листами від 04.06.2014 р. № 0280 та № 2082 надав відповідачу копію експертного висновку ДП «Держзовнішінформ» від 23.05.2014 р. № 9/164, копію рішення про коригування митної вартості товару від 29.05.2014 р. № 110050004/2014/000042/1, копію рішення про коригування митної вартості товару від 30.05.2014 р. № 110050004/2014/000043/1.

Згідно експертного висновку, рівень імпортованої ціни арматури д.18 мм А500 нд СТО АСЧМ 7-93 даної угоди для кількості 70 т відповідає ціні виробника та становить 13 800 рос. руб./т або за курсом на день подання МД становить 405 дол. США/т. В якості джерел інформації використані міжнародні бюлетені, стрічка новин SBB, CMW та «Метал Експерт. Новини ринків сортового прокату СНД» № 9 від 17.03.2014 р. та № 18 від 19.05.2014 р. В той же час, дайджести цін товарів на світових ринках та листи ДП «Укрпромзовнішекспертизи», огляди цін ДП «Держзовнішінформ» доведені в березні - травні 2014 р. свідчать, що рівень цін на прокат із сталі на умовах FOB- порти Чорного моря знаходяться в діапазоні 510 - 555 дол. США/т.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що експертний висновок не містить об'єктивних, документально підтверджених даних щодо рівнів цін товару і не може бути використаний для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 2 ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Тотожна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.06.2014 р. у справі № 21-148а14.

З проведеного аналізу документів, долучених до матеріалів справи, судом з'ясовано, що позивачем надано до митного органу не всі необхідні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України і аналіз вказаних документів дає підстави вважати, що вони містять розбіжності, які ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів або відомості щодо ціни, яка була сплачена за товар, та на які посилається орган доходів і зборів.

Суд також вважає, що відповідачем було правомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

До прийняття оскаржуваного рішення позивач не надав митниці документи, що вимагались, тоді як подані позивачем документи не вказують на достовірні числові значення складових митної вартості за зазначеною поставкою.

Посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів було послідовно перейдено до другорядного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

- фізичні характеристики;

- якість та репутація на ринку;

- країна виробництва;

- виробник.

На виконання вищенаведених норм, враховуючи неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору, посадовою особою відповідача було визначено митну вартість товару за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі ВМД № 1100260001/2014/134950 від 03.03.2014 р. на рівні 17, 25 рос. руб/кг та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 110050004/2014/000043/1 від 30.05.2014 р.

Суд зазначає, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Подані ТОВ "Компанія Севеко" документи не дали змогу чітко ідентифікувати оцінюваний товар та не містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто не підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ст. 58 МК України.

Суд вважає, що відповідачем надано достатньо доказів того, що подані ТОВ "Компанія Севеко" основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни та наведено докази заявлення неповних та/або недостовірних відомостей та невірного визначення митної вартості товару.

Таким чином суд вважає, що під час здійснення митного оформлення вищезазначених товарів позивачем були надані не усі необхідні, передбачені законодавством документи, які б обґрунтовано доводили вартісні показники товару, що імпортується, тому у відповідача були підстави самостійно визначати митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 60 МК України у розмірі 17, 25 рос. руб/кг.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в повній мірі та належним чином доведено правомірності прийнятого рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості прийняте Дніпропетровською митницею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в сумі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем подано до адміністративного суду позовну заяву немайнового характеру, вимоги позивача є немайновими. За подання до суду адміністративного позову немайнового характеру Законом України "Про судовий збір" встановлена сума судового збору у розмірі 73, 08 грн.

Позивачем сплачено суму судового збору 182, 70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 513 від 02.07.2014 р.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, сплачений судовий збір у розмірі 73, 08 грн. судом на користь позивача не стягується, проте суд повертає позивачу надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 109, 62 грн.

Враховуючи вищевикладене сума судового збору в розмірі 109, 62 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Севеко" судовий збір у розмірі 109, 62 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 04 серпня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса