Рішення № 40155780, 11.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22325/13 11.08.14

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»

про стягнення 6 249 457, 16 грн.

Суддя Ломака В.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Торлопова В.О. за довіреністю 02/12-2013 від 02.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - відповідач) про стягнення 6 249 457, 16 грн., в тому числі 6 101 679, 50 грн. основного боргу, 113 675, 12 грн. пені, 34 102, 54 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 68 820, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 17.04.2013 р. між ним та відповідачем було укладено Договір про надання юридичних послуг № 17/04-2013, згідно з умовами позивачем було надано відповідачу послуги у формі вивчення документів, надання консультацій та складання процесуальних документів під час вирішення судових спорів за позовом ТОВ «Саноіл Торг» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (справи № 826/5853/13-а та № 826/5797/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва). Як зазначає позивач, умовами Договору та Додаткової угоди № 1 від 19.04.2013 р. до нього, зважаючи на значний об'єм первинної документації, яка підлягала вивченню, складністю спору в частині доказування правової позиції, а також на те, що за наслідками проведених податкових перевірок відповідачу було визначено додаткові податкові зобов'язання на суму більше ніж півмільярда гривень, сторонами було погоджено, що відповідач сплачує позивачу фіксовану суму для покриття поточних витрат у розмірі 20 000, 00 грн. щомісячно, а основний гонорар у розмірі 1 % у першій та 0, 5 % в апеляційній інстанції від сум, нарахованих згідно з актами, складеними під час податкових перевірок. Згідно з поясненнями позивача, наведеними в позовній заяві та доданими до неї матеріалами за наслідками розгляду справ № 826/5853/13-а та № 826/5797/13-а Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено постанови від 23.05.2013 р. та від 22.05.2013 р. відповідно, якими позовні вимоги задоволено частково. При цьому, Київським апеляційним адміністративним судом вказані постанови залишено без змін. 29.07.2013 р. сторони, згідно з твердженням позивача, підписали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої вирішили достроково припинити дію Договору та визначили остаточні умови розрахунків. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився оплатити виставлені позивачем рахунки на суму 6 101 679, 50 грн., граничний строк сплати яких було визначено 30.08.2013 р., позивач вирішив звернутись до з даним позовом з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Також, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить: накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках у банківських установах та/або в інших кредитно-фінансових установах, на суму 6 249 457, 16 грн.

Зазначена заява обґрунтована тим, що відповідач недобросовісно ставиться до виконання взятих на себе зобов'язань, не визнає наявності боргу перед позивачем, що в тому числі, підтверджується листуванням сторін та актом звірки, в якому відповідачем відображено відсутність заборгованості за станом на 31.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/22325/13, розгляд справи призначено на 03.12.2013 р.

Також, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. було задоволено заяву позивача та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (01025, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Велика Житомирська, будинок 20; код ЄДРПОУ 37269136), що обліковуються на рахунках у банківських установах та/або в інших кредитно-фінансових установах, в межах суми 6 249 457, 16 грн.

03.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Від позивача 03.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 03.12.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. на підставі клопотання представників сторін судом було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2014 р.

15.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказую чи на те, що він виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг у відповідності до підписаних сторонами актів надання послуг, проте як актів на суму 6 101 679, 50 грн. щодо представництва інтересів відповідача у справах № 826/5853/13а та № 826/5797/13а позивач відповідачу не направляв. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивач необґрунтовано нараховує йому плату за надані послуги, як за представництво інтересів у майновому спорі, оскільки спори, які були розглянуті в межах провадження у справах № 826/5853/13а та № 826/5797/13а були немайновими, так як за наслідками податкових перевірок відповідачу не виносились податкові повідомлення - рішення, у зв'язку з чим відповідач оскаржував саме дії податкової інспекції під час перевірок. Крім того, відповідач зауважує, що сплачувані ним щомісячно платежі в розмірі 20 000, 00 грн. є не фіксованою сумою для покриття поточних витрат позивача, а щомісячним гонораром. Також, відповідач стверджує, що він не має жодного відношення до Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р., на яку посилається позивач, як на доказ визнання відповідачем спірного боргу, оскільки директор ТОВ «Саноіл Торг» заперечив підписання вказаної угоди. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що вказана Додаткова угода є підробленим документом.

21.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі.

Зокрема, відповідач просить суд призначити судову технічну експертизу Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. до Договору про надання юридичних послуг № 17/04-2013 від 17.04.2013 р., укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи нанесений відтиск печатки ТОВ «Саноіл Торг» у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. у той час, яким датований документ (29 липня 2013 року)?

- Чи нанесений відтиск печатки ТОВ «Саноіл Торг» у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. протягом квітня-травня 2013 року?

- Чи виконаний підпис директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 у той час, яким датований документ (29 липня 2013 року)?

- Чи виконаний підпис директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 протягом квітня-травня 2013 року?

- Чи належать аркуші паперу у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. до різних партій випуску?

- Чи виготовлені машинописний текст у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. з одного боку та підпис директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 разом з відтиском печатки ТОВ «Саноіл Торг» з іншого боку у різний час?

- Строчка для підпису Клієнта на другому аркуші Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. надрукована «під» відтиском печатки та підписом директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 або «на» відтиску печатки та підпису директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2?

Також, 21.01.2014 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування у позивача доказів направлення на адресу відповідача Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. до Договору про надання юридичних послуг № 17/04-2013 від 17.04.2013 р. для підписання та доказів отримання позивачем від відповідача підписаного екземпляру вказаної Додаткової угоди.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що складені за наслідками податкових перевірок акти відносно відповідача могли мати наслідком зміну складу майна відповідача, а тому позивач, надаючи послуги щодо представництва інтересів відповідача у відповідних судових спорах, правомірно розрахував вартість таких послуг. При цьому, позивач відзначає, що Додаткова угода № 2 від 29.07.2013 р. була отримана підписаною з боку відповідача 12.08.2013 р. простою кореспонденцією, та при цьому відрізняється стилістично від попередніх двосторонніх документів, підписаних сторонами, лише завдяки тому, що її проект готувався різними помічниками позивача. Також, позивач вказує на те, що така Додаткова угода містить підпис та відбиток печатки, аналогічний тим, що містять в інших документах відповідача.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом було оголошено перерву до 04.02.2013 р. Розгляд клопотань відповідача про призначення судової експертизи, зупинення провадження у справі та витребування доказів у справі судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

30.01.2014 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення у справі, відповідно до яких він повторно наголошує на тому, що він виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати послуг, наданих позивачем, а також, що спірні послуги стосувались немайнових спорів, а тому їх вартість позивачем розрахована невірно. Також, відповідач звертає увагу на те, що на адресу позивача він направляв акти надання послуг, а не Додаткову угоду № 2 від 29.07.2013 р., а також на те, що проект такої угоди йому з боку позивача не направлявся, а посилання на здійснення відправки простою кореспонденцією є безпідставними, оскільки не підтверджують обставин, на які посилається позивач. Крім того, відповідач зазначає про необґрунтованість твердження позивача про те, що відповідач не заперечив проти спірної суми заборгованості, оскільки сам позивач разом з позовом представив суду лист відповідача від 04.09.2013 р. за № 1043-09, яким відповідач заперечив свою участь у підписанні спірної Додаткової угоди.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/22325/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/22325/13 та призначено її до розгляду на 04.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. справу № 910/22325/13 вирішено передати для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/22325/13 та призначено її до розгляду на 04.03.2014 р.

У судовому засіданні 04.03.2014 р. судом було розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі і вирішено їх задовольнити.

Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. було вирішено призначити у справі судово-технічну експертизу Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. до Договору про надання юридичних послуг № 17/04-2013 від 17.04.2013 р., укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1) Чи нанесений відтиск печатки ТОВ «Саноіл Торг» у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. у той час, яким датований документ (29 липня 2013 року)?

2) Чи нанесений відтиск печатки ТОВ «Саноіл Торг» у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. протягом квітня-травня 2013 року?

3) Чи виконаний підпис директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 у той час, яким датований документ (29 липня 2013 року)?

4) Чи виконаний підпис директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 протягом квітня-травня 2013 року?

5) Чи належать аркуші паперу у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. до різних партій випуску?

6) Чи виготовлені машинописний текст у Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. з одного боку та підпис директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 разом з відтиском печатки ТОВ «Саноіл Торг» з іншого боку у різний час?

7) Строчка для підпису Клієнта на другому аркуші Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. надрукована «під» відтиском печатки та підписом директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2 або «на» відтиску печатки та підпису директора ТОВ «Саноіл Торг» ОСОБА_2?

8) Чи виготовлені перший та другий аркуш (сторінка) Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. зупинено провадження у справі № 910/22325/13 на час проведення судової експертизи.

11.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він вказує на те, що відповідач, одержавши позитивні рішення судів у справах, в яких позивач представляв його інтереси, вирішив не розраховуватись з позивачем.

09.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання необхідних матеріалів для проведення судово-технічної експертизи, а саме: оригіналу Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р., оригіналів порівняльних зразків документів - датованих документів, в яких у період з квітня по вересень 2013 року (включно) рукописно виконано записи та підписи пастою кулькової ручки, такою ж за кольором, як і підпис від імені ОСОБА_2 у досліджуваній Додатковій угоді № 2 від 29.07.2013 р. у кількості не менше п'яти зразків з різними датами складання за кожен місяць вказаного періоду; оригіналів документів з відтисками печатки ТОВ «Саноіл Торг» (для порівняльного дослідження), які фактично були виконані у період часу з липня 2012 року по грудень 2013 року (по 10 - 12 документів за кожний місяць вказаного періоду з різними фактичними датами).

Крім того, заявлено клопотання про погодження терміну проведення експертизи у термін понад 90 календарних днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.05.2014 р. Сторін зобов'язано надати суду документи, затребувані судовими експертами.

25.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі, необхідні для проведення судової експертизи.

07.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідача надати оригінал примірника Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. Клопотання обґрунтоване тим, що при проведенні експертизи оригінал документу буде необоротно втрачено.

12.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача надати в розпорядження експертів оригінал Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідний документ у відповідача відсутній, оскільки він його не складав та не підписував, проте як позивач має його у своєму розпорядженні.

У судовому засіданні 13.05.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28.05.2014 р.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло повторно клопотання про зобов'язання відповідача надати оригінал примірника Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р.

У судовому засіданні 28.05.2014 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. на підставі клопотання представників сторін було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2014 р.

02.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, яким він просить відмовити відповідачу у проведенні судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. в порядку ст. 38 ГПК України було вирішено витребувати від позивача оригінал Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р.; погоджено термін проведення судово-технічної експертизи у строк понад три місяці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

23.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів № 2841/2852/14-33/2843/2844/2845/14-34, в якому зокрема зазначено про те, що при вивченні матеріалів справи № 910/22325/13 встановлено відсутність оригіналу досліджуваного документу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 11.08.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 11.08.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.08.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як клієнтом, було укладено Договір про надання юридичних послуг № 17/04-2013 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надавати необхідну юридичну допомогу клієнту, в тому числі за окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець прийняв на себе обов'язки представляти права і законні інтереси клієнта в усіх без винятку питань в усіх державних, комунальних, колективних, приватних та громадських підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, їх підпорядкування і галузевої належності, зокрема, але не виключно, в будь-яких судах, в тому числі в загальному сулі, господарському суді, адміністративному суді, кримінальному суді, включаючи стадії апеляційного і касаційного оскарження, в нотаріальних конторах, в органах внутрішніх справ, міліції, прокуратурі, органах Державної виконавчої служби, з усіх питань з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним, Кримінальним процесуальним, Адміністративним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України.

Згідно з п. 4.1. Договору було визначено, що клієнт оплачує послуги виконавцю згідно з виставленими рахунками останнього.

Відповідно до п. 6.1. Договору послуги, надані виконавцем клієнту, передаються згідно акта приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальна сума гонорару, результати наданих послуг.

Згідно з п. 6.2. Договору акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути підписаний уповноваженими особами сторін не пізніше 5 робочих днів після надання послуг.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що він вступає в силу після його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року з моменту його підписання сторонами.

При цьому, відповідно до п. 5.2. Договору було визначено, що він продовжує свою дію на той самий строк, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не надішле іншій стороні письмову заяву про припинення цього Договору.

19.04.2013 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, п. 4.3. якої визначили, що розмір фіксованого щомісячного грошового платежу за надані юридичні послуги виконавцю згідно розділу 1 складає 20 000, 00 грн. із розрахунку 35 год. на місяць. У разі надання великого обсягу юридичних послуг (складних за характером та трудомістких) понад оплаченого фіксованого щомісячного грошового платежу, розмір доплати оплачується згідно виставленого рахунку виконавця відповідно до наступної тарифікації (наведено в частині спірних правовідносин):

- Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань (за кожні 30 хв.) без вивчення документів - від 400 грн., з вивченням документів - від 600 грн.;

- Складання документів: клопотання, заяви, скарги в рамках кримінальних справ - від 1200 до 8000 грн./год. в залежності від складності; позовні заяви до суду першої інстанції з ціною позову, про розподіл майна, скасування арештів, витребування з чужого володіння та інш. - 1 % від вартості майна або ціни позову, але не менше 4 000 грн.; позовні заяви немайнового характеру - від 4500 грн.; апеляційні, касаційні скарги та заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами - від 8000 грн. (у справах без ціни позову), у справах цивільного, господарського та адміністративного судочинства - 0, 5 % від ціни позову (у справах з ціною позову);

- Участь у розгляді справ цивільного, господарського та адміністративного судочинства в суді першої інстанції - від 8000 грн. (до 5 засідань залежно від складності) + 1 600 грн. за кожний наступний судодень; без ціни позову - від 0, 5 % від ціни позову (до 6 судових засідань), але не менше 8000 грн. + 1600 грн. за кожен наступний судодень; з ціною позову - в залежності від об'єму та складності, але не менше 9500 грн. (до 4 засідань) + 2 400 у.о. за кожне наступне засідання.

Клієнт сплачує оплату за Договором в сумі, встановленій в п. 4.3. даного Договору до 10 числа кожного поточного місяця.

При цьому, пунктом 4.5. Додаткової угоди № 1 було передбачено, що в разі виникнення необхідності представляти права і законні інтереси клієнта з усіх без винятку питань в будь-яких судах, в тому числі в загальному сулі, господарському суді, адміністративному суді, кримінальному суді, включаючи стадії апеляційного і касаційного оскарження, в нотаріальних конторах, в органах внутрішніх справ, міліції, прокуратурі, органах Державної виконавчої служби, з усіх питань з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним, Кримінальним процесуальним, Адміністративним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, сторони складають додаткову угоду, де прописують додаткові права, обов'язки сторін, порядок розрахунку та додаткову суму гонорару виконавця.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги з представництва інтересів відповідача у спорі з Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Заступником начальника Відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю м. Києва ДПС Кузьменко С.О., Головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю м. Києва ДПС Трощій Н.Ю. щодо визнання протиправними дій та скасування акту №895/22-20/37269136 від 04.04.2013 р.

Зокрема, в результаті розгляду підготовленої позивачем позовної заяви постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 р. у справі № 826/5853/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» було вирішено задовольнити частково; визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» з 05.02.2012 р. по 28.03.2013 р., результати якої відображені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, що полягають в безпідставному поновленні перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» 26.03.2013 р. та не перенесення термінів проведення перевірки на строк, визначений відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, для надання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» можливості відновити втрачені первинні документи та в зазначенні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136 інформації у вигляді висновків щодо: - відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», що не відповідає дійсності; - завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн.; - завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,00 грн.; вирішено заборонити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію відображену в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012р. на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн., у тому числі, розміщувати інформацію у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших); вирішено зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн. та податковий кредит за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,00 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди: січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, червень, серпень, вересень, жовтень 2012 p. у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших). В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на вказану постанову вирішено залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 р. у справі № 826/5853/13-а залишити без змін.

Також, як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги з представництва інтересів відповідача у спорі з Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії й в результаті розгляду підготовленої позивачем позовної заяви постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 р. у справі № 826/5797/13-а було вирішено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» задовольнити частково; визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої 22.03.2013 року було складено Акт № 788/22-20/37269136, які полягають в порушені вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213, та в зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн.; вирішено заборонити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо); вирішено зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди з березня 2011 року по грудень 2011 року, з січня 2012 року по вересень 2012 року в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо). В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на вказану постанову вирішено залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 р. у справі № 826/5797/13-а залишити без змін.

На підтвердження надання послуг у вказаних справах позивачем надано до матеріалів справи копії підготовлених ним позовних заяв, клопотань про забезпечення позовів, заяв про збільшення розміру позовних вимог, клопотань про залучення додаткових документів до справи, заперечень на апеляційні скарги, а також відповідні судові рішення у вказаних адміністративних справах.

Як стверджує позивач, в подальшому 29.07.2013 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоду достроково з 15.08.2013 р. припинити дію Договору та Додатку № 1 до нього.

Відповідно до п. 2 представленого позивачем суду примірника Додаткової угоди № 2 визначено, що сторони підтверджують, що на момент припинення дії Договору між ними, виконавцем було виконано всі зобов'язання щодо юридичного, консультаційного супроводу справ № 826/5853/13-а та 826/5797/13-а (написання позовів, клопотань про забезпечення позовів, заперечень тощо) в Окружному адміністративному суді міста Києва та Київському апеляційному адміністративному суді, що призвело до позитивного вирішення справ в інтересах клієнта.

При цьому, у вказаному пункті значиться, що клієнт зі свого боку підтверджує, що складність та об'єм наданих виконавцем послуг відповідає зазначеній в Додатку 1 (ч. 2 таблиці) до Договору вартості та складає 6 101 679, 50 грн. Сторони домовились, що термін сплати вартості у сумі 6 101 679, 50 грн. становить 30 днів з моменту підписання Додаткової угоди № 2, але не пізніше 30.08.2013 р. У разі несвоєчасної сплати вартості робіт, застосовується пеня у розмірі 10 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 2 значиться, що вона набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили на двох аркушах, по одному для кожної сторони і становить невід'ємну частину Договору та Додатку № 1 до нього.

З метою оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 25 від 30.08.2013 р. на суму 345 816, 48 грн. та № 26 від 30.08.2013 р. на суму 5 755 863, 02 грн.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач заперечує те, що він приймав участь у підписанні Додаткової угоди № 2 від 29.07.2013 р. та стверджує про підробку вказаного документу.

Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що вказаний документ складено на двох аркушах, на першому з яких розміщено текст угоди, а на другому реквізити та підписи сторін, скріплені печатками, що створює сумніви відносно цілісності таких складових документу.

При цьому, відповідач зауважує, що ним належним чином було виконано зобов'язання з перерахунку позивачу гонорару відповідно до підписаних сторонами актів надання послуг: № 8 від 31.05.2013 р. на суму 27 000, 00 грн., в тому числі 16 000, 00 грн. за участь у розгляді адміністративних справ, № 12 від 11.06.2013 р. на суму 20 000, 000 грн., № 14 від 08.07.2013 р. на суму 20 000, 00 грн. та № 19 від 29.07.2013 р. на суму 20 000, 00 грн.

Перерахування відповідних коштів підтверджується банківською випискою по поточному рахунку відповідача за період з 15.05.2013 р. по 31.12.2013 р.

Зобов'язань зі сплати коштів, які є предметом спору у даній справі, відповідач не визнає, вважаючи їх безпідставно заявленими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між відповідачем та третьою особою договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином виконано зобов'язання зі сплати визначеного п. 4.3. Додаткової угоди № 1 до Договору щомісячного гонорару за послуги, надання яких підтверджено актами надання послуг: № 8 від 31.05.2013 р. на суму 27 000, 00 грн., в тому числі 16 000, 00 грн. за участь у розгляді адміністративних справ, № 12 від 11.06.2013 р. на суму 20 000, 000 грн., № 14 від 08.07.2013 р. на суму 20 000, 00 грн. та № 19 від 29.07.2013 р. на суму 20 000, 00 грн.

