Ухвала суду № 40150301, 06.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6833/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача - керівника ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» Пахомової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП» (далі - ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 року №0002862240 та №0002832240.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №1516/15-53-22-4/36155700 від 11.09.2013 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним витрат та податкового кредиту за перевіряємий період відсутні порушення вимог податкового законодавства України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позов ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.09.2013 року № 0002862240 та № 0002832240.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову підприємства відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї керівника ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» Пахомової І.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» зареєстровано 15.10.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 36155700 (т. 1 а.с. 201-219). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В період з 14.08.2013 року по 04.09.2013 року відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на серпень 2013 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.07.2013 року № 75/10/22-4, повідомлення від 29.07.2013 року № 250 та направлень від 09.08.2013 року №000179/254, №000180/255, №000354/263, від 12.08.2013 року №000183/279, №000608/208, від 28.08.2013 року №000265/394, фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки був складений акт перевірки № 1516/15-53-22-4/36155700 від 11.09.2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 73 284,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 185 051,00 грн., у тому числі: за вересень 2012 року - 16 704,00 грн.; за жовтень 2012 року - 63 724,00 грн.; за листопад 2012 року - 7 439,00 грн.; за грудень 2012 року - 97 184,00 грн. (т. 1 а.с. 7-38).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси винесено податкові повідомлення-рішення: №0002862240 від 25.09.2013 року про збільшення ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 73 284,00 грн. - основний платіж та 18 321,00 грн. - штрафні санкції; №0002832240 від 25.09.2013 року про збільшення ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 185 051,00 грн. - основний платіж та 46 263,00,00 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 39, 40).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду справи є законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 року №0002862240 та №0002832240, які винесені на підставі висновків податкового органу з приводу встановлення з боку ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» наступних порушень:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у вигляді завищення витрат за 4 квартал 2012 року на загальну суму 348 971,00 грн. та податкового кредиту за жовтень-грудень 2012 року на загальну суму 30 273,00 грн., у зв'язку з включенням до їх складу витрат та податку на додану вартість по господарським операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у підприємства-контрагента ДП «ФМ Ложістік Дніпро» та з придбання маркетингових послуг, послуг передпродажної підготовки товару та послуг мерчандайзингу у підприємств-контрагентів: ТОВ «ТАВРІЯ-В», ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», ТОВ «Чистий дім», ТОВ «КОПІЙКА-Р» та інших суб'єктів господарювання на підставі первинних документів, що унеможливлюють підтвердження зв'язку придбаних послуг з господарською діяльністю ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП», оскільки не в повному обсязі розкривають зміст зазначених у них господарських операцій;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за вересень, жовтень, грудень 2012 року на загальну суму 44 565,00 грн., у зв'язку з включенням до його складу ПДВ за податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України, а саме: у податкових накладних від 28.09.2012 року № 1683, від 31.10.2012 року № 579 та від 28.09.2012 року №1863, виданих постачальником ТОВ «Прексім Д», не зазначено коду УКТ ЗЕД товару;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за жовтень, грудень 2012 року на загальну суму 110 213,00 грн., у зв'язку з включенням до його складу ПДВ за податковими накладними від 29.10.2012 року № 147, від 18.12.2012 року № 67 та від 25.12.2012 року № 122, виданих постачальником ТОВ «Макфа-Україна», без підтвердження їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Задовольняючи позов ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковим органом в акті перевірки № 1516/15-53-22-4/36155700 від 11.09.2013 року зазначено, що ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» в порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст.138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України згідно декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, до складу витрат за 4 квартал 2012 року неправомірно віднесено витрати в загальній сумі 348 971,00 грн. та до складу податкового кредиту за період жовтень - грудень 2012 року неправомірно віднесено податок на додану вартість в загальній сумі 30 273,00 грн. по господарським операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у підприємства-контрагента ДП «ФМ Ложістік Дніпро» та з придбання маркетингових послуг, послуг передпродажної підготовки товару та послуг мерчандайзингу у підприємств-контрагентів: ТОВ «ТАВРІЯ-В», ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», ТОВ «Чистий дім», ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», ТОВ «КОПІЙКА-Р», ТОВ «Мерак», ТОВ «Джаспер», ТОВ «Цаннер», ПП «Таврія-І», ТОВ «Джая», ТОВ «Стама», ТОВ «Алнаир», ТОВ «Центр ТМ П'ятий океан», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Експансія», ТОВ «Симпатик», ТОВ ВКФ «ЛІА ЛТД», ТОВ «Чистий дом ЮГ», ПРАТ «УВК «України».

Проте суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що первинні документи по господарським операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг, маркетингових послуг, послуг мерчандайзингу, передпродажної підготовки товару та надання місць продажу товару у їх сукупності повністю розкривають зміст господарських операцій та підтверджують суми витрат та ПДВ, понесених ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» у зв'язку з придбанням зазначених послуг.

Так, 20.08.2012 року ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями (далі ТОВ ІІ) «Кімберлі-Кларк Україна» договір дистрибуції, згідно якого позивач як дистриб'ютор гігієнічної продукції ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» в Україні (підгузків, засобів жіночої гігієни, паперових гігієнічні вироби) та іншої продукції, придбаває та розповсюджує зазначений товар шляхом надання послуг по просуванню товару на ринку України, що включає в себе рекламні та маркетингові послуги, послуги з вигідної викладки та розміщення товару в мережі магазинів роздрібної торгівлі.

На виконання зазначеного договору ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» були укладені з власниками мережі магазинів роздрібної торгівлі договори постачання товару та договори про надання маркетингових послуг, послуг мерчандайзингу, передпродажної підготовки товару, надання місць продажу товару, просування товару на ринку. Зазначені договори контрагентами позивача та позивачем фактично виконувались, про що складались відповідні первинні документи, у тому числі і акти виконаних робіт та наданих послуг, результати цих послуг відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємств. Акти виконаних робіт та наданих послуг складались у відповідності до вимог чинного законодавства України та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначення у відповідних актах виду товару, щодо якого виконувались зазначені послуги, способу надання та одержання відповідних послуг, не передбачено чинним законодавством в якості обов'язкового реквізиту відповідних документів, а відтак не може бути підставою для висновку податкового органу про допущення ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» порушень вимог податкового законодавства, що тягне за собою позбавлення підприємства права на формування витрат та податкового кредиту у податковому обліку.

Дослідивши господарські операції з придбання транспортно-експедиційних послуг у контрагента ДП «ФМ Ложістік Дніпро» суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки згідно договору дистрибуції перевезення товару зі складу ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» здійснюється силами ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП», позивачем було укладено з ДП «ФМ Ложістік Дніпро» договір транспортного експедирування №031ТК2 від 01.09.2012 року, відповідно до якого контрагент надавав послуг з пошуку автоперевізників. При цьому товарно-транспортні накладні, що додаються до актів виконаних робіт на надання товарно-експедиційних послуг №3250 від 30.09.2012 року, №3635 від 31.10.2012 року, № 4083 від 30.11.2012 року, № 4315 від 25.12.2012 року складені у повній відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, містять відбитки печаток підприємства-вантажовідправника ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна», підприємства-вантажоотримувача ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» та підпис водія, який здійснював перевезення вантажу. Крім того, до товарно-транспортних накладних додаються видаткові накладні, складені ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» з номенклатурою товару. Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з твердженням представників позивача про те, що печатка ДП «ФМ Ложістік Дніпро» у товарно-транспортних накладних відсутня, оскільки зазначений контрагент здійснював тільки підбір перевізників на замовлення ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» та не надавав безпосередньо послуг з перевезення вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» (дистриб'ютор) та ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» (компанія) був укладений договір дистрибуції № 2008 від 20.08.2012 року, згідно якого компанія передає у власність дистриб'ютора товар - гігієнічну продукцію (підгузки, засоби жіночої гігієни, паперові гігієнічні вироби та ін.), а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити товар, а також надавати послуги по просуванню зазначеного товару на ринку України, що включає в себе рекламні та маркетингові послуги, послуги з вигідної викладки та розміщення товару в мережі магазинів роздрібної торгівлі (т. 2 а.с. 27-58).

Згідно п. 6.1 зазначеного договору поставка товару здійснюється на умовах FSA Київ Україна, тобто транспортом дистриб'ютора зі складу компанії, що розташований за адресою: Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, 1-А.

На виконання зобов'язань за зазначеним договором, ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» (клієнт) 01.09.2012 року був укладений з ДП «ФМ Ложістік Дніпро» (експедитор) договір транспортного експедирування № 031ТК2, відповідно до якого експедитор за заявкою клієнта організовує за рахунок клієнта транспортне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України із залученням третьої особи - перевізника, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги експедитора (т. 2 а.с. 11-15).

Правомірність формування ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій з ДП «ФМ Ложістік Дніпро» підтверджується наступними первинними документами: актами надання транспортно-експедиційних послуг по Україні, товарно-транспортними накладними та видатковими накладними ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» на товар, податковими накладними, довідкою ОВ ПАТ «Промінвестбанк» в м. Одеса про підтвердження сплати коштів ДП «ФМ Ложістік Дніпро» за період 15.10.2012 року по 31.12.2012 року (т. 1 а.с. 101-154, т. 2 а.с. 16-17, 81-117).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила № 363) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.4, 11.5, 11.6 Правил № 363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно п. 11.7 у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, вони засвідчені печатками вантажовідправника - ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна», вантажоотримувача - ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» та підписами водіїв, що безпосередньо здійснювали перевезення вантажу. Номери документів, що слідують з вантажем, та загальна кількість одиниць виміру вантажу зазначені в графах відомості про товар, співпадають з номерами видаткових накладних ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» на товар та кількостю зазначеного в них товару, що додані до товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані представниками позивача товарно-транспортні накладні складені у повній відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Необхідність наявності на товарно-транспортних накладних відбитку печатки підприємства-експедитора зазначеними Правилами не передбачено.

Крім того, як вбачається із зазначених товарно-транспортних накладних ДП «ФМ Ложістік Дніпро» не здійснювало безпосереднє перевезення товару зі складу вантажовідправника - ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» на адресу ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП», а залучало підприємства-автоперевізників, що не суперечить умовам договору транспортного експедирування № 031ТК2 від 01.09.2012 року.

Зокрема, перевезення товару здійснювалося транспортними засобами: АІ 85-03 СР, ВЕ 74-31 ВА, ВТ 72-55 АТ, АІ 21-94 ЕА, АІ 81-08 СМ, АА 75-43 КХ, АС 87-28 АЕ, АІ 13-45 СІ, ВН 21-93 ВК, АІ 24-47 АР, АІ 06-30 СВ, АІ 34-45 СІ, АІ 71-45 СВ, АІ 23-66 СТ, АІ 53-96 ВС, АІ 67-63 АТ, ВЕ 57-54 ВВ, АІ 2194 ЕА, ВН 3281 ВЕ, ВН 7513 ВМ, АІ 6059 АЕ, АІ 0934 ЕВ, ВЕ 3762 АК, АІ 6271 ВМ, АН 89-48 ВХ, АМ 2566 АВ, АХ 0599ВМ, ВН 3041 СЕ, ВЕ 1654 ВС, АІ 7566 СХ, ВН 0472 СР, ВН 2193 ВК, АІ 2194 ЕА, ВН 1696 АМ, ВО 02-74 АН, ВН 3099 АН, ВН 6510 СТ, ВН 9308 СМ, ВН 5492 ВХ, ВН 0745 АН, ВН 0742 АН, автоперевізниками - ПП Шепенков, ПП Тимченко, ФОП Савченко, ФОП Арделян, ФОП Сичов, ПП Діденко та іншими.

Згідно інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, вищезазначені транспортні засоби зареєстровані в Національній базі даних АІС «Автомобіль» ДДАІ МВС України та НІС ДДАІ за вищезазначеними автоперевізниками та перебувають на обліку в органах Державтоінспекції (т. 3 а.с. 17-25).

При цьому період здійснення перевезення товару за зазначеними товарно-транспортними накладними співпадає з періодом надання ДП «ФМ Ложістік Дніпро» транспортно-експедиційних послуг згідно відповідних актів надання послуг, до яких ці товарно-транспортні накладні додані.

Крім того апеляційний суд підкреслює, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, а лише підтверджують обставини придбання, продажу та переміщення товарно-матеріальних цінностей. Первинним документом, який належною підставою для віднесення сум вартості придбаних транспортно-експедиційних послуг до складу витрат та сплачених в ціні придбаних послу податку на додану вартість до податкового кредиту, є акти виконаних робіт на надання транспортно-експедиційних послуг та податкові накладні, щодо яких у податкового органу будь-які зауваження були відсутні.

Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не доведено відсутності зв'язку господарських операцій ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» з ДП «ФМ Ложістік Дніпро» з господарською діяльністю позивача, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми витрат та податкового кредиту.

Дослідивши господарські операції ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» з придбання - надання маркетингових та мерчандайзингових послуг суд першої інстанції зазначив наступне, з чим погоджується апеляційний суд.

У розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженою наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 року № 123, передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Виходячи із поняття мерчандайзингу - це комплекс маркетингових заходів, спрямованих на збільшення обсягів продажу товарів в пункті роздрібного продажу товарів, що розвиває популярність торгових марок шляхом впливу на споживача. Сутність мерчандайзингу полягає у проведенні спеціальних робіт з вигідного розміщення й викладення товару в торговому залі, оформленню місць продажу і створенню ефективного запасу з метою впливу на потенційного покупця.

Як вбачається з додатків від 20.08.2012 року № 1, № 2 та додаткових угод від 03.09.2012 року, від 08.10.2012 року, від 01.10.2012 року, укладених ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» з ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» до договору дистрибуції № 2008 від 20.08.2012 року, позивач взяв на себе зобов'язання з надання ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» маркетингових послуг шляхом, зокрема, вигідного розміщення товару в спеціальних зонах мережі магазинів роздрібної торгівлі в містах Одеса, Іллічівськ, Миколаїв, Ізмаїл, Херсон, Білгород-Дністровський з метою сприяння збільшенню продажу відповідного товару (т. 2 а.с. 59-80).

На виконання умов договору дистрибуції № 2008 від 20.08.2012 року та зазначених додаткових угод, ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» (постачальник) уклало з підприємствами-контрагентами: ТОВ «ТАВРІЯ-В», ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД, ПРАТ «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП Україна», ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», ТОВ «ЕКО», ТОВ «ЕКСПАНСІЯ», ПП «ТАВРІЯ-І», ТОВ «ЦЕНТР ТМ «ПЯТИЙ ОКЕАН», ТОВ «СИМПАТИК», ТОВ «ГОРЯЦ-Т», ТОВ «КРАЙ-2», ТОВ «ЧИСТИЙ ДОМ ЮГ», ПРАТ «УВК УКРАЇНА», ТОВ «МЕРАК», ТОВ «ТД «КОПІЙКА», ТОВ «АЛЬНАІР», ТОВ «КОПІЙКА-Р», ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», ТОВ «ЦАННЕР», ТОВ «ВІРІЙ», ТОВ «ШАПАШ», ТОВ БАРБО», ТОВ «ДЖАЯ», ТОВ «СТАМА» договори поставки товару та реалізації продукції, а також договори надання маркетингових послуг, послуг мерчандайзингу, передпродажної підготовки товару та надання місць продажу товару тощо (т. 1 а.с. 155-190, т. 2 а.с.119-249, т. 3 а.с. 40-199). Вищезазначені підприємства - це підприємства що представляють інтереси мереж великих пунктів роздрібного продажу товарів (супермаркетів, гіпермаркетів) в містах Одеса, Іллічівськ, Миколаїв, Ізмаїл, Херсон, Білгород-Дністровський.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що договори про надання маркетингових та мерчандайзингових послуг є тісно пов'язаним із договорами поставки та реалізації товару взаємними зобов'язаннями суб'єктів господарювання, оскільки послуги, які надавали контрагенти позивача щодо стимулювання споживчого попиту на товари шляхом вигідного розміщення та викладки товару, прямо впливали на продаж товару ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» по договорам поставки. Отже, необхідність придбання маркетингових та мерчандайзингових послуг була пов'язана із господарською діяльністю ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» - дистрибуцією товарів ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна».

На підтвердження отримання ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» від підприємств-контрагентів маркетингових та мерчандайзингових послуг та сплати позивачем коштів за отримані послуги, у тому числі і сум ПДВ, представниками позивача були надані: акти приймання-передачі наданих послуг та виписки ПАТ «Промінвестбанк» по рахунку ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» (т. 1 а.с. 41-100, т. 3 а.с. 40-199).

При цьому суд першої інстанції вірно врахував, що вони містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а відтак, є належними первинними документами, що підтверджують здійснення позивачем витрат у зв'язку з придбанням зазначених у цих документах послуг.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що в актах прийому-передачі послуг не зазначено виду досліджень та товару, щодо яких виконувались зазначені послуги, способу надання та одержання відповідних послуг, оскільки чинним податковим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення маркетингових послуг з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій за кожним видом товару, що включаються до їх структури, а також вимог до змісту та форми таких актів. Адже маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні або транспортні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, наприклад, «маркетингові послуги» чи «послуги зі стимулювання збуту товарів» є, у даному випадку, достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Крім того, на обґрунтування використання придбаних маркетингових та мерчандайзингових послуг ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності, представниками позивача надані звіти про виконання робіт за додатковими угодами до договору дистрибуції № 2008 від 20.08.2012 року, укладених між ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна» та ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП», в яких зазначено адреси магазинів роздрібної торгівлі, в яких позивачем були вигідно розміщені товари ТОВ ІІ «Кімберлі-Кларк Україна», та період розміщення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив про помилковість висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси в акті перевірки №1516/15-53-22-4/36155700 від 11.09.2013 року про порушення позивачем вимог: пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у вигляді завищення витрат за 4 квартал 2012 року на загальну суму 348 971,00 грн. та податкового кредиту за жовтень-грудень 2012 року на загальну суму 30 273,00 грн., у зв'язку з включенням до їх складу на підставі наданих до суду та досліджених первинних документів витрат позивача та податку на додану вартість по господарським операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у підприємства-контрагента ДП «ФМ Ложістік Дніпро» та з придбання маркетингових послуг, послуг передпродажної підготовки товару та послуг мерчандайзингу у підприємств-контрагентів: ТОВ «ТАВРІЯ-В», ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС», ТОВ «Чистий дім», ТОВ «КОПІЙКА-Р» та інших, не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки з цих документів та інших наявних в матеріалах справи доказів вбачається та підтверджується зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП, а тому відповідно - правомірність формування позивачем сум витрат та податку на додану вартість у податковому обліку по зазначених господарських операціях.

