Постанова № 40155812, 16.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2014 року 810/3066/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОК"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління

Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерок" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки від 11.04.2014 № 995/2201/34840150, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість у жовтні 2013 року у розмірі 2469,00 грн. та занижено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 12345,00 грн. по взаємовідносинах позивача з контрагентом – ДП «Пропан». За твердженнями посадових осіб податкового органу правочини укладені між позивачем та ДП «Пропан» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та здійснювався з порушенням законодавства,невідповідності встановлених норм законодавства щодо первинної документації, в результаті чого, неможливо встановити участь осіб, які здійснювали господарські операції.

Ухвалами суду від 21.05.2014 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 11.06.2014.

11 червня 2014 року у судове засідання було відкладне на 16.06.2014, у зв’язку з першою неявкою позивача в судове засідання.

16 червня 2014 року, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з’явились. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, визнаючи матеріали справи достатніми для розгляду справи по суті, а також враховуючи те, що від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, - вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі відповідача та позивача та у порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав. Надав до суду письмові заперечення та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. На думку відповідача, надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства, а також, фінансово-господарська діяльність ДП «Пропан» не була направлена на реальне настання правових наслідків, а спрямована винятково на зменшення бази оподаткування контрагентів. Однак, як із заперечень відповідача, так і з Акту перевірки слідує, що відповідач не досліджував безпосередньо господарські операції позивача, а висновки щодо безтоварності робить на підставі відомостей щодо третіх осіб та припущень щодо можливих дій позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме: п. 138.1, 138.2 ст. 138, що нібито призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 12 345, 00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187. 1 ст.187, п. 188 п. ст. 188, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.6, п.201.7, п.201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у жовтні 2013 року на загальну суму 2 469, 00 та вважає рішення податкового органу незаконними, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу є безпідставними, так як укладені між позивачем та контрагентом правочини мали реальний характер – товар поставлений контрагентом в повному обсязі і оплачений позивачем, а деякий із товару використовувався позивачем при здійсненні ним господарської діяльності, а тому, господарська діяльність здійснювалась у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та його контрагентом – Товариством з обмеженою відповідальністю «Пропан» було укладено договір поставки № 361. Предметом вказаного договору значилась поставка товару (зріджений газ).

В період за 2013 рік Державною податковою інспекцією у Обухівському районі Київської області, з підстав передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пропан» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 рр.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт від 11.04.2014 № 995/2201/34840150.

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму – 12345,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 187, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 200.1 ст 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у жовтні 2013 року на загальну суму 2469,00 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2014 № 00004222201/1194 та від 06.052014 № 0000432201/1195.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

З Акта перевірки слідує, що відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість відповіднодо Акту перевірки Житомірської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 20.01.2014 року № 202/22-02/30928236/0110, відповідно до якого встановлено, що ДП «Пропан» в період за жовтень 2013 року було задекларовано податкових зобов’язань по податку на суму 5528670грн. Також, встановлено порушення первинної документації та оформленні товарно-транспортних накладних, які не відповідають вимогам чинного законодавства, що унеможливлює встановити участь осіб, які здійснювали господарські операції. В результаті чого, фінансово-господарська діяльність не була направлена на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивачем під час проведення перевірки були надані відповідачу всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з контрагентом, а також позивачем надано суду підтвердження використання придбаного товару при здійсненні діяльності позивача, а саме: при проведенні ремонтів обладнання, що підтверджується актами здачі-прийому робіт та накладними; виготовленням та подальшою реалізацією моноблоків, що підтверджується актами здачі-прийому робіт; реалізація продукції третім суб’єктам господарювання, що підтверджується видатковими накладними з довіреностями.

Крім того, у судовому засіданні відповідач підтвердив, що позивачем було надано для перевірки всі первинні документи, окрім тих, які підтверджують використання позивачем товару в подальшому, однак представник відповідача не навів жодної нормативної закріпленої норми, яка передбачає перелік таких документів, а також представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, які це мають бути документи. В акті перевірки теж відсутня вказівка на те, які саме документи мав надати позивач відповідачу на підтвердження використання придбаного товару у власному виробництві і на якій підставі податковим органом було витребуваного вказані документи.

Разом з тим, відповідач по справі ніяким чином не пояснив та не надав доказів, які б свідчили про безтоварність операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З приводу формування позивачем податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 06.05.2014 № 0000422201/1194, № 0000432201/1195 - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 38, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2014 р. № 0000422201/1194, № 0000432201/1195, прийняті Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОК" судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.