Постанова № 40148193, 15.08.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 року м. Луцьк

Справа № 803/1526/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі – позивач, інспекція, Луцька ОДПІ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Неофіт” ЛТД (далі – відповідач, товариство, ТзОВ «Неофіт» ЛТД) про стягнення податкового боргу у розмірі 4 877 523,63 грн з банківських рахунків платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ та всупереч вимогам податкового законодавства не сплатив узгоджені грошові зобов’язання у розмірі 4 877 523,63 грн. Інспекцією вживалися заходи досудового погашення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак це не призвело до повного погашення податкового боргу, тому позивач просить суд стягнути його з банківських рахунків товариства на користь Державного бюджету України.

У заяві від 08 серпня 2014 року №3357/10/03-18-10-07 представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в сумі 4 874 973,63 грн на користь Державного бюджету України, а податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 550,00 грн – на користь місцевого бюджету міста Луцька (а.с.80-81).

Представник позивача, суб’єкта владних повноважень, у судове засідання не прибула, однак у клопотанні від 15 серпня 2014 року просить суд розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.93).

Відповідач свого представника у судове засідання яке було призначене на 11 серпня 2014 року, не направив, однак подав клопотання від 10 серпня 2014 року про відкладення розгляду справи з мотивів відсутності кваліфікованого представника в галузі податкового права (а.с.83).

Проте суд вважає зазначене клопотання необґрунтованим, оскільки воно підписане директором ТзОВ «Неофіт» ЛТД, який має право представляти підприємство без довіреності, а отже він був спроможний прибути у судове засідання для захисту інтересів підприємства чи будь-яка інша особа товариства за довіреністю (до прикладу – бухгалтер). До того ж, будь-яких доказів про неможливість прибути у судове засідання інших представників (як то наказ про відрядження, відпустку, лікарняний листок тощо) до клопотання не додано.

Одночасно, не зважаючи на необґрунтованість клопотання, з метою надання можливості відповідачу направити до суду свого представника, судовий розгляд справи був відкладений на 09:30 15 серпня 2014 року.

У судове засідання 15 серпня 2014 року ТзОВ «Неофіт» ЛТД свого представника повторно не направило, клопотання про відкладення розгляду справи не подало, хоча було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду телефонограмою від 11 серпня 2014 року, тобто за три дні до розгляду справи, як того вимагає частина третя статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.91), а також електронною поштою (а.с.92).

Крім того, працівником відділу діловодства Волинського окружного адміністративного суду близько 16:00 12 серпня 2014 року, тобто також за три дні до розгляду справи, здійснювався вихід за адресою ТзОВ «Неофіт» ЛТД, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (м.Луцьк, вул. Лесі Українки, 46), однак повістку вручити не вдалося, оскільки будівля огороджена парканом, а на дзвінки домофона ніхто не відповідав (а.с.89).

Отже, суд вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 11 частини першої статті 3 цього Кодексу визначено, що розумним є найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Також право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

На думку суду, неприбуття представника ТзОВ «Неофіт» ЛТД у судові засідання, відсутність доказів на обґрунтування заяви про відкладення розгляду справи свідчить про ігнорування останнім своїх процесуальних прав та обов'язків. Подальше відкладення розгляду справи призведе до невиправданого зволікання та затягування судового процесу у розумний строк, а тому справу необхідно розглядати за відсутності представника підприємства з врахуванням, що наявних письмових матеріалів справи достатньо для її вирішення по суті.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання сторони не прибули (при цьому, позивач просить суд розглядати справу за відсутності його представника, що є його правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД 15 лютого 1995 року зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8-12). Товариство з 05 квітня 1995 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ за №680, що підтверджено довідкою за формою №4-ОПП від 18 липня 2014 року №1403181400703 (а.с.7).

Як слідує з матеріалів справи, податковий борг підприємства з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 400 094,99 грн виник на підставі:

1) податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2007 року №0002382301/0 про нарахування основного платежу у розмірі 1 462 145,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 731 074,00 грн, яке було узгоджено разом з прийняттям постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №9/6/4-2А (а.с.59, 67-74);

2) податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2013 року №0011081501 про нарахування штрафної санкції у розмірі 170,00 грн, від 18 жовтня 2014 року №0013671501 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1 020,00 грн, від 21 жовтня 2013 року №0013821502 про нарахування штрафної санкції у розмірі 10 978,12 грн, від 01 квітня 2014 року №0005091501 про нарахування штрафної санкції в сумі 265,33 грн; ці рішення контролюючого органу були належним чином вручені платнику податків, в судовому чи адміністративному порядку не оскаржувалися, а тому є узгодженими (а.с.42-49);

3) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства у розмірі 42 108,03 грн у податкові декларації від 22 липня 2013 року №9044330098 (а.с.34-37), з урахуванням наявної переплати у розмірі 58 937,33 грн та несплаченої пені у розмірі 1 693,36 грн згідно даних облікової картки (а.с.13);

4) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства у розмірі 167 173,00 грн (рядок 18), а також самостійно нарахованої штрафної санкції в розмірі 5 015,00 грн (рядок 26) в уточнюючому розрахунку від 14 серпня 2013 року №9049967415 (а.с.38-41);

5) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства у розмірі 42 108,03 грн у податкові декларації від 22 квітня 2014 року №9022287243 (а.с.51-54);

6) нарахованої контролюючим органом пені у загальному розмірі 10 096,51 грн (а.с.13-15);

7) зарахованої на погашення податкового боргу від’ємного значення та сплачених товариством коштів в загальному розмірі 89 311,00 грн (а.с.13-15).

Податковий борг підприємства з податку на прибуток у загальному розмірі 2 474 878,64 грн виник на підставі:

1) податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2007 року №0002372301/0 про нарахування основного платежу у розмірі 1 456 730,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 1 155 598,00 грн, яке було узгоджено разом з прийняттям постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №9/6/4-2А (а.с.33, 67-74);

2) самостійно нарахованого грошового зобов’язання підприємства у розмірі 48 775,00 грн у податкові декларації від 03 березня 2014 року №9091131149 (а.с.30-32);

3) наявної переплати у розмірі 186 224,36 грн згідно даних облікової картки платника податків (а.с.13-15).

Податковий борг підприємства з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 550,00 грн виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2013 року №0000712201, №0000722201, які були належним чином вручені відповідачу та не оскаржувалися (а.с.65, 66).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено у підпунктах 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, узгоджена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 4 877 523,63 грн є податковим боргом підприємства.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №9/6/4-2А якою відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «Неофіт» ЛТД за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2007 року №0002372301/0, №0002382301/0 прийнята у відкритому судовому засіданні та набрала законної сили, тому грошові зобов’язання за цими рішеннями вважаються узгодженими з 14 квітня 2014 року. Саме з цього моменту заборгованість підприємства набуває статусу податкового боргу та починає відлік 1095-денний строк на його стягнення.

Суд також враховує, що ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року №К/800/31400/14 відмовлено у задоволенні клопотання товариства про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №9/6/4-2А (а.с.94).

З наведеного слідує, що всі податкові зобов’язання відповідача є узгодженими, податковий орган дотримався 1095-денного строку на їх стягнення, а отже в суду немає перешкод для стягнення податкового боргу.

Окремо слід зазначити, що у випадку скасування Вищим адміністративним судом України постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №9/6/4-2А, позивач буде вправі звернутися до суду першої інстанції з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в частині стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2007 року №0002372301/0, №0002382301/0.

Позивач, суб’єкт владних повноважень, вживав заходів досудового погашення податкового боргу шляхом направлення відповідачу податкової вимоги форми «Ю» від 21 травня 2014 року №3168-25, однак вказані заходи досудового стягнення не призвели до повного погашення заборгованості (а.с.28).

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявність у відповідача відкритих банківських рахунків підтверджується довідкою Луцької ОДПІ від 17 липня 2014 року (а.с.16-17).

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД податкового боргу у розмірі 4 877 523,63 грн, а відповідачем на час розгляду справи по суті, а саме 15 серпня 2014 року, доказів часткової чи повної сплати зазначеної заборгованості не надано, тому суд дійшов висновку, що вимоги Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД (43025, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 46, ідентифікаційний код юридичної особи 20137132) на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у розмірі 4 874 973,63 грн (чотири мільйони вісімсот сімдесят чотири тисячі дев’ятсот сімдесят три гривні шістдесят три копійки).

Стягнути з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт» ЛТД (43025, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 46, ідентифікаційний код юридичної особи 20137132) на користь місцевого бюджету міста Луцька податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 550,00 грн (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович