Рішення № 40154570, 11.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 р. Справа № 914/2417/14

Суддя Коссак С.М., при секретарі Довгополов А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКО Індастріс», смт.Куликів, Жовківський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод», смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область

про стягнення коштів за поставлений товар, відшкодування збитків у розмірі 6011, 75 грн.

За участю представників:

Від позивача: Попадинець Л.П. - представник за довіреністю № 1-23/06-14 від 23.06.2014р.;

Від відповідача: Щур В.В. - представник за довіреністю від 11 серпня 2014 року №1-д

На розгляд господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю "АКО Індастріс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарний завод" про стягнення коштів за поставлений товар, відшкодування збитків у розмірі 6 011, 75 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 28.07.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.07.2014р. розгляд справи відкладено на 11.08.2014р.

В судовому засіданні 11.08.2014р. представник позивача просить позов задоволити повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням поданої ним заяви про збільшення позовних вимог (вх. №3688/14 від 22.07.2014р.). Просить суд стягнути з відповідача 4 011,75 грн. основного боргу, 2000,00 грн. збитків завданих невиконанням грошових зобов'язань, 1 827,00 грн. судового збору, 230,29 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 11.08.2014 року представник відповідача надав суду докази сплати основної суми заборгованості у розмірі 4 011,74 грн., а саме: платіжні доручення №407 від 02.07.2014 року на суму 111, 75 грн.; №429 від 01.08.2014 року на суму 3 500,00 грн.; №427 від 31.07.2014 року на суму 400,00грн.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 22.07.2014р. заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 11.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши наявні докази судом встановлено таке.

Позивач поставив відповідачу металобрухт (вид 501) згідно видаткових накладних № 26 від 26 вересня 2012 року на суму 1 182, 75 грн. та №3 від 22 серпня 2012 року на суму 2 829, 00грн., що належним чином підписані та скріплені печатками сторін. Загальна сума поставки складає 4 011, 75 грн.

Сторонами також належним чином підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період липень 2012 року - травень 2014 року на суму 4 011,75 грн.

На момент звернення до суду доказів належного виконання зобов'язань відповідачем не подано. На час розгляду справи в суді у судовому засіданні 11.08.2014 року представник відповідача надав суду докази сплати основної суми заборгованості у розмірі 4 011,74 грн., а саме: платіжні доручення №407 від 02.07.2014 року на суму 111, 75 грн.; №429 від 01.08.2014 року на суму 3 500,00 грн.; №427 від 31.07.2014 року на суму 400,00грн.

Також за неналежне виконання зобов'язань позивач просить стягнути 3% річних в сумі 230, 29 грн. та збитки, завданні невиконанням грошових зобов'язань в розмірі 2 000,00грн. Завдані збитки позивачем обґрунтовуються витратами на оплату послуг юриста в розмірі 2 000,00грн.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставка) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1-1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

При цьому, суд констатує що позовна заява відправлена 24.06.2014р. згідно штемпеля на конверті, отримана судом 09.07.2014р., ухвала про порушення провадження у справі - 11.07.2014р. у справі № 914/2417/13, заява про збільшення позовних вимог, у якій зазначено, в тому числі суму основної заборгованості - 22.07.2014р., а оплата заборгованості згідно платіжних доручень №№407, 429, 427 проведена 02.07.2014 року на суму 111, 75 грн.; 01.08.2014 року на суму 3 500,00 грн.; 31.07.2014 року на суму 400,00грн.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду (відправлення позовної заяви) спір між сторонами існував і припинив існувати під час розгляду справи в суді. Однак з врахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог, поданої 22.07.2014 року, у якій зазначено розмір основної заборгованості в сумі 4 011,75грн, відсутності спору в частині стягнення 111, 75 грн. (оплата 02.07.2014р.) до порушення провадження у справі, то в частині стягнення 111,75грн. основної заборгованості слід відмовити в позові. Стосовно стягнення 3 900,00 грн. основної суми заборгованості спір припинив існування в процесі розгляду справи, а тому в цій частині провадження у справі припинити.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 230,29 грн. за неналежне виконання умов Договору нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (розрахунок в матеріалах справи).

Щодо стягнення збитків за надання правової допомоги у сумі 2000,00грн. суд відмовляє виходячи з правової позиції, зазначеної у п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, у яких заявлено вимоги про відшкодування збитків.

Зокрема, Вищий господарський суд України наголошує, що відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010 № 05/248-09).

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючи, ст. ст. 11, 509, 526,610- 612, 623, 625, 626, 629, ЦК України, ст. ст. 179, 193, 219, 226, 265 ГК України, ст. ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод» (80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, буд. 65; ідентифікаційний код 13823051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКО Індастріс» (80362, Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, буд. 73; ідентифікаційний код 33622032) 230,29 грн. - 3 % річних та 1 208,91 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3 900,00 грн. основного боргу.

4. В частині стягнення 111,75 грн. основного боргу та 2000,00 грн. збитків - відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.08.2014р.

Суддя Коссак С.М.