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача про порушення ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за вересень, жовтень, грудень 2012 року на загальну суму 44 565,00 грн., у зв'язку з включенням до його складу ПДВ за податковими накладними від 28.09.2012 року №1683, від 31.10.2012 року № 579 та від 28.09.2012 року № 1863, виданими постачальником ТОВ «Прексім Д» без зазначення коду УКТ ЗЕД товару, суд першої інстанції правильно зазначив про таке.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.12.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379 (далі Порядок №1379) у графу 4 податкової накладної зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 6.3 Порядку № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема, порушення порядку заповнення податкової накладної.

Судом досліджені наступні первинні документи: податкові накладні, технічні умови ТУ У В.2.7-25.2-25037122-001:2007 «Заповнювачі легкі», технічні умови ТУ У 30.0-25037122.001-2002 «Блоки системні», свідоцтво ТОВ «Прексім Д» на знак якості для товарів і послуг «Изопласт» № 95001 від 11.08.2008 року, свідоцтво ТОВ «Прексім Д» на знак для товарів і послуг «Дискавери» № 31963 від 15.05.2003 року, довідка ТОВ «Прексім Д» № 45 від 20.09.2013 року (т.1 а.с.194-200, т.2 а.с. 18-20).

При цьому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові накладні від 28.09.2012 року №1683, від 31.10.2012 року № 579 та від 28.09.2012 року № 1863, видані постачальником ТОВ «Прексім Д», були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених п. 201.1 ст.201 ПК України, а тому позивачем при декларуванні податкового кредиту з ПДВ за цими накладним не було допущено порушень вимог ПК України, що позбавляють його права на податковий кредит та можуть бути підставою для визнання податкових накладних недійсними або складеними з порушенням вимог податкового законодавства. Зазначення в перелічених податкових накладних коду УКТ ЗЕД товару для товарів, які не відноситься до підакцизних товарів та до товарів, ввезених на митну територію України, вимогами Податкового кодексу України та Порядку № 1379 заповнення податкової накладної, не передбачено.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив про помилковість висновку податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 21 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за вересень, жовтень, грудень 2012 року на загальну суму 44 565,00 грн.

Також помилковим є висновок податкового органу про порушення ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту за жовтень, грудень 2012 року на загальну суму 110 213,00 грн., у зв'язку з включенням до його складу ПДВ за податковими накладними від 29.10.2012 року № 147, від 18.12.2012 року №67 та від 25.12.2012 року № 122, виданих постачальником ТОВ «Макфа-Україна», без підтвердження їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на наступне.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові накладні від 29.10.2012 року № 147, від 18.12.2012 року № 67 та від 25.12.2012 року № 122, видані постачальником ТОВ «Макфа-Україна», на підставі яких ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» включило до складу податкового кредиту згідно декларацій за жовтень, грудень 2012 року суму податку на додану вартість у загальному розмірі 110 213,00 грн., були внесені контрагентом-постачальником ТОВ «Макфа-Україна» до Єдиного реєстру податкових накладних відповідно 07.11.2012 року, 26.12.2012 року та 03.01.2013 року, що підтверджується квитанціями про прийняття зазначених податкових накладних у електронному вигляді Державною податковою службою України (т. 2 а.с. 21-26).

На момент подання позивачем до податкового органу податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року - 26.11.2012 року та за грудень 2012 року - 19.01.2013 року (т. 3 а.с. 223-228, 233-236) та декларування в них податкового кредиту за спірними податковими накладними, зазначені податкові накладні вже були внесені підприємством-постачальником до Єдиного реєстру податкових накладних, а тому позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за жовтень, грудень 2012 року суми податку на додану вартість за цими накладними.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно вирішив, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 року № 0002862240 та № 0002832240, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП» підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування зазначених рішень суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ЕКСІМ-ГРУПП».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 року № 0002862240 та № 0002832240.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов