Постанова № 40154683, 13.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 922/1641/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача – Гур'єв В.М. (дов. №1785 від 11.12.2013 р.)

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1969Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2014 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства ”Укртелеком” в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства ”Укртелеком”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Велтон.Телеком”, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ ”Укртелеком”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ ”Велтон.Телеком” на свою користь 121696,41 грн. заборгованості по орендній платі, 6283,62 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 4554,90 грн. пені, 1051,11 грн. 3% річних та збитки від інфляції у розмірі 4659,59 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р. у справі №922/1641/14 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ”Велтон.Телеком” на користь ПАТ ”Укртелеком” 81130,94 грн. заборгованості по орендній платі за січень-лютий 2014 року, 4240,70 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, пені за період січень-лютий 2014 року в сумі 2415,93 грн., 3% річних в сумі 1 051,11 грн., інфляційних нарахувань в сумі 4659,59 грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 2 740,78 грн. В іншій частині позовних вимог по пені відмовлено. В частині стягнення з відповідача 40565,47 грн. заборгованості по орендній платі, заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 2042,92 грн. та пені в сумі 932,41 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду змінити, доповнивши новим абзацом наступного змісту: "Розстрочити виконання рішення у справі №922/1641/14 шляхом здійснення оплати загальної стягнутої судом суми (враховуючи суми основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних, судового збору) рівними платежами щомісячно протягом шести місяців після набрання рішенням законної сили", в іншій частині рішення залишити без змін.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а твердження відповідача про ускладнення виконання судового рішення через тяжке фінансове становище товариства необґрунтованим та безпідставним. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

12.08.2014 р. від ТОВ ”Велтон.Телеком” надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги (вх. №6544), в зв’язку з тим, що його представник не може бути присутнім у судовому засіданні. До клопотання відвідачем надані копіі ухвали Вищого господарського суду України від 30.07.2014 р. про призначення розгляду касаційної скарги на 13.08.2014 р., наказ ТОВ ”Велтон.Телеком” № 12-К та дві довіреності на двох представників. При цьому належних доказів в підтвердження неможливості забезпечити явку в судове засідання свого представника з поважних причин, а також неможливості направити іншого представника для участі в судовому засіданні позивач не надав.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання зазначає, що причини, на які посилається відповідач в обґрунтування клопотання не можуть вважатись поважними, крім того заявником не надано належних доказів в підтвердження неможливості направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, клопотання ТОВ ”Велтон.Телеком” про відкладення розгляду скарги не підлягає задоволенню як безпідставне та необґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2011 р. між ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТОВ "Велтон.Телеком" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства №228-19, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування технологічні приміщення, розташовані у м. Харкові на 3-му поверсі 4-охповерхової будівлі №83 по пров. Косіора, загальною площею 34,04 кв. м для розміщення обладнання (а.с. 11-13).

Зазначений договір набирає чинності з моменту підписання по 30.04.2012 р. Сторони домовились, що умови договору поширюються на відносини між ними, які виникли з 01.05.2011 р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним (п.12.1. договору).

Факт приймання-передачі об’єкту оренди підтверджується актом від 10.05.2011 р. (а. с. 14).

Додатковою угодою №1 від 24.04.2012 р. строк дії договору продовжено до 30.04.2013 р. (а. с. 17).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 584,17 грн., крім того ПДВ (20%) 116,83 грн., всього 701,00 грн. за 1 м кв. технологічного приміщення. Орендна плата за перший місяць оренди за 34,04 м кв. всієї орендованої площі становить 19885,03 грн., ПДВ 20% - 3977,01 грн., разом до сплати 23862,04 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші платежі включено до розміру фіксованої орендної плати (п. 3.3 договору).

У відповідності до п.3.4 договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку визначеному Правилами користування електричною енергією та на підставі окремого рахунку орендодавця в термін, зазначений в п. 3.6. договору, згідно показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Пунктами 3.6., 3.7., 3.8. договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Пунктом 6.1.3 договору, орендар прийняв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Відповідач, в порушення умов договору №228-19, розрахунки з позивачем проводив несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за період січень-лютий 2014 року: з орендної плати в розмірі 81130,94 грн. та по відшкодуванню витрат на електропостачання - 4240,70 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "Укртелеком" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ ”Велтон.Телеком” на свою користь 121 696,41 грн. заборгованості по орендній платі, 6283,62 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 4554,90 грн. пені, 1051,11 грн. 3% річних та збитки від інфляції у розмірі 4659,59 грн.

Приймаючи рішення господарський суд вимогу в частині стягнення 81130,94 грн. заборгованості по орендній платі за січень-лютий 2014 року, 4240,70 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, пені за період січень-лютий 2014 року в сумі 2415,93 грн., 3% річних в сумі 1051,11 грн., інфляційних нарахувань в сумі 4659,59 грн. визнав належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню, та припинив провадження у справі в частині стягнення суми боргу з орендної плати в сумі 40 565,47 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат по електропостачання в сумі 2042,92 грн. та пені в сумі 932,41 грн.

Крім того, суд відхилив клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення, визнавши його безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України закріплено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Заборгованість в розмірі 121 696,41 грн. підтверджена матеріалами справи, розрахунком, не заперечується відповідачем, на момент звернення до суду з позовом не погашена.

Протягом розгляду справи, відповідач частково погасив заборгованість з орендної плати в сумі 40565,47 грн., витрат з електропостачання в сумі 2042,92 грн. та пені в сумі 932,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4019 від 29.04.2014 р. та №4021 від 29.05.2014 р. (ас. 64-65).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, взявши до уваги часткове погашення відповідачем заборгованості за договором оренди нерухомого майна №228-19 від 10.05.2011 р. після порушення провадження у справі, правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення суми боргу з орендної плати в сумі 40565,47 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат по електропостачання в сумі 2042,92 грн. та пені в сумі 932,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язань зі сплати заборгованості за період січень - лютий 2014 року: з орендної плати в розмірі 81130,94 грн. та по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 4240,70 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 8.2. договору оренди від 10.05.2011 р., сторони погодили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З огляду на вищевказане, колегія суддів, враховуючи наявність порушення відповідачем зобов'язання вважає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що її розмір не перевищує встановленого умовами договору розміру, проте період, за який нараховується пеня, визначений без урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, суд правомірно задовольнив вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 2415,93 грн.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки 3% річних в сумі 1051,11 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 4659,59 грн. є вірними, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому позовні вимоги в цій частині правомірно визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З рішенням господарського суду першої інстанції погодились сторони.

Відповідач в апеляційній скарзі оскаржує відмову суду в наданні розстрочки виконання рішення. Стосовно тверджень апелянта щодо неправомірної відмови колегія суддів зазначає наступне.

В силу ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 статті 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно п. 7.2. Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 р. за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд У; повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо наявної загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також щодо наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим без надання розстрочки.

Обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційних вимог, зокрема, скрутний фінансовий стан, складна політична ситуація в Україні, здійснення господарської діяльності в умовах неоголошеної війни, загальний спад економіки у країні у 2014 році, ріст курсів іноземних валют тощо, не можуть вважатись винятковими в розумінні приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає висновок господарського суду щодо відхилення клопотання про розстрочення виконання рішення правомірним, а апеляційні вимоги відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р. у справі №922/1641/14 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2014 р. у справі №922/1641/14 залишити без змін.

Повна постанова підписана 13.08.2014 р.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.