Рішення № 40148043, 12.08.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р. Справа № 909/596/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан",

Кловський узвіз, 12, оф. 37,м. Київ,01021

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор"

Публічного акціонерного товариства

Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України"

вул.Петрушевича,1, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості в порядку регресу

за участю представників сторін:

Від позивача представники не з'явилися.

Від відповідача: Федорів В.І- представник, (довіреність № 5/01-Ю-02 від 09.01.14)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Каштан" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 17.06.2014 року. Ухвалою суду від 17.06.2014 року відкладено розгляд справи на 01.07.2014 року. 01.07.2014 року судове засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю судді Фрич М.М. з поважних причин. Ухвалою суду від 03.07.2014 року призначено розгляд справи на 15.07.2014 року. Ухвалою суду від 15.07.2014 року відкладено розгляд справи на 29.07.2014 року. Ухвалою суду від 29.07.2014 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 13.08.2014 року та відкладено розгляд справи на 12.08.2014 року.

В судове засіданні 12.08.2014 року представник позивача не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони №245 від 07.08.2014 року. Представник відповідача проти позову заперечив, згідно відзиву на позовну заяву (вх. №11078/14 від 15.07.2014 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив таке.

21.03.2011 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан"(надалі за текстом - позивач) та публічним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №20-2011 КАСКО, згідно якого ПрАТ "СК "Каштан" надає страховий захист майновим інтересам страхувальника щодо збитків, які можуть бути спричинені страховими випадками. Об'єкт договору страхування - Skoda Octavia, державним реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно позовної заяви 06.07.2012 року о 12 годині 00 хвилин на дорозі Т-09-06 Івано-Франківськ - Бистриця відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Skoda Octavia", державним реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4.

За словами позивача, ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_5 (головний інженер філії "Надвірнянський райавтодор") норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільної дороги Т-09-06.

В позовній заяві позивач вказує, що інформація про обставини, факти, місце ДТП підтверджується довідкою УДАІ №9032845, постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області №0911/2438/2012 від 15.08.2012 року, актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги та протоколом про адміністративне правопорушення ВЕ1 №241760.

Як стверджує позивач, внаслідок ДТП транспортному засобу страхувальника було завдано шкоду. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №36/07/12 від 2507.2012 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Skoda Octavia", державним реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 138 350, 87 грн., вартість відновлюваного ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 101 677, 63 грн., ринкова вартість автомобіля становить 96 410, 29 грн.

Відповідно до довідки про можливу вартість пошкодженого транспортного засобу №37/07/12 від 25.07.2012 року, ринкова вартість пошкодженого автомоьіля (вартість залишків) "Skoda Octavia", державним реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 10 578, 62 грн.

За словами позивача, 03.08.2012 року ПрАТ "СК "Каштан" визнала випадок страховим, про що складено страховий акт №С-39-00-08-12-К1. Згідно страхового акту №С-39-00-08-12-К1 сума страхового відшкодування склала 84 421, 38 грн. (страхова сума - сума залишків ТЗ = сума страхового відшкодування; 95 000, 00 - 10 578, 62 = 84 421, 38 грн.).

Як вказав позивач, ПрАТ "СК "Каштан" за погодженням з страхувальником здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 84 421, 38, що підтверджується платіжним дорученням №2148 від 03.08.2012 року, №2158 від 06.08.2012 року, №2183 від 09.08.2012 року, №2209 від 13.08.2012 року, № 2253 від 17.08.2012 року, №2379 від 31.08.2012 року.

Таким чином, позивач зазначив, що ПрАТ "СК "Каштан" виконало свої зобов'язання перед страхувальником в повному обсязі. При цьому, позивач додав, що ОСОБА_5 на момент ДТП на посаді головного інженера перебував у трудових відносинах з філією "Надвірнянський райавтодор" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а отже позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати в порядку зворотної вимоги суму в розмірі 84 421, 38 грн.

Відповідач з поданої позовною заявою не погодився, подав суду відзив №547/0110 від 14.07.2014 року (вх. №11078/14 від 15.07.2014 року) в якому вказав, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності, управління якими здійснює Державна служба автомобільних доріг України. З посиланням на ст.15 Закону України "Про автомобільні дороги України" відповідач стверджував, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм.

Також відповідач зазначив, що в постанові Надвірнянського районного суду від 15.08.2012 року та в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №241760 від 06.07.2012 року не вказано, що дане правопорушення спричинило ДТП за участю автомобіля Шкода Октавія, яким керував ОСОБА_4.

З огляду на викладене, відповідач просив суд в позові відмовити.

Не погодившись з відзивом відповідача, позивач подав суду пояснення на відзив за вих. №244 від 07.08.2014 року, в якому позивач вказав, що заперечення відповідача є необґрунтованими та таким, що суперечать чинному законодавству України. Позивач вважає, що твердження відповідача з посиланням на ст.15 Закону України "Про автомобільні дороги України" не може братися до уваги з тих причин, що відповідно до ст.9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, а також передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам. Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.

За словами позивача, ДП "Івано-Франківський облавтодор" є дорожньо-експлуатаційною організацією, яка є замовником і власником доріг загального користування, виконує роботи по будівництву, ремонту у утриманню автодоріг, несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху (на підставі договорів зі Службою автомобільних доріг в області).

Щодо твердження відповідача про те, що в постанові Надвірнянського районного суду від 15.08.2012 року та в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №241760 від 06.07.2012 року не вказано, що дане правопорушення спричинило ДТП за участю автомобіля Шкода Октавія, яким керував ОСОБА_4, позивач вказав, що ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і розкаявся у вчиненому.

З огляду на це, позивач просив суд позов задоволити.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Каштан" та публічним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №20-2011 КАСКО.

06.07.2012 року мало місце ДТП на дорозі Т-09-06 Івано-Франківськ - Бистриця за участю автомобіля "Skoda Octavia", державним реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідно до Додаткової угоди №24 до договору добровільного страхування транспортних засобів №20-2011 КАСКО від 21.03.2011 року є об'єктом страхування.

09.07.2012 року страхувальник звернувся до страховика з відповідною заявою на отримання страхового відшкодування. Відповідно до страхового акту №С-39-00-08-12-К1 розмір страхового відшкодування становить 84 421 грн. 38 коп., які згідно вказаного акту сплачено страