Рішення № 40154543, 13.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2014 р. Справа № 914/4740/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Львівський іподром", м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барком", с. Підбірці Пустомитівського району Львівської області,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Пустомитівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, м.Пустомити Львівської області,

за участю : Прокуратури м. Львова, м. Львів,

про стягнення 37' 820,00 грн.

Головуючий суддя Яворський Б.І.

Суддя Крупник Р.В.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Гелеш Г.

Прокурор: Леонтьєва Н.Т.

Представники:

від позивача: Федишин І.П

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи 1: Стефанишин О.Б.,

від третьої особи 2: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством «Львівський іподром» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Пустомитівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення 37' 820,00 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 13.01.2014р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням учасників процесу для надання можливості мирного врегулювання спору.

12.05.2014р. заступник прокурора м.Львова через канцелярію суду письмово повідомив про вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

13.08.2014р. позивач подав клопотання про те, що мирова угода між сторонами не укладена, а тому просить задоволити позовні вимоги повністю. Прокурор та третя особа 1 підтримали зазначене клопотання.

У зв'язку з відпусткою судді Запотічняк О.Д., за результатами проведеного 12.08.2014р. повторного автоматичного розподілу справи до складу колегії суддів включено суддю Синчука М.М.

У судовому засіданні 13.08.2014р. представник позивача позовні вимоги. підтримав, просив суд позов задоволити та стягнути з відповідача 37' 820,00 грн. збитків у зв'язку з втратою суборендованого майна. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору суборенди №3 від 20.05.2011 р. не забезпечено належного зберігання орендованого майна (довгострокових біологічних активів), що призвело до втрати (загибелі) 9 коней вартістю 37' 820,00 грн. На цій підставі просить стягнути завдані збитки в розмірі 37' 820,00 грн.

У судове засідання 13.08.2014р. представники відповідача не з'явилися, у попередніх судових засіданнях проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві. Зазначили, що частина орендованого майна в кількості 9 коней загинула при непередбачуваних обставинах, що підтверджується висновками протоколів розтину трупів тварин, які складені ветлікарем - завідувачем Ямпільської дільничої лікарні ветеринарної медицини. Оскільки вини відповідача у загибелі коней немає, тому просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 13.08.2014р. прокурор та представник третьої особи 1 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Повідомили, що за період з 04.11.2011 р. по 30.05.2013 р. загинули коні в кількості 9 голів. Як вказано протоколах розтину, трупи тварин відправлено на утилізацію на Жовківський завод по виробництву м'ясокісткового борошна, проте доказів зазначеного відповідачем не було надано. Крім того, у матеріалах справи наявні два різні екземпляри (групи) протоколів за одні і ті ж самі дати, у яких, по-перше, різні причини загибелі тварин, а, по-друге, на одних протоколах є підписи їздового ОСОБА_5, на інших екземплярах - відсутні. Тому вважає, що відповідач не довів відсутність своєї вини у втраті суборендованого майна. Враховуючи наведене, просили задоволити позовні вимоги повністю.

Третя особа 2 участь повноважного представника у судові засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, вимог ухвал суду не виконала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

30.06.2009р. наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі - РВ ФДМУ по ЛО) №00652 погоджено укладення договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Львівський іподром» зі ЗАТ «Львівський іподром».

03.07.2009р. між РВ ФДМУ по ЛО та Закритим акціонерним товариством «Львівський іподром» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Львівський іподром» №56.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державне підприємство «Львівський іподром», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133, склад, вартість якого визначена відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 28.02.2009 р., і становить 13'667' 353,00 грн.

Згідно п.6.6. договору орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

03.07.2009р. сторони договору підписали Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Львівський іподром» №56/2009.

27.10.2010р. РВ ФДМУ по Львівській області надано дозвіл на суборенду державного майна - довгострокових біологічних активів.

20.05.2011р. між ЗАТ «Львівський іподром» (орендар, позивач) та ТзОВ «Барком» (суборендар, відповідач) укладено договір №3 суборенди рухомого майна (довгострокових біологічних активів), що належать до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне майно - довгострокові біологічні активи - коні в кількості 11 голів, а саме: кобиломатка Халва (ринкова вартість 3' 750 грн.), кобиломатка Ігра (ринкова вартість 3' 580 грн.), жеребець Чібіс (ринкова вартість 3' 540 грн.), кобила Ізіда (ринкова вартість 3' 420 грн.), кобила Незабутня (ринкова вартість 3' 250 грн.), кобила Газель (ринкова вартість 4' 650 грн.), жеребець Бабеш (ринкова вартість 4' 650 грн.), жеребець Ангідріт (ринкова вартість 4' 650 грн.), жеребець Центуріон (ринкова вартість 6' 330 грн.), кобила Оперетта (ринкова вартість 4' 650 грн.), кобила Турбаза (ринкова вартість 4' 650 грн.), які перебувають на літніх пасовищах ТзОВ «Барком» за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Мала Білина та с. Дубляни, що входить до складу орендованого цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» та перебувають на балансі орендаря. Вартість зазначеного суборендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.04.2011 р. і становить за незалежною оцінкою без ПДВ 47' 120,00 грн. Майно передається в суборенду з метою відтворення поголів'я та використання в якості робочих коней (п. 1.2 договору).

Актом перевірки РВ ФДМУ по ЛО від 17.06.2013р. щодо умов виконання договору оренди №56 від 03.07.2009р., стану збереження і використання майна за період з 01.05.2012р. по 30.04.2013р. зафіксовано факт загибелі 9 коней. За результатами перевірки зобов'язано ПрАТ «Львівський іподром» ініціювати питання щодо розірвання договору суборенди від 20.05.2011 №3, укладеного з ТзОВ «Барком», та надати пропозиції щодо відшкодування збитків з причин втрати орендованого майна.

