Ухвала суду № 40154070, 28.07.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/12296/13-ц Провадження № 22-ц/795/1106/2014 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника відповідача ПАТ "Облтеплокомуненерго" Бучковської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2014 року, яким позовні вимоги ПАТ "Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги у сфері теплопостачання, задоволено частково, та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з»ясовані обставини справи, не досліджені докази надані відповідачами.

Апелянти зазначають, що станом на травень 2013 року відповідачі не мали жодної заборгованості за комунальні послуги, а позивач самостійно в червні 2013 року донарахував не існуючу суму боргу в розмірі 998,10 грн., не надавши відповідачам по справі відповідного розрахунку та критеріїв нарахування.

Крім того, апелянт посилається на безпідставність висновку суду щодо преюдиційності рішення апеляційного суду Чернігівської області від 28.01.2014 року, яким встановлено правомірність проведеного перерахунку за надані послуги на підставі перерозподілу фактичних витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показниками теплового лічильника за період з 08.10. 2010 року по 15.04.2012 року, оскільки в даній позовній заяві вказаний інший період, ніж той який в рішенні апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ "Облтеплокомуненерго" Бучковську К.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 є споживачами послуг у сфері теплопостачання, які надає згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 229 від 17.09.2007 року, ПАТ «Облтеплокомуненерго» та є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до багатоквартирних житлових будинків.

Будинок АДРЕСА_1 обладнано загальнобудинковим приладом комерційного обліку теплової енергії, а окремі квартири обладнані засобами обліку теплової енергії.

На споживачів квартири № 39 вказаного будинку, яка не була обладнана засобом обліку теплової енергії, в опалювальні періоди з жовтня 2010 року по квітень 2012 року було нараховано за послуги з централізованого опалення 998,10 грн.

Законність дій ПАТ „Облтеплокомуненерго" щодо перерозподілу фактичних витрат теплової енергії за показниками теплового лічильника в спірний період були предметом дослідження судовими інстанціями у справі за позовом до ПАТ „Облтеплокомуненерго" мешканця даного будинку ОСОБА_4

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.12.2013 року визнано незаконними дії ПАТ „Облтеплокомуненерго" щодо нарахування ОСОБА_4 до сплати 672 грн. 16 коп. на підставі перерозподілу фактичних витрат теплової енергії за показниками теплового лічильника за період з 08.10.2010 року по 15.04.2012 року на місця загального користування та відмовлено в задоволенні вимог про скасування суми заборгованості в розмірі 672 грн. 16 коп.

Зазначене рішення місцевого суду в частині визнання незаконними дій ПАТ „Облтеплокомуненерго" щодо нарахування ОСОБА_4 до сплати 672 грн. 16 коп. на підставі перерозподілу фактичних витрат теплової енергії за показниками теплового лічильника за період з 08.10.2010 року по 15.04.2012 року на місця загального користування було скасовано рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 28.01.2014 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2014 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 грудня 2013 року.

Оскільки рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 28.01.2014 року було встановлено законність дій ПАТ „Облтеплокомуненерго" щодо перерозподілу фактичних витрат теплової енергії за показниками теплового лічильника за період з 08.10.2010 року по 15.04.2012 року на місця загального користування ОСОБА_4 - мешканцю будинку АДРЕСА_1, в якому проживають і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то суд в основу рішення в підтвердження законності дій позивача і послався на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 28.01.2014 року.

При цьому суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь не лише ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, а й одна з осіб, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно роз'яснень, викладених в абз.4 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі", за змістом ч. 3 ст. 14, ч. 3 ст. 61, ч. 2 ст. 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Апеляційний суд враховує, що нарахування за спожиту теплову енергію на квартиру АДРЕСА_1, не обладнану тепловим лічильником, проводилося виходячи з показань будинкового лічильника за мінусом сумарних витрат теплової енергії усіх квартирних засобів обліку, що передбачено п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, яким передбачено нарахування оплати послуг з постачання холодної та гарячої води у разі встановлення будинкових засобів обліку у багатоквартирному будинку, а не послуг центрального опалення.

Порядок нарахування плати за послуги центрального опалення встановлено пунктом 12 Правил надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, яким передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показниками пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування.

Проте, як встановлено судом, у спірний період нарахування оплати послуг з теплозабезпечення мешканцям будинку, окрім квартири 39, проводилося з врахуванням не лише будинкового засобу обліку теплової енергії, а й з урахуванням показників обліку теплової енергії в квартирах мешканців будинку.

Відповідно до п. 2.4 Рекомендацій щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 47 від 22.02.2008 року, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на місця загального користування витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються розрахунковим методом за відповідною формулою. При цьому загальна витрата теплової енергії на центральне опалення будинку згідно з показниками загальнобудинкового приладу комерційного обліку теплової енергії складається з витрат теплової енергії на опалення приміщень споживачів з відсутніми приладами обліку теплової енергії + витрати теплової енергії на опалення приміщень споживачів з встановленими приладами обліку теплової енергії + кількість теплової енергії на опалення місць загального користування.

Відповідно до п. 2.1.3 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Мінбуду № 359 від 31.10.2006 року, якщо системою будинкового обліку не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, але передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплоти, кількість теплової енергії на опалення місць загального користування визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.

Перерозподіл теплової енергії на місця загального користування позивачем і було проведено з врахуванням Методики, а саме нарахування плати за місця загального користування проведено з урахуванням того, що із загальних витрат теплової енергії на центральне опалення цілого будинку відраховано витрати на опалення квартир з індивідуальними приладами обліку тепла та витрати на опалення квартир без індивідуальних приладів обліку тепла (де нарахування проводиться за нормами споживання), а решту витрат віднесено на опалення місць загального користування.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням п. 2.4 Рекомендацій щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 47 від 22.02.2008 року, за наявності загальнобудинкового лічильника теплової енергії та в разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії, витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються як різниця між загальною витратою теплової енергії на центральне опалення будинку згідно з показниками загальнобудинкового приладу комерційного обліку теплової енергії та витратами теплової енергії на опалення приміщень споживачів як з встановленими приладами обліку теплової енергії, так і з відсутніми приладами обліку теплової енергії ( де нарахування проводиться за нормами споживання), а тому ПАТ „Облтеплокомуненерго" обґрунтовано провело перерозподіл фактичних витрат теплової енергії за показниками загальнобудинкового теплового лічильника за період з 08.10.2010 року по 15.04.2012 року на місця загального користування. Та обставина, що такий перерозподіл проведений після оплати квитанції за надані послуги, не свідчить про його необґрунтованість, оскільки нарахування за опалення місць загального користування у спірний період було заниженим і донарахування за фактично спожиті послуги проведене в межах строку позовної давності.

Крім того, апеляційним судом враховано, що нарахування доплати витрат на опалення місць загального користування на квартиру №39 позивачем проведено з врахуванням як кількості тепла, що підлягало перерозподілу на місця загального користування, так і з врахуванням площі квартир в будинку в цілому та площі квартири № 39, таким чином не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі, щодо донарахування плати без відповідного розрахунку та критеріїв нарахування.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення, яке ухвалено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: