Постанова № 40154744, 14.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року Справа № 918/493/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Мельник О.В.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Зозуль О.Д.;

відповідача: представники Мороз В.П., Шевчук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.14р. у справі № 918/493/14 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Державного підприємства "Клесівське лісове господарство"

про стягнення в сумі 41 980 грн. 00 коп. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в. о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 918/493/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Мельник О.В.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/493/14 від 12.06.14р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати штрафу в сумі 41980,00 грн. за неправильне зазначенням маси вантажу у накладних, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Клесівське лісове господарство" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.06.14р. у справі 918/493/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року у справі №918/493/14 апеляційна скарга відповідача Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.14р. у справі № 918/493/14 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.08.2014р. об 11:55 год. у складі колегії: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Демянчук Ю.Г.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що обставини зазначені в позовній заяві не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи. Також, на думку скаржника, дане рішення суду є необґрунтованим, висновки не відповідають істині - відповідності їх дійсним обставинам справи. Для забезпечення відповідності оскаржуваного рішення означеним вище критеріям, суд повинен був дослідити цілу сукупність факторів, щодо оформлення перевізних документів, а також внесення недостовірних відомостей у накладну щодо маси вантажу.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

14.08.2014 року у судовому засіданні представник апелянта Мороз В.П. заявив усне клопотання про оголошення перерви на 1-2 дні для забезпечення можливості ознайомитися із додатковими поясненнями, поданими представником позивача по справі до початку судового засідання.

Колегією суддів заявлене клопотання винесено на обговорення.

Представник позивача заперечила проти заявленого клопотання. Вважає що відповідач зловживає своїми правами та свідомо затягує судовий процес.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Водночас, згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд звертає увагу на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції, порадившись на місці, відхилила заявлене клопотання.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2013р. Державним підприємством "Клесівське лісове господарство" зі станції Клесів Львівської залізниці на адресу одержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Язьм", станція призначення Клепарів Львівської області Львівської залізниці згідно залізничної накладної №39796750 у вагоні №90900168 було відправлено вантаж - лісоматеріали фанерні (кряж фанерний), пачки кількість місць 8, тара 22500; згідно залізничної накладної № 39796164 у вагоні №32261406 було відправлено вантаж - лісоматеріали фанерні (кряж фанерний), пачки кількість місць 8, тара 22500.

У залізничних накладних зазначено: в графі 26 "Спосіб визначення маси" - розрахунковим шляхом; в графі 24 "маса вантажу" - 50000; в графі 31 "вартість" - 4198грн.

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

23.10.2013р. на станції Здолбунів Львівської залізниці складено акт загальної форми №1197, яким зафіксовано невідповідність маси вантажу зазначену у залізничній накладній №39796750 від 21.10.2013р. вагон №90900168 показанням ваг, зокрема по прибуттю поїзда при зважуванні на електронній тензометричній вазі вага брутто 83350 кг, тара вагона з документа 22500 кг, вага вантажу з документу 50000 кг., що більше проти документа на 10850 кг. спосіб визначення вантажу згідно документу по розрахунку, вагон відчеплений на статистичну вагу на контрольне переважування.

23.10.2013р. на станції Здолбунів Львівської залізниці складено акт загальної форми №1198, яким зафіксовано невідповідність маси вантажу зазначену у залізничній накладній №39796164 від 21.10.2013р. вагон №32261406 показанням ваг, зокрема по прибуттю поїзда при зважуванні на електронній тензометричній вазі вага брутто 82850 кг, тара вагона з документа 22300 кг, вага вантажу з документу 50000 кг., що більше проти документа на 10200 кг; спосіб визначення вантажу згідно документу по розрахунку, вагон відчеплений на статистичну вагу на контрольне переважування.

23.10.2013р. на станції Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт серії АА №076884/119/6, яким зафіксовано що при комісійному переважуванні вагона №32261406 на 150тн.зал.вазі клеймо 2013р., на основі акта загальної форми №1198 від 23.10.2013р. ст. Здолбунів, по документу значиться: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість місць 8, брутто не вказано, тара 22300, нетто 50000. В дійсності виявилося: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість місць у вагоні без повного вивантаження вантажу перевірити неможливо, шапка у вагоні завантажена в чотири штабеля, брутто 83000, тара 22300 з документа, нетто 60700, тобто більше проти документа на 10700 кг. При повторному переважуванні лишок проти документа на 10700 кг підтвердився. Вантажопідйомність даного вагона 66тн., що не перевищує вантажопідйомність вагона. Вагон прибув технічно справний.

23.10.2013р. на станції Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт серії АА №076883/118/5, яким зафіксовано що при комісійному переважуванні вагона №90900168 на 150тн.зал.вазі клеймо 2013р., на основі акта загальної форми №1197 від 23.10.2013р. ст. Здолбунів, виявлено, що по документу значиться: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість місць 8, брутто не вказано, тара 22500, нетто 50000. В дійсності виявилося: вантаж лісоматеріали фанерні, пачки, кількість місць у вагоні без повного вивантаження вантажу перевірити неможливо, шапка у вагоні завантажена в чотири штабеля, брутто 84100, тара 22500 з документа, нетто 61600, тобто більше проти документа на 11600 кг. При повторному зважуванні лишок проти документа на 11600 кг підтвердився. Вантажопідйомність даного вагона 66т., що не перевищує вантажопідйомність вагона. Вагон прибув технічно справний.

Комерційні акти: серії АА № 076884/119/6 від 23.10.13 р., серії АА № 076883/118/5 від 23.10.13 р. підписані начальником станції, прийомоздавальником та приймальником поїздів.

У актах також зазначено, що комісійне зважування та перевірку проводили приймальник поїздів ОСОБА_4, в присутності начальника станції Кіяшко В.Г., ВОХР ОСОБА_6, приймальник поїздів ОСОБА_7

Результати контрольного переважування вагонів позивачем відображено у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Здолбунів Львівської залізниці, відповідний витяг з якої находиться в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки "Вагона вага" №51 станції Здолбунів Львівської залізниці, Власник ЗВВТ Рівненська дирекція залізничних перевезень. З якого вбачається, що засіб ваговимірювальної техніки "Вагона вага" №51 пройшов перевірку про, що свідчить відмітка контроль придатності, ЗВВТ для зважування вантажів, профілактичне обслуговування, перевірки несправності, ремонт та усунення недоліків. Згідно відмітки від 20.05.2013 року держстандарт метрології вага придатна до подальшої експлуатації.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

По прибуттю вагонів на станцію призначення Клепарів Львівської області Львівської залізниці, вантаж вагою нетто 60700 кг, який прибув у вагоні № 32261406 та вантаж вагою нетто 61600 кг, який прибув у вагоні №90900168 видано вантажоодержувачу 25.10.13р., що підтверджується відповідними записами та відмітками станції призначення в комерційному акті.

Статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів у випадку, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничних накладних №39796750 та № 39796164 масу вантажу нараховано відповідачу штраф в сумі 41980,00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати та 27.02.2014року направлено на адресу відповідача претензії №91/ДНЮ та №92/ДНЮ про стягнення штрафу в сумі 41 980,00грн.

Відповідач вважає такі дії органу транспорту безпідставними, обґрунтовуючи їх наступним. Пунктом 4.3 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №.317 від 26.03.2009 року в редакції від 29.10.2012 року встановлено, що якщо перевіркою під час перевезення або на станції призначення встановлено, що фактична маса вантажу більше від зазначеної відправником у перевізних документах (крім випадків завантаження вагона понад його вантажопідйомність, виявленого під час перевезення), то у цьому випадку станція призначення вносить до перевізних документів зміни у відомості про масу вантажу за підписами працівника станції та вантажоодержувача і здійснює розрахунки від станції відправлення (або прикордонної) до станції призначення за розрахункову масу фактично перевезеного вантажу.

Відтак у даному випадку відсутні підстави для нарахування штрафу.

Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

При застосуванні ст.ст.118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2012р. у справі № 5006/23/117/2012; від 06.08.2014р. у справі №911/866/14).

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Перевірка проміжною станцією маси вантажів у вагонах може здійснюватись нею у будь-який спосіб, передбачений для визначення маси відповідного вантажу.

Стосовно спірного вантажу норми діючого законодавства дозволяють здійснювати перевірку його маси шляхом як зважування, так і умовно.

Однак, саме зважування є більш точним способом визначення маси вантажу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»).

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, залізниця, користуючись правом, визначеним ст. 24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Крім того, ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати штрафу в сумі 41980,00 грн. за неправильне зазначенням маси вантажу у накладних, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення судом першої інстанції та винесення постанови Рівненським апеляційним господарським судом доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" від 27.05.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 12 червня 2014 року у справі №918/493/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/493/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Мельник О.В.