Листом №113 від 21.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією достроково припинити дію договору суборенди з 01.07.2013 р.

Листом №767 від 07.08.2013р. відповідач погодився на пропозицію щодо розірвання договору суборенди та повернення майна.

09.08.2013р. сторони підписали Акт повернення (прийому-передачі) суборендованого майна - коней в кількості 2 голів, а саме: 1) кобила Турбаза; 2) кобила Оперетта. В акті зазначено, що зауважень та претензій до суборендованого майна сторони не мають.

Докази сплати відповідачем збитків на суму 37' 820,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору суборенди майна (довгострокових біологічних активів - коней).

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порядок відшкодування збитків регламентує ст.22 ЦК України. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом(ч. 1 ст. 225 ГК України).

Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 14.01.2014 р. №01-06/20/2014 звернув увагу господарських судів на таке. Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Відповідно до п.5.1 та 5.3 договору суборенди суборендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; забезпечувати збереження суборендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в суборенду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Як свідчать матеріали справи, після розірвання договору усі коні не були повернуті.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що його вини у втраті коней немає, оскільки тварини загинули при непередбачуваних обставинах, що підтверджується копіями протоколів розтину трупів, які містяться у матеріалах справи, де чітко зазначено, що винних у загибелі тварин немає. Однак, до компетенції лікаря ветеринарної медицини належить тільки встановлення причин загибелі тварини, а не встановлення винних у цьому осіб.

Відповідач у відзиві (а.с.54) зазначає, що по кожному факту загибелі рухомого майна він своєчасно повідомляв позивача і останній, знаючи про це, не виявляв бажання припиняти суборендних відносин. Позивач заперечує факт такого повідомлення і стверджує, що йому стало відомо про смерть коней тільки після проведення перевірки. Суд вимагав у відповідача надати докази повідомлення позивача про факт кожної загибелі тварини, однак таку вимогу відповідач не виконав.

Суд не бере до уваги протоколи розтину трупів тварин, наявні у матеріалах справи, оскільки вважає їх недопустимими доказами виходячи з наступного.

24.01.2014р. відповідач через канцелярію суду подав копії протоколів розтину трупів 9 коней, які загинули (далі - протоколи №1) - а.с.78-87.

04.03.2014р. відповідач через канцелярію суду подав клопотання (а.с.108), яким просив долучити до матеріалів справи копії протоколів розтину трупів 9 коней, які загинули (далі - протоколи №2). Також просив вилучити з матеріалів справи протоколи №1, як такі, що недійсні та помилково надані.

Аналіз протоколів №1 та протоколів №2, які складені щодо одних і тих самих тварин показує, що причини загибелі коней у них різні, хоча повинні були б бути ідентичні. Крім того, візуально видно, що підписи осіб на них різні, а інколи відсутні взагалі. Наприклад, на а.с.81 у протоколі розтину кобили «Газель» від 18.12.2012р. (група протоколів №1) у п.А «Висновки» зазначено, що загибель даної тварини настала внаслідок розриву черевної аорти з послідуючим крововиливом в черевну порожнину значної кількості крові, що призвело до анемії головного мозку. У той час, на а.с.112 у протоколі розтину цієї ж кобили «Газель» від 18.12.2012р. (група протоколів №2) у п.А «Висновки» зазначено, що смерть даної кобили наступила внаслідок поїдання легко бродячих кормів, які швидко набрякають, що призвели до задишки грудного типу, порушення серцевої діяльності. Відмінності у причинах загибелі тварин існують і у інших протоколах (протокол від 17.12.2012р. - а.с.82 і а.с.111; протокол від 12.12.2011р. - а.с.83 і а.с.113; протокол від 08.12.2011р. - а.с.84 і а.с.117; протокол від 04.11.2011р. - а.с.86 і а.с.114). Зазначене не дозволяє визнавати такі матеріали допустимими доказами в силу вимог ст. 34 ГПК України.

Відповідач зазначав, що згідно договорів про надання послуг з утилізації, які укладалися ТзОВ «Барком» та ДП ««Укрветсанзавод»» протягом 2011-2013р. трупи тварин повинні були передаватися на переробку, однак, оскільки завод тимчасово не працював, було прийнято рішення про захоронення деяких трупів тварин на худобо могильнику.

Суд вимагав у відповідача надати докази того, що завод не працював, а також докази, які б підтверджували факт передачі трупів коней на утилізацію (акти прийому-передачі, оплата виконаних робіт, як це передбачено договорами). Відповідач надав тільки накладну на два трупи тварин, при чому, накладна від 17.06.2013р., а тварини загинули ще 20.05.2013р. та 30.05.2013р. Доказів передачі на утилізацію інших семи трупів не надано. Не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що завод не працював, оскільки, згідно довідки ДП «Укрветсанзавод» від 03.07.2014р. Жовківська філія працювала упродовж 2012-2013р.р.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Тягар забезпечення збереження суборендованого майна договором покладався на суборендаря. Під час дії договору частина такого майна була втрачена, а відповідач не подав доказів відсутності своєї вини у цьому.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють зробити висновок про достатність підстав для задоволення позову, оскільки є усі елементи складу господарського правопорушення, зокрема, неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором суборенди щодо забезпечення збереження суборендованого майна призвело до втрати такого майна вартістю 37' 820,00 грн.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 224, 226, 283 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 22, 610, 611, 614 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, с.Підбірці, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25556075) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» (79031, м.Львів, вул.Стрийська, 133, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35501892) суму збитків, завданих втратою орендованого майна, в розмірі 37' 820,00 грн. та 1' 720,50 грн. - сплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 13.08.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 15.08.2014р.

Суддя Яворський Б.І.

Суддя Крупник М.М.

Суддя Синчук М.М.