Рішення № 40154552, 24.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014 р. Справа № 5015/6908/11

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс завод Гідропривід" (61052, вул. Мала Панасівська, 1, м. Харків; ідентифікаційний код 37092783)

Відповідач: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (79025, вул. Широка, 2, м. Львів; ідентифікаційний код 011003707)

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "НДІ Малого машинобудування"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Поліщак Р.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Третя особа: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ТзОВ "Науково-виробничий комплекс завод Гідропривід" до ДТГО "Львівська залізниця", третя особа: ТзОВ "НДІ Малого машинобудування" (залучена в порядку ст.27 ГПК України згідно ухвали суду по даній справі від 29.11.2011р.), про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/6908/11 від 11.11.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 15хв. 29.11.2011р. Розгляд справи відкладався та провадження у справі зупинялось з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі.

Відповідно до позовної заяви, предметом позову є витребування у Відповідача переданого останньому за договором зберігання майна.

Відповідно до доводів Відповідача, спірне майно повернуто Позивачу та отримано представником Позивача гр..ОСОБА_2, який не залишив копії довіреності.

Представником Позивача наведені доводи Відповідача заперечено, та представник Позивача пояснив, що жодної особи на прізвище ОСОБА_2 не скеровувалось до Відповідача для отримання спірного майна.

Відповідачем у відзиві зазначено, що скеровувалась заява у лінійний відділ управління МВС України на Львівській залізниці, яким повідомлено про наслідки перевірки, за якими встановлено, що ОСОБА_2 отримав спірне майно у Відповідача для передачі співзасновнику Позивача.

Позивач наведені доводи категорично заперечив.

Господарським судом двічі витребовувався у лінійного відділу на станції Львів УМВСУ на Львівській залізниці відмовний матеріал, складений за результатами перевірки за зверненням начальника ВП "Служба матеріально-технічного постачання"(НХ) ДТГО "Львівська залізниця ОСОБА_3 від 16.08.2011р. №НХ-3004 щодо можливих шахрайських дій при отриманні майна залізниці представником ТзОВ "НВК Завод Гідропривід"ОСОБА_2, проте, такий надано не було.

У зв'язку з наведеним ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 17.01.2012р. провадження у справі зупинено у зв'язку з надсиланням матеріалів у слідчі органи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 08.05.2012р. провадження у справі поновлено, проте, без надходження зі слідчих органів матеріалів з наслідками проведеної перевірки та прийнятого рішення.

Ухвалою від 18.07.2012 року провадження у справі зупинено та надіслано матеріали справи в прокуратуру Львівської області для організації проведення перевірки в порядку ст.97 Кримінального Процесуального кодексу України щодо наявності/відсутності складу злочинів.

Матеріали справи повернулись з прокуратури Львівської області з супровідним листом №07/2/3-712вих.12, в якому зазначено, що за результатами перевірки неодноразово приймалось рішення про відмову в порушенні кримінальної справи та матеріали справи направлено в прокуратуру Харківської області.

Крім того, в листі зазначено, що підставою для направлення матеріалів до прокуратури Харківської області стало те, що ОСОБА_2, який згідно наданої ним довіреності являвся представником ТзОВ "НВК "Завод "Гідропривід", отримав в ВП "Служба матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця" товарно-матеріальні цінності та вивіз їх в місто Харків для передачі фактичному власнику.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 13.12.2012р. провадження у справі поновлено.

15.01.2013р. на адресу суду надійшов лист від прокуратури м.Харкова за №04-34-176вих13 від 09.01.2013ро в якому зазначено, що матеріали перевірки УМВСУ на Львівській залізниці, надіслані 03.12.2012року управлінням правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Харківської області до прокуратури Ленінського району м.Харкова для розгляду по суті та прийняття відповідного процесуального рішення, щодо можливих шахрайських при отриманні ОСОБА_2 майна залізниці приєднано до матеріалів кримінального провадження, внесеного Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220510000050 від 23.11.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. На даний час досудове розслідування не завершено, у провадженні призначені судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи, слідчим шляхом встановлюються обставини видачі бланку довіреності №1 за 2010 рік, вживаються заходи щодо встановлення майна ТОВ „НВК Завод Гідропривід", яке ОСОБА_2 отримав у відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання" ДТГО „Львівська залізниця".

Крім того, у наведеному листі зазначено, що допитувався директор ТзОВ "НВК Завод Гідропривід" ОСОБА_5, який підтвердив доводи, викладені у позовній заяві, та ОСОБА_2 надано оригінал довіреності №1 від 04.01.2011р.

Провадження зупинено з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р.

При чому, в ухвалі суду від 15.01.2013р. зазначено наступне:

1.Провадження у справі №5015/6908/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс завод гідропривід" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "НДІ Малого машинобудування" про витребування майна з чужого незаконного володіння зупинити до завершення досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, внесеного Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220510000050 від 23.11.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за копіями матеріалів справи, що надсилались судом.

2. Ленінському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області після проведення досудового розслідування невідкладно інформувати господарський суд Львівської області про наслідки проведеної перевірки та прийняте рішення та скерувати до господарського суду Львівської області належним чином завірені копії матеріалів проведеної перевірки та постанови про прийняте рішення. В тому числі повідомити про наслідки проведених експертиз, долучивши копії висновків у таких, та надати копію довіреності №1 від 04.01.2011р., яка є предметом судових експертиз. При цьому посилання на номер справи є обов'язковим.

20.05.2013р. за №5015/6908/11/3/13 начальнику Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області підполковнику міліції скеровувалось нагадування з проханням повідомити про стан/рух справи та надання копій процесуальних документів, в тому числі висновку (висновків) експертів (експертизи).

Крім того, аналогічного змісту нагадування скеровувались листом від 10.06.2013р. №5015/6908/11/4/13 прокурору міста Харкова державному раднику юстиції 3 класу п. Поповичу Є.М. та начальнику РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області підполковнику міліції п. Плотнікову Д.В.

Востаннє судом скеровано листа від 19.02.2014р. №5015/6908/11/5/14 начальнику Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області з проханням у найкоротший термін надати інформацію стосовно стану/руху досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, внесеного Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220510000050 від 23.11.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

12.03.2014р. Ухвалою суду провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 15год. 00хв. 24.03.2014р.

Крім того, ухвалою суду по даній справі від 12.03.2014р. зобов'язано: начальника РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області, начальнику Ленінвського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області надати інформацію стосовно стану/руху досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, внесеного Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220510000050 від 23.11.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за копіями матеріалів справи, що надсилались судом з долученням належним чином завірених копій документів, в тому числі копій матеріалів проведених експертиз, та надати копію довіреності №1 від 04.01.2011р., яка є предметом судових експертиз; копію ухвали до відома скеровано Прокурору міста Харкова.

Станом на час винесення даного рішення витребовувані судом документи не надані.

Представникам Учасників процесу протягом розгляду справи по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням відсутності підстав для задоволення позову.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням наведеного суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Крім того, враховуючи вимоги ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

05.07.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс завод Гідропривід" (Поклажодавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (Зберігач) укладено Договір зберігання №Л/НХ 0507/10 (далі - Договір), згідно з умовами якого (п.1) Зберігач зобов'язується на умовах, встановлених договором, зберігати майно, передане йому Поклажодавцем і повернути майно у цілісності на першу вимогу Поклажодавця; Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно згідно Акту приймання-передачі в якому вказується перелік товару, одиниці виміру, його кількість, ціна, вартість та який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2 Договору, Зберігач зобов'язується забезпечити збереження товару на складі №8 відокремленого підрозділу "Служба матеріально-технічного постачання" за адресою: м.Львів, вул.Широка, 2; повернути товар на першу вимогу Поклажодавця, навіть коли передбачений Договором строк його зберігання не закінчився.

Поклажодавець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за зберігання товару (п.2.2 Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, Зберігач несе повну відповідальність строком дії договору за втрату, нестачу чи пошкодження товару, якщо не доведе, що це стало наслідком непереборної сили або ж через властивості товару, про які Зберігач, приймаючи його на зберігання, не знав і не повинен був знати, або ж у результаті умислу чи грубої необережності Поклажодавця.

У п.4.2 Договору зазначено, що Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати Зберігачеві збитки, завдані властивостями зданого на зберігання товару, якщо Зберігач, приймаючи його на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.

Приписами п.5.1 Договору встановлено, що усі спори між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді за місцем знаходження Відповідача.

Пунктом 7 передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010 року.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, на підставі наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі на відповідальне зберігання від 05.07.2010р., Позивачем передано, а Відповідачем отримано на зберігання наступний Товар: Демпфер гідравлічний ЦВ-63-110-4,5/2,5 ТУ У 35.2-00223214-005-2003 (в кількості 24 штуки), сума з ПДВ 68522,40грн. та Гасник коливань гідравлічний НЦ-1100 ТУ У 00223214-002-94 (в кількості 65 штук) сума з ПДВ 199172,40грн., що підтверджується підписами та відтисками печаток Сторін.

13.12.2010р. Відповідачем надіслано Позивачу листа №НХ-4411, в якому зазначалось, що термін дії Договору закінчується 31.12.2010р., з врахуванням чого відповідач просить Позивача отримати товар зі складу служби МТП. Підтвердженням надіслання листа є реєстр згрупованих листів з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №1710 від 15.12.2010р.

24.03.2011 року Позивачем направлено на адресу Відповідача вимогу №27 щодо обов'язковості повернення товару та проведення взаєморозрахунку, яка отримана останнім 28.03.2011р. (повідомлення про вручення поштового відправлення Львів 25 Р 79025 0108150 6 Харків 52 Р 61052 1882474 7), проте, залишена без відповіді.

11.05.2011 року Позивачем повторно направлено Відповідачу вимогу №50 від 06.05.2011р. щодо обов'язковості повернення товару та проведення взаєморозрахунку, яка отримана останнім 18.05.2011р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №6105401221920 Львів 25 Р 79025 0108150 6).

У відповідь на вимогу від 06.05.2011р. №50, начальником відокремленого підрозділу служби матеріально-технічного постачання ДТГО "Львівська залізниця" ОСОБА_3 надано інформацію листом №НХ-1921 від 23.05.2011р. про те, що відповідно до Договору зберігання Л/НХ-0507/10 від 05.07.2010р., Зберігач, служба МТП залізниці, 05.01.2011р. згідно доручення №1 від 05.01.2011р., виданого на ім'я ОСОБА_2, наряд накладної №10 від 05.01.2011р., відвантажили автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1 гідравлічний демпфер в кількості - 24шт., гасник коливань НЦ-1100 в кількості-65шт., представнику ТзОВ "НВКЗ Гідропривід".

Листом №ск-8/11/340-юр від 31.05.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням надати протягом 3-х днів копію вказаної у листі Відповідача №НХ-1921 від 23.05.2011р. довіреності та інших документів, що підтверджують відвантаження товару; зазначений лист отримано Відповідачем 16.06.2011р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення з відбитком поштового штемпеля.

Начальником відокремленого підрозділу служби матеріально-технічного постачання ДТГО "Львівська залізниця" ОСОБА_3 направлено начальнику УМВС України на Львівській залізниці генерал-майору міліції Костенко О.О. звернення №НХ-3004 від 16.08.2011р. з проханням вжити заходи щодо встановлення місця знаходження майна: Демпфер гідравлічний ЦВ-63-110-4,5/2,5 - 24шт. та Гасник коливань гідравлічний НЦ-1100 - 65шт., яке отримане громадянином ОСОБА_2 згідно довіреності та вивезене автомобілем (д.н.з. якого НОМЕР_1) з території служби о 12год. 20хв. 10.01.2011 року.

У відповідь на звернення №НХ-3004 від 16.08.2011р., начальником ЛВ Піцань А.В. повідомленням №5/6551 від 15.09.2011р. надано інформацію про те, що в ході перевірки встановлено і опитано гр. ОСОБА_2, який підтвердив факт отримання товару на службі НХ залізниці та доставив його до м. Харкова в розпорядження ТзОВ "НДІ Малого машинобудування" (директор Вечер В.М.), яке є співзасновником НВК "Гідропривід".

Наведений факт того, що ТзОВ "НДІ Малого машинобудування" є співзасновником ТзОВ "НВКЗ Гідропривід", підтверджується копією витягу з Статуту ТзОВ "НВКЗ Гідропривід" (п.1).

