Ухвала суду № 40150319, 31.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1123/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивача - Кравчука С.А.

представника відповідача - Золотової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕДАКОМ САД" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Предаком сад" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №000192200 від 24.01.2014 року.

Вінницький окружний адміністративний суд, постановою від 08 травня 2014 року позов задовольнив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції обгрунованим.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що за результатом проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ "Предаком сад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2013 року, складено акт №527/2201/34733115 від 04.12.2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082200 від 17.12.2013 року де позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 58251,00 грн. За результатом оскарження зазначеного рішення позивачем, податковим органом прийнято нове податкове повідомлення - рішення №000192200 від 24.01.2014 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58250,00 грн. яке і є предметом оскарження у даній справі.

Під час перевірки, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог пункту 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством неправомірно використано податкову пільгу по податку на додану вартість.

Виявлене в ході перевірки порушення полягало у тому, що для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації СТОВ "Предаком сад" використовувало земельні ділянки, які орендувало у фізичних осіб (пайовиків) на території Могилів-Подільського району, а також згідно укладених договорів оренди земельних ділянок з Могилів-Подільською РДА землі сільськогосподарського призначення (не витребувані, не переоформлені (паї)).

Протягом перевіреного періоду підприємство подавало до Могилів-Подільської ОДПІ дві податкові декларації з податку на додану вартість: скорочену декларацію щодо операцій з реалізації та придбання сільськогосподарської продукції власного виробництва та загальну декларацію щодо операцій з іншої реалізації та придбання товарно-матеріальних цінностей (крім продукції сільського господарства та її переробки).

Отже, податковий орган вважає, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, за договорами, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковий орган безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення №000192200 від 24.01.2014 року де позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 58250,00 грн. Зокрема, на думку суду, у відповідача відсутні підстави для застосування до СТОВ "Предаком сад" податкового повідомлення-рішення, як такого, що застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

П. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Так, в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації. Таким чином, орган державної податкової служби дійшов висновку, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди на які не пройшли державної реєстрації, СТОВ "Предаком сад" втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких незареєстрованих договорів. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у декларації, по якій відбуваються розрахунки з бюджетом. Таким чином, позивач неправомірно скористався податковою пільгою.

Земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського підприємства. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій сільськогосподарським підприємством в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарськими товарами (послугами) в розумінні ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000192200 від 24.01.2014 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 серпня 2014 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.