Будь-яких інших актів надання послуг, складних сторонами, суду не представлено, проте як відповідно до п. 6.1. Договору сторони визначили, що послуги, надані виконавцем клієнту, передаються згідно акта приймання-передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальна сума гонорару, результати наданих послуг.

Посилання позивача на те, що спірні послуги в силу їх складності не охоплюються вказаним гонораром, до уваги прийняті бути не можуть, так як відповідно до 4.5. Додаткової угоди № 1 сторонами було передбачено, що в разі виникнення необхідності представляти права і законні інтереси клієнта з усіх без винятку питань в адміністративному суді з усіма правами представника, які передбачені Адміністративним процесуальним кодексом України, сторони складають додаткову угоду, де прописують додаткові права, обов'язки сторін, порядок розрахунку та додаткову суму гонорару виконавця.

Так, із змісту Додаткової угоди № 1 до Договору та визначеної в ній тарифікації вартості послуг, вбачається, що така тарифікація застосовується лише у випадку, якщо сторони дійдуть згоди про те, що відповідний обсяг послуг є великим й не охоплюється оплаченим фіксованим щомісячним грошовим платежем, про що сторони укладають додаткову угоду, де в тому числі прописують суму додаткового гонорару, оскільки з наведеної в Додатковій угоді тарифікації вбачається, що нею встановлено не чіткі показники вартості послуг, а їх нижню межу, так як використано прийменник «від».

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що визначення ним в односторонньому порядку вартості спірних послуг без попереднього погодження їх з відповідачем у порядку п. 4.5. Додаткової угоди № 1 є неправомірним, як і неправомірно використано при обчисленні їх вартості показники, встановлені в такій угоді для позовів з ціною позову.

Так, слід звернути увагу на те, що предметом позовів у вказаних вище адміністративних справах були вимоги про визнання противними дій під час проведення податкових перевірок та зобов'язання податкового органу вчинити дії, а відповідно такі спори є немайновими, і заявлені позови не мали ціни.

У свою чергу, встановлені в Додатковій угоді № 1 відсоткові показники прив'язані саме до ціни позову, а не до визначених в актах податкової перевірки сум завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 13 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 № 1619/10/13-09 акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення впливає на майновий стан платника податків і саме вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, тобто вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень є позовами майнового характеру (на зазначеному наголошено в Листі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2012 р. № 165/11/13-12).

В даному випадку податкові повідомлення-рішення за спірними податковими перевірками відповідачу не складались, в судовому порядку з залученням послуг позивача не оскаржувались.

Поряд з наведеним суд звертає увагу на безпідставність доводів позивача про те, що Додаткова угода № 2 до Договору фактично є актом надання послуг, за яким відповідач прийняв спірні послуги та зобов'язався їх оплатити.

Так, по-перше слід звернути увагу на те, що за своїм змістом Додаткова угода № 2 до Договору, примірник якої наданий позивачем суду, є саме угодою, а не актом надання послуг, а по-друге, суд погоджується з доводами відповідача щодо неналежності її як доказу у справі з огляду на форму складання такого документа.

Як зазначалось вище, вказаний документ складено на двох аркушах, на першому з яких розміщено текст угоди, а на другому реквізити та підписи сторін, скріплені печатками, що підставно створює сумніви відносно цілісності таких складових документу.

Позивач не погодився представити оригінал спірної угоди для проведення призначеної судом у справі судової експертизи, метою якої було встановлення автентичності цього документу, у зв'язку з чим суд не може прийняти його як доказ у справі.

При цьому, суд керується в тому числі вимогами п. 5.23. Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55), вимоги якого щодо оформлювання реквізитів можна поширювати на всі класи уніфікованих систем документації, та за змістом якого реквізит «Підпис» має бути розміщено під текстом документа або під відміткою про наявність додатків.

Вказана вимога пов'язана з необхідністю підтвердження того, що підпис стосується саме документу, до аркушів якого прикріплено аркуш, або на зворотному боці якого розміщено реквізит «підпис» та що відповідно вони складають єдине ціле.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження сторонами зобов'язання відповідача сплатити позивачу за надані послуги додатково кошти, заявлені до стягнення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги заявлені безпідставно, вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014 р.

Суддя В.С. Ломака