Ухвала суду № 40155242, 01.08.2014, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5999/14-ц

Провадження № 2/333/2458/14

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя, про поділ спадкового житлового будинку в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя, про поділ спадкового житлового будинку в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та вселення.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Як визначено у ст. 4 ЦПК України суд здійснює правосуддя у спосіб визначений Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

За правилами ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як убачається з позовної заяви, спір виник з приводу нерухомого майна - будинку № 12 по вулиці Технічній у м. Запоріжжя, що територіально відноситься до Комунарського району м. Запоріжжя. Таким чином, справа підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що подана заява не відповідає вимогам вищевказаної норми закону з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позивачем зазначено ціна позову 136321 грн. 50 коп. та, відповідно, сплачено судовий збір в розмірі 1363 грн. 23 коп.

Слід зазначити, що тягар доказування вартості спірного майна несе позивач, тому він повинен обґрунтувати у позовній заяві ціну позову та надати суду відповідні докази цього. Відбиття в позовній заяві ціни позову має значення, в першу чергу, для захисту прав самого позивача, оскільки обумовлює розмір сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами і впливає на можливість порушення судової діяльності на захист права. Отже, від визначеної ціни позову залежить і розмір судового збору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавств, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості на час розгляду справи.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» № 1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір, виходячи з реальної вартості майна.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання позовної заяви - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» станом на 01.01.2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 гривень, тобто ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна на сьогоднішній день становить не менше 243,60 грн. та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати - 3654 грн.

Однак, позивачем не зазначена ціна позову щодо дійсної вартості майна. Таким чином, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, повинен провести оцінку нерухомого майна, звернувшись до відповідного експерта (оцінщика), надавши суду звіт (висновок про ринкову оцінку вартості нерухомого майна).

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір, виходячи з реальної вартості частини будинку та вартості спірного автомобіля. У разі неможливості встановити точну ціну позову (ринкову вартість частини будинку), позивач повинен надати суду докази цього та клопотання про визначення судом попереднього розміру судового збору.

Будь - яких доказів на підтвердження того, що позивач вже звертався до оцінювача чи оціночної фірми, і на цей час встановити ціну позову (ринкову вартість майна) неможливо, суду не надано.

Разом з тим, згідно змісту позовних вимог судом встановлено, що спір, який виник між сторонами має одночасно майновий та немайновий характер.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Як убачається з позовної заяви, позивачем заявлена вимога немайнового характеру, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» також підлягає оплаті судовим збором, а саме 0,2 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 21014 року.

Таким чином, позивачу необхідно зазначити ціну позову та надати до суду документ, який би підтверджував сплату судового збору або документ, підтверджуючий звільнення від сплати судового збору.

Всупереч п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позовній заяві не міститься зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

При цьому, увага позивача звертається на роз'яснення, що містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 2009 року, позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

До відома позивача - поняття доказів наводиться у ст. 57 ЦПК України, згідно з якою доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Так, у позовній заяві позивачем не зазначено та до позову не додано доказів належності на праві власності (користування) будь-якої земельної ділянки (розмір, адреса) позивачу, відповідачу, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя вул. Технічна, 12 (витяг із земельного кадастру, акт про право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки), оскільки технічний паспорт на домоволодіння, виданий ТОВ «ЗМБТІ» не є правоустановчим документом на земельну ділянку; або доказів того, що у позивача є труднощі в отриманні та наданні суду зазначених доказі. Тоді позивачем суду не подано доказів на підтвердження цих труднощів (відмова центру земельного кадастру, органів земельних ресурсів тощо) та не подано заяви про забезпечення (витребування) цих доказів, яка повинна відповідати вимогам ст.ст. 133-134 ЦПК України.

Якщо у позивача та відповідача, як співвласників домоволодіння № 12 по вул. Технічній у м. Запоріжжі, взагалі відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку за цією адресою, то, у даному випадку, для визначення порядку користування земельною ділянкою користувачі земельної ділянки спочатку мають зробити геодезію та отримати рішення Запорізької міської ради про закріплення за домоволодінням конкретної земельної ділянки, на підставі якого вже буде видано правоустановчий документ на земельну ділянку - акт про право власності на земельну ділянку чи укладено договір оренди цієї земельної ділянки.

Також, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що клопотання про призначення експертиз має бути викладено позивачем окремо від позову з додержанням вимог ст.ст. 137, 143 ЦПК України (зазначено питання на експертизу, в якій експертній установі слід проводити експертизу, яку саме, чи гарантує позивач оплату цієї експертизи тощо).

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім невірно зазначено назву третьої особи

Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119-120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119-120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене суддя дійшов висновку, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя, про поділ спадкового житлового будинку в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою та вселення - залишити без руху, надавши триденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва