Рішення № 40155800, 12.08.2014, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1920/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2014 м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючого-судді : Цалин Б.М.

Секретаря : Терлюжак Н.П.

З участю адвоката: ОСОБА_1

Позивачки- третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_2

Відповідача-позивача ОСОБА_3

Представника відповідача-позивача: ОСОБА_4

Представника відповідача Річківської сільської ради : Копчук М.Г.

Представника відповідача РС Косівського районного УЮ: Копильчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та повернення її з незаконного користування. За позовом ОСОБА_3 до Річківської сільської ради, реєстраційної служби Косівського районного УЮ, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Річківської сільської ради від 07.09.2009 р та від 24.01.2011 року.

В С Т А Н О В И В :

Сторони звернулися до суду із вказаними позовними вимогами.

Позивачка, вона ж третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги основного позову підтримала, позовні вимоги ОСОБА_3 заперечила, суду пояснила, що проживає вона в АДРЕСА_1. Вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. За час перебування в шлюбі в них народилась дочка. Шлюб між нею ОСОБА_8 було розірвано.

Ще із 1993 року вона спільно із чоловіком користувалась земельною ділянкою, що на АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_8, вона звернулася до Річківської сільської ради із заявою про виділення їй земельної ділянки, якою він раніше користувався, так як в неї залишилась на утриманні та вихованні їх спільна дочка, яка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька.

Рішенням Річківської сільської ради від 07.09.2009 року задоволено її заяву та надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Річківської сільської ради від 24.01.2011 року вирішено передати їй у власність вказану земельну ділянку, що на АДРЕСА_2 площею 0,7233 га.

Відповідно до свідоцтва про право власності, що видане Реєстраційною службою Косівського районного УЮ 16.04.2013 року їй належить на праві власності земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_2, площею 0,7233 га призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

З травня 2013 року і по даний час відповідач в справі ОСОБА_3 самовільно захопив належну їй на праві власності земельну ділянку та випасає там своїх коней, внаслідок чого вона не має змоги користуватись належною їй на праві власності земельною ділянкою за її цільовим призначендля сінокосу та заготовки сіна. Після її звернення із вказаним земельним спором до Річківської сільської ради, земельною комісією було неодноразово складено акти, однак відповідач продовжує і надалі використовувати належну їй земельну ділянку та не бажає в добровільному порядку забрати своїх коней.

Вимоги ОСОБА_3, в частині оскарження рішень Річківської сільської ради від 07.09.2009 року про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства а також від 24.01.2011 року про передачу у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,7233 га., вважає безпідставними. Вказана, спірна земельна ділянка раніше знаходилась в її користуванні та її колишнього чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_3 ця земля ніколи не належала і в його користуванні не перебувала. Просить вимоги позову її задоволити в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідач він же позивач, ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги ОСОБА_2 заперечив, вимоги свого позову підтримав, суду пояснив, що спірна земельна ділянка площею 0,7233 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 протягом багатьох років перебувала в його користуванні, оскільки раніше вона належала ОСОБА_8 (братові його дружини), який цю земельну ділянку купив в ОСОБА_9, вже після розлучення із своєю дружиною - ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу оформленим не був, так як в останньої не були оформлені документи. Після розлучення ОСОБА_8, до кінця своїх днів проживав в його господарстві, він із дружиною допомагали останньому, а після його смерті проводили за власні кошти похорони. Вважає, що оскільки вони доглядали ОСОБА_8, поховали його тому і вправі претендувати на користування земельною ділянкою яка за життя належала покійному. Після смерті ОСОБА_8 його дружина зверталась до сесії Річківської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2, так як він в той час був на роботі, а по приїзді він із питанням оформлення документів на цю земельну ділянку ходив також до сільської ради, однак сесія сільської ради зволікала із розглядом таких заяв по суті та відкладала їх вирішення.

Так, рішенням № 27 від 31.10.2008 року сесія Річківської сільської ради перенесла розгляд даного питання та зробила виправлення в рішенні написавши, що відмовляють за зверненням не по його заяві а по заяві його дружини ОСОБА_10.

Вважає, що Річківською сільською радою грубо порушувалась процедура прийняття рішень, умисно відкладаючи розгляд його заяви та затягуючи час з метою сприяння у наданні вказаної земельної ділянки колишній дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_2 . Таким чином оскаржуваними ним рішеннями його позбавлено права власності на частину земельної ділянки, якою він користується протягом тривалого часу та на приватизацію якої має законне право.

Просить в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити та постановити рішення суду яким визнати незаконними та скасувати рішення Річківської сільської ради від 07.09.2009 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства а також від 24.01.2011 року про передачу їй у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,7233 га.

Представник відповідача, сільський голова Річківської сільської ради, Копчук Марія Григорівна в судовому засіданні заперечила позовні вимоги ОСОБА_3, суду пояснила, що після смерті ОСОБА_8 до сільської ради звернулася колишня його дружина, позивачка в справі- ОСОБА_2, із заявою про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства. Саме вказана земельна ділянка за життя знаходилась в користуванні ОСОБА_8, а після його смерті була переведена у фонд Річківської сільської ради, так як жодних документів, які б засвідчували право власності у спадкодавця не було. А тому сесією сільської ради та із врахуванням того, що в ОСОБА_2 є спільна їх із ОСОБА_8 дочка, яка на час розгляду вказаного земельного питання була неповнолітня, депутатами сільської ради було прийнято на сесії рішення від 07.09.2009 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства а також депутатами було прийнято рішення від 24.01.2011 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,7233 га. Такі рішення сільської ради були прийняті із дотриманням процедури їх прийняття. Не заперечує, що до сільської ради зверталась із заявами дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_10, яка являється рідною сестрою покійного ОСОБА_8 , з приводу виділення їй у власність земельної ділянки якою за життя користувався її брат. Однак із врахуванням того, що ОСОБА_10 своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки вже використала, депутатами сільської ради було винесено рішення про відмову в задоволенні такої заяви.

На даний час ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належною їй земельною ділянкою, а саме випасає на вказаній земельній ділянці, коней. По вказаному факту земельною комісією Річківської сільської ради складались акти, та попереджувалось ОСОБА_3, однак останній на жодні зауваження та пропозиції звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку не реагує. Просить в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Представник відповідача, начальник реєстраційної служби Косівського районного УЮ - Копильчук В.М. вимоги позову ОСОБА_3 не визнає, по суті справи пояснив, що при зверненні до реєстраційної служби Косівського районного УЮ ОСОБА_2 було пред»явлено всі необхідні для здійснення реєстрації прав власності документи, а саме затверджену технічну документацію на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства а також рішення від 24.01.2011 року про передачу у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,7233 га. На підставі заяви ОСОБА_2 від 16.04.013 року на ім»я останньої було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2, площею 0,7233 га призначена для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Підстав для відмови у видачі такого свідоцтва в Реєстраційній службі не було.

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_2 підставними, доведеними в судовому засіданні і такими, що підлягають до задоволення а в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити за наступних підстав:

Згідно ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в шлюбі із ОСОБА_8, який доводиться рідним братом дружини відповідача в справі ОСОБА_3- ОСОБА_10. В наслідок сімейних негараздів шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано в 1996 році. За час їх спільного проживання в них народилась дочка, яка знаходиться на утриманні і вихованні позивачки в справі, що не заперечується жодною із сторін.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що стверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.19).

Відповідно до довідки Річківської сільської ради ( т.1 а.с.16) вбачається, що згідно записів в погосподарській книзі №2 , особовий рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 числиться головою двору з 28.08.2003 року , згідно рішення виконкому № 26. До цього часу головою двору була її мати - ОСОБА_14, яка була постійною жителькою АДРЕСА_3. ОСОБА_8 був зареєстрований до господарства його матері - ОСОБА_14 до 25.11.1992 року , після чого був зареєстрований до господарства його дружини ОСОБА_2, де проживав до 1996 року. Із часу розірвання шлюбу, з 1996 року ОСОБА_8 вибув з господарства дружини та був зареєстрований до господарства матері до 03.10.2006 року. Згідно поданої ним заяви, рішенням виконкому № 30 від 03.20.2006 року ОСОБА_8 було відкрито окремий погосподарський номер в АДРЕСА_2 .

