Рішення № 40154676, 13.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р.Справа № 922/2414/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин № 1 "Молоко", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю :

позивача - ОСОБА_2 (особисто);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин № 1 "Молоко" про встановлення порядку та способу визначення вартості частки майна, пропорційно частини позивача в розмірі 25,54% у статутному капіталі та порядку і строки її виплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 червня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 липня 2014.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.06.2014 року позивач надав заяву (вх. № 21879) щодо правового обґрунтування правових вимог разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.06.2014 року позивач надав заяву (вх. № 21880) з письмовими поясненнями у відповідності до порядку встановлення порядку та способу визначення вартості частки майна у розмірі 25,54%.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.06.2014 року позивач надав заяву (вх. № 21882) про долучення до матеріалів справи оригіналу довідки з банку щодо відкритого рахунку.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.07.2014 року позивач надав заяву (вх. № 22863) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.07.2014 року від позивача надійшла заява (вх. № 23737)про долучення документів до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 24738) про залучення до участі у справі в якості третьої особи Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції МЮУ України.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 24739) про залучення до участі у справі в якості третьої особи Харківської міської ради.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 24740) про залучення до участі у справі судового експерта для здійснення опису та оцінки майна.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 24741) із зазначенням питань, які необхідно поставити судовому експерту.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 24742) про витребування у Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції реєстраційної справи ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко".

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2014 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 24743), в якому позивач просить суд витребувати у Харківської міської ради інвентаризаційну справу на об`єкти нерухомого майна, розташованих за адресою: вул. Пушкінська, 40, м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.08.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.08.2014 року на запит суду від 22.07.2014 року від Реєстраційної служби відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних - осіб - підприємців супровідним листом (вх. № 27570) надійшли копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко".

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.08.2014 року позивач надав заяву (вх. № 28105) про продовження строку розгляду справи на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.08.2014 року позивач надав заяву (вх. № 28704), в якій просить суд залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Реєстраційну службу ХМУЮ та зобов`язати Реєстраційну службу ХМУЮ внести до ЄДРПОУ відомості, про поновлення після незаконного виключення засновника ОСОБА_2 з часткою майна 25,54%.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.08.2014 року позивач надав заяву (вх. № 28129) про зупинення провадження у справі № 922/2414/14, у зв`язку із розглядом у Харківському апеляційному адміністративному суді справи № 820/7408/13-а.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.08.2014 року позивач надав заяву (вх. № 28287), в якій зазначив додаткові питання, для вирішення судовому експерту та проведенні судової експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Також підтримав заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України, заяву про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Реєстраційної служби ХМУЮ, заяву про зобов`язання Реєстраційної служби ХМУЮ внести до ЄДРПОУ відомості, про поновлення після незаконного виключення засновника ОСОБА_2 з часткою майна 25,54%, клопотання про витребування у Харківської міської ради інвентаризаційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко», клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи, клопотання про залучення до участі у справі судового експерта.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2014 року не з`явився, вимоги ухвал суду від 17.06.2014 року, від 07.07.2014 року, від 22.07.2014 року не виконав, відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі, ухвали суду від 07.07.2014 року та ухвали суду від 22.07.2014 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала суду від 07.07.2014 року повернулась до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв`язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши заяву позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Отже, у клопотанні сторони повинні зазначити, на який строк вони вважають за потрібне продовжити строк розгляду справи, однак суд не зв`язаний строком, що його сторони зазначили у клопотанні. Водночас, суд не зобов`язаний задовольняти клопотання сторін про продовження строку розгляду справи, якщо вважає, що справа може бути розглянута у строк, встановлений нормами ГПК.

Відповідно до 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., зазначено, що чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів позивачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про продовження строку розгляду справи не зазначено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в її задоволенні.

Суд, розглянувши заяву позивача про зупинення провадження у справі, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами скаргами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів в обґрунтування заявленої заяви щодо пов'язаності справ.

Суд констатує, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

- невідповідності;

- обмеженості предметом позову;

- неможливості розгляду тотожної справи;

- певної черговості розгляду вимог.

В додаток до заяви про зупинення провадження по справі, позивачем надано копію повістки про виклик до суду та копію заяви, поданої до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Проте, додані до заяви документи не містять доказів, які б свідчили про пов`язаність справ та неможливість розгляду справи № 922/2414/14 до вирішення справи № 820/7408/13-а.

Суд, розглянувши заяву позивача про зупинення провадження по справі, вважає її необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши заяву позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Реєстраційної служби ХМУЮ, відмовляє в її задоволенні у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Пунктом 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГГЖ). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду достатніх доказів того, що рішення по справі може вплинути на права Реєстраційної служби ХМУЮ.

Крім того, в обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що матеріали реєстраційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко» знаходяться в Реєстраційні службі ХМУЮ.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що ухвалою господарського суду Харківської області було задоволено клопотання позивача про витребування у Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції реєстраційної справи ТОВ "Фірмовий магазин № 1 "Молоко" та копії даної справи були надані до суду.

Щодо заяви позивача про зобов`язання Реєстраційної служби ХМУЮ внести до ЄДРПОУ відомості, про поновлення після незаконного виключення засновника ОСОБА_2 з часткою майна 25,54%, суд зазначає наступне.

Дослідивши вищезазначену заяву позивача, суд дійшов висновку, що вона містить нову вимогу.

Вирішуючи по суті заяву про прийняття до розгляду вищезазначеної заяви позивача, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

Наразі, зі змісту заяви вбачається, що вона містить нові вимоги, які не були відображені в первісній позовній заяві, а саме зобов`язання Реєстраційної служби ХМУЮ внести до ЄДРПОУ відомості, про поновлення після незаконного виключення засновника ОСОБА_2 з часткою майна 25,54%.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що дана вимога стосується Реєстраційної служби ХМУЮ, яка не є стороною у даній справі.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про зобов`язання Реєстраційної служби ХМУЮ внести до ЄДРПОУ відомості, про поновлення після незаконного виключення засновника ОСОБА_2 з часткою майна 25,54%.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року по справі № 16/48-10 визнано недійсним рішення, прийняте позачерговими загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" (код ЄДРПОУ 14069521, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 40) від 14.04.2008р. (протокол б/н від 14.04.2008р.) в частині пункту 5, про виключення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" ОСОБА_2 (позивач).

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року по справі № 5023/834/11 загальний внесок ОСОБА_2 (позивач) у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" визнаний дійсним у розмірі 1573,44 грн., що складає 25,54%.

Рішення набрало законної сили.

Тобто, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року по справі № 16/48-10 ОСОБА_2 поновлено у складі засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмовий магазин № 1 «Молоко».

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд встановити порядок та спосіб визначення вартості частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко", пропорційну частки позивача у статутному капіталі у розмірі 25,54% та порядок та строки її виплати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам. При цьому, справи у цих спорах розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).

Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі - ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю. Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств.

Таким чином, виходячи з положень вищезазначених положень діючого законодавства України та відповідних керівних роз'яснень Верховного та Вищого господарського судів України суд вважає, що відносини які склались між Позивачем та Відповідачем носять характер корпоративних, а спір який виник є корпоративним.

На сьогодні ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" (надалі - Закон) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно частини 1 статті 50 Закону, товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статі 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону, до компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 59 Закону, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року по справі № 16/48-10 було визнано недійсним рішення, прийняте позачерговими загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" (код ЄДРПОУ 14069521, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 40) від 14.04.2008р. (протокол б/н від 14.04.2008р.) в частині пункту 5, про виключення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" ОСОБА_2 (позивач). Поновлено ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у складі засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмовий магазин № 1 «Молоко» (код ЄДРПОУ 14069521, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 40).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на ст. 148 ЦК України та просить суд встановити порядок та спосіб визначення вартості частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко", пропорційну частки позивача у статутному капіталі у розмірі 25,54% та порядок та строки її виплати.

Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до п. 28 постанови Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Відповідно до п. 29 постанови Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 року, виключення учасника товариства з ТОВ чи ТДВ відповідно до статті 59 Закону про господарські товариства належить до компетенції зборів ТОВ (ТДВ) ,а не суду.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що позивач мав звернутись до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко" з заявою про вихід із товариства та виділенням частки майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Як свідчать матеріли справи, позивачем 20.06.2013 року було направлено на адресу директора Рибінського В.В., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та володільцям корпоративних прав товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_9 заяву, в якій позивач просить виплатити вартість частки майна статутного фонду пропорційну її долі 25,54%, яка визначена рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року.

22.10.2013 року позивачем було направлено на адресу співзасновників товариства, а саме директору товариства Рибінському В.В. та володільцям ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 заяву, в якій крім вищезазначеної вимоги про виплату вартості частки майна статутного фонду пропорційну її долі 25,54%, яка визначена рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року, також просить зібрати позачергові збори товариства.

Як вбачається із вищезазначених заяв, позивач не звертався до відповідача з заявою щодо виходу його із товариства.

22.07.2014 року судом було здійснено запит до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про надання суду належним чином завірених копій реєстраційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко».

В матеріалах реєстраційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко», наданої на запит суду, відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою щодо виходу із товариства.

Також, доказів такого звернення не було надано самим позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем передчасно було подано відповідачу заяву про виділення частки майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, оскільки відповідно до ст. 148 ЦК України, учасник товариства спочатку повинен був подати заяву уповноваженій особі товариства про його вихід, а вже після цього він має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Як свідчать докази наявні в матеріалах справи, позивача було поновлено засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко", відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року по справі № 16/48-10. дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України № 2453 "Про судоустрій та статус суддів" Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За таких обставин, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач на даний час є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмовий магазин №1 "Молоко", доказів які б свідчили про його вихід із товариства в матеріалах справи не міститься, також в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою про вихід із товариства, отже у суду відсутні підстави для виділення позивачу частки майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства на підставі ст. 148 ЦК України.

Враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про встановлення порядку та способу визначення вартості частки майна, пропорційно частини позивача в розмірі 25,54% у статутному капіталі та порядку і строки її виплати є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Суд, розглянувши клопотання позивача щодо витребування у Харківської міської ради інвентаризаційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко», відхиляє його, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" суд витребує докази у разі виникнення у учасників судового процесу труднощів в поданні додаткових доказів.

Суд вважає, що клопотання позивача щодо витребування у Харківської міської ради інвентаризаційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко» є передчасним, оскільки судом було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог та у суду відсутня необхідність дослідження даних обставин.

Щодо клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи та залучення до участі у справі експерта, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до ст. 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи те, що судом встановлено, що позов поданий позивачем є передчасним та суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про проведення у справі судової будівельно - технічної експертизи та залучення до участі у справі судового експерта.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 41, 50, 58 Закону України "Про господарські товариства", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України - відмовити.

В задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Реєстраційної служби ХМУЮ - відмовити.

В задоволенні заяви позивача про зобов`язання Реєстраційної служби ХМУЮ внести до ЄДРПОУ відомості, про поновлення після незаконного виключення засновника ОСОБА_2 з часткою майна 25,54% - відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про витребування у Харківської міської ради інвентаризаційної справи ТОВ «Фірмовий магазин № 1 «Молоко» - відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи - відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі судового експерта - відмовити.

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 15.08.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/2414/14