Рішення № 40154441, 28.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2014 р. Справа № 914/4796/13

Позивач: Приватна агрофірма “ДНІСТЕР” (81635, с. Верин, Миколаївський район, Львівська область; ідентифікаційний код 03762064)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТКС БЕТОН” (79044, вул. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів; ідентифікаційний код 35943175) в особі Дочірнього підприємства “БЕТОН ЗАХІД” (79044, вул. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів; ідентифікаційний код 35721158)

про стягнення 5869,00грн. заборгованості за поставлений товар

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Приватною агрофірмою “ДНІСТЕР” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС БЕТОН” з вимогою стягнення 5869,00грн. боргу, що виник у зв’язку з порушенням Відповідачем грошових зобов’язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору №16 від 01.11.2010р.

27.12.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 10хв. 22.01.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 22.01.2014р., 10.02.2014р. та 20.02.2014р.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи Представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав для огляду оригінали всіх видаткових накладних згідно укладеного Договору.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Підтвердженням отримання Відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов’язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 5869,00грн. основного боргу.

01.11.2010р. між Приватною агрофірмою “ДНІСТЕР” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТКС БЕТОН” (Покупець) укладено договір №16 (надалі Договір), відповідно до якого (п.1), Постачальник зобов’язується постачати Покупцеві товар, а Покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами Договору.

У п.2.1 Договору зазначено, що ціна Договору визначається сумами, вказаними у накладних. Найменування та кількість товару вказуються у накладних, які є невід’ємними частинами Договору і передаються Покупцеві при постачанні чергової партії товару (п.2.2).

Приписами п.2.7 Договору встановлено, що попередня оплата по кожній партії товару становить 100% вартості товару і повинна бути сплачена Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту погодження чергового замовлення.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі Договору та/або рахунку (Акту виконаних робіт, накладної). При здійсненні платежу, сторона обов’язково повинна вказати у платіжному дорученні номер та дату Договору (рахунку, накладної, акту виконаних робіт), згідно чого проводиться оплата.

Відповідно до п.3.6 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Перехід до Покупця права власності на товар, а також усіх ризиків на товар (ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару) відбувається в момент передачі товару Покупцеві (п.3.7).

Відповідно до п.6 Договору, всі спори і суперечки, що виникають по Договору або у зв’язку з його виконанням, вирішуються на основі досягнення взаємної згоди сторін шляхом проведення переговорів. Якщо сторони не можуть дійти згоди в результаті переговорів то спори і суперечки по Договору вирішуються в Господарському суді.

У п.4 Договору зазначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2011р.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов’язань за Договором, на підставі наявних в матеріалах справи виписаних Відповідачем довіреностей, Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Товар за накладними всього на загальну суму 155765,00грн., в тому числі згідно видаткових накладних №РНК82206023 від 22.06.2011р., №РНК82306046 від 23.06.2011р., №РНК83006055 від 30.06.2011р., №РНК83006061 від 30.06.2011р., №РНК80206021 від 02.06.2011р., №РНК80206030 від 02.06.2011р., №РНК80206045 від 02.06.2011р., №РНК80206020 від 02.06.2011р., №РНК80706051 від 07.06.2011р., №РНК80706036 від 07.06.2011р., №РНК80806043 від 08.06.2011р., №РНК80806051 від 08.06.2011р., №РНК80906035 від 09.06.2011р., №РНК80806032 від 08.06.2011р., №РНК80906070 від 09.06.2011р., №РНК80906049 від 09.06.2011р., №РНК81006038 від 10.06.2011р., №РНК81006022 від 10.06.2011р., №РНК82406073 від 24.06.2011р., №РНК82406074 від 24.06.2011р., №РНК82406069 від 24.06.2011р., №РНК82406070 від 24.06.2011р., №РНК82406046 від 24.06.2011р., №РНК82406005 від 24.06.2011р., №РНК80406035 від 04.06.2011р., №РНК82406024 від 24.06.2011р., №РНК82506085 від 25.06.2011р., №РНК82406047 від 24.06.2011р., №РНК82506025 від 25.06.2011р., №РНК8250662 від 25.06.2011р., №РНК82906031 від 29.06.2011р., №РНК82906030 від 29.06.2011р., №РНК82206032 від 22.06.2011р., №РНК82206031 від 22.06.2011р., кожна з яких на суму 455грн., поставлено Товару на загальну суму 15470грн.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Продукція за Договором на підставі описаних вище накладних отримана на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей уповноваженим представником Відповідача, що підтверджується підписами та відбитками печаток Сторін на вказаних накладних.

Відповідач, згідно доводів Позивача, за поставлений йому товар розрахувався лише частково в розмірі 149896,00грн.

Відтак, борг Відповідача перед Позивачем становить 5869,00грн. (155765 – 149896).

16.10.2013р. Позивачем направлено на адресу Відповідача вимогу про оплату боргу, яка останнім залишена без уваги.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем становить 5869,00грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що матеріалами справи доведено, а Відповідачем не спростовано порушення зобов’язання щодо оплати за отриманий згідно Договору Товар, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі – на суму 5869,00грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 5869,00грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення 5869,00грн. основного боргу.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.02.2014 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.03.2014р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС БЕТОН” (79044, вул. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів; ідентифікаційний код 35943175) в особі Дочірнього підприємства “БЕТОН ЗАХІД” (79044, вул. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів; ідентифікаційний код 35721158) на користь Приватної агрофірми “ДНІСТЕР” (81635, с.Верин, Миколаївський район, Львівська область; ідентифікаційний код 03762064) 5869,00грн. основного боргу та 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.