Довідками Річківської сільської ради від 01.04.2008 року (т.1 а.с.18) стверджено, що померлий ОСОБА_8 фактично проживав в господарстві своєї сестри ОСОБА_10 до дня смерті, при чому остання власним коштом хоронила брата - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Довідкою Річківської сільської ради № 32 від 31.07.2014 року (т.2 а.с. 19) стверджено, що спірна земельна ділянка 0,7233 га - сінокіс, що в АДРЕСА_2 знаходилась в користуванні ОСОБА_8. З 01.04.2008 року вказана земельна ділянка переведена в землі запасу сільської ради.

Відповідно до поданої ОСОБА_2 заяви, депутатами Річківської сільської ради було прийнято на сесії рішення від 07.09.2009 року (т.1 а.с.20) про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства а також депутатами було прийнято рішення від 24.01.2011 року (т.1 а.с.97) про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,7233 га.

ОСОБА_3 не погоджується із прийнятими Річківською сільською радою вищевказаними рішеннями та вважає, що такими рішеннями порушено його право на цю ж земельну ділянку, яку він і на даний час використовує під випас коней, що і сам не заперечує в судовому засіданні.

В підставу визнання незаконними та скасування рішень Річківської сільської ради позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, посилаються на те, що Річківською сільською радою грубо порушувалась процедура прийняття рішень, а саме заяви ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку не знаходили вирішення на сесіях а відкладались їх розглядом, чим сприяли ОСОБА_2 у наданні їй у власність цієї ж земельної ділянки.

Як вбачається із виписки з протоколу земельної комісії Річківської сільської ради № 7 від 07.11.2008 року комісією вирішено ОСОБА_3 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_2 відмовити, рекомендувати сесії сільської ради дати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2, матері неповнолітньої дочки покійного ОСОБА_8 Рішенням Річківської сільської ради від 19.03.2009 року (т.1 а.с.100) відмовлено ОСОБА_10 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на цю ж земельну ділянку, у зв"язку із тим, що згідно п.4 ст.116 ЗК УКраїни вона вже використала своє право безоплатної приватизації земельної ділянки внаслідок чого на ОСОБА_10 виготовлено 4 Державних акти в Річківській сільській раді від 17.06.2004 року на загальну площу 1,0188 га . Відомостей про оскарження цього рішення суду не надано.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що ані позивачем ОСОБА_3 ані його представником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог з приводу визнання недійсними та скасування рішень Річківської сільської ради прийнятих з приводу спірної земельної ділянки.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України ч.1 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 з приводу визнання незаконними та скасування рішень Річківської сільської ради від 07.09.2009 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, на земельну ділянку площею 0,7233 га, що на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства та від 24.01.2011 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,7233 га - сінокіс, на АДРЕСА_2 При прийнятті оскаржуваних ОСОБА_3 рішень Річківська сільська рада діяла в межах своїх повноважень визначених ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" а тому підстав для задоволення вказаних вимог суд не вбачає.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування витрат за час незаконного користування ними.

ОСОБА_2 в обґрунтовування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач перешкоджає їй в користуванні земельною ділянкою, яка передана їй в приватну власність, що проявляється у випасанні останнім своїх коней на сінокосі. Дані обставини, підтверджуються актами земельної комісії від 24.05.2013 року (т.1 а.с.6), від 02.07.2013 року (т.1 а.с.12) та відношенням Річківської сільської ради (т.2 а.с.16). Факт випасання коней на земельній ділянці, яку на думку відповідача ОСОБА_3 незаконно передано в приватну власність ОСОБА_2, не заперечується ним і в ході судового засідання.

Таким чином оскільки незаконність набуття права власності ОСОБА_2 на виділену їй в приватну власність земельну ділянку площею 0,7233 га - сінокіс, на АДРЕСА_2 , в судовому засіданні не встановлена, її позовні вимоги з приводу усунення перешкод в користуванні цією земельною ділянкою підлягають до задоволення.

Позивачкою ОСОБА_2 подано суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_3. Разом із тим, як визначено п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 118, 121, 156-158, 212 ЗК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задоволити. Зобов"язати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІДН НОМЕР_1) повернути ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІДН НОМЕР_2) з незаконного користування земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2, площею 0,7233 га призначеної для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби та не чинити перешкод в її користуванні.

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Річківської сільської ради, реєстраційної служби Косівського районного УЮ, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Річківської сільської ради від 07.09.2009 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, на земельну ділянку площею 0,7233 га, що на АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства та від 24.01.2011 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,7233 га - сінокіс, на АДРЕСА_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Б.М.Цалин