Про результат проведеної перевірки Відповідачем повідомлено ТзОВ "НДІ Малого машинобудування" (лист №НХ-4242 від 15.11.2011р.) та запропоновано Позивачу отримати Товар у ТзОВ "НДІ Малого машинобудування" та підписати і оформити належним чином Акт приймання-передачі товару з відповідального зберігання.

Відповідно до постанови оперуповноваженого СДСБЕЗ ЛВ на ст. Львів УМВСУ на Львівській залізниці старшого лейтенанта міліції Набит С.П. про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.06.2012р., 05.01.2011р. представником Позивача ОСОБА_2 за дорученням №1 від 05.01.2011р. отримано спірне майно зі складу №8 служби НХ, що підтверджується нарядом-накладною №10. 10.01.2011р. даною особою здійснено оплату рахунку №051 від 27.12.2010р. за зберігання товару за грудень 2010р., що підтверджується квитанцією від 10.01.2011р. №20388.41.1 Західного ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Львова (зазначені документи наявні в матеріалах справи). 10.01.2011р. автомобіль з д.н.з. НОМЕР_1 з майном виїхав з території служби НХ, про що свідчить запис у журналі реєстрації виїзду автомобілів зі складів НХ. Опитаний ОСОБА_2 пояснив, що отримав товар у Відповідача за вказівкою директора Третьої особи та доставив у м.Харків.

Наведене також підтверджується повідомленням УМВС України на Львівській залізниці ЛВ на ст. Львів №5/3942 від 21.06.2012р.; повідомленням прокуратури Львівської області №07/2/3-712вих.12 від 13.11.2012 року та повідомленням прокуратури міста Харкова №04-34-176вих.13 від 09.01.2013 року.

Відповідно до листа прокуратури м.Харкова №04-34-176-вих13 від 09.01.2013р., матеріали перевірки УМВСУ на Львівській залізниці, надіслані 03.12.2012року управлінням правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Харківської області до прокуратури Ленінського району м.Харкова для розгляду по суті та прийняття відповідного процесуального рішення, щодо можливих шахрайських при отриманні ОСОБА_2 майна залізниці приєднано до матеріалів кримінального провадження, внесеного Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012220510000050 від 23.11.2012р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. На даний час досудове розслідування не завершено, у провадженні призначені судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи, слідчим шляхом встановлюються обставини видачі бланку довіреності №1 за 2010 рік, вживаються заходи щодо встановлення майна ТОВ „НВК Завод Гідропривід", яке ОСОБА_2 отримав у відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання" ДТГО „Львівська залізниця". Крім того, у наведеному листі зазначено, що допитувався директор ТзОВ "НВК Завод Гідропривід" ОСОБА_5, який підтвердив доводи, викладені у позовній заяві, та ОСОБА_2 надано оригінал довіреності №1 від 04.01.2011р.

На неодноразові вимоги ухвал суду ні слідчими органами, ні прокурором не забезпечено надання суду оригіналу вищевказаної довіреності.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі вжитих судом заходів до встановлення місцезнаходження спірного майна, дослідивши матеріали справи суд зазначає про відсутність належних та допустимих доказів знаходження (наявності) у Відповідача майна, яке Позивач просить суд витребувати.

При цьому суд зазначає, що згідно наведеної інформації органів прокуратури та слідчих органів, спірне майно не перебуває у володінні Відповідача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ч.1 ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, проведеному Верховним Судом України розділ "Витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов)", що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але у якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах даної категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в суді відсутнє, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо витребування майна; беручи до уваги те, що з врахуванням вжитих судом заходів до встановлення місцезнаходження спірного майна, дослідивши матеріали справи судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів знаходження (наявності) у Відповідача майна, яке Позивач просить суд витребувати; згідно наведеної інформації органів прокуратури та слідчих органів, спірне майно не перебуває у володінні Відповідача; враховуючи вищенаведені положення законодавства; беручи до уваги те, що Позивач своїм правом на зміну предмета позову чи заявлення вимоги про відшкодування збитків не скористався, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що з врахуванням вимог ст.ст.950, 951 ЦК України наведене не позбавляє Позивача права на заявлення позову до Відповідача про відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.03.2014 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 31.03.2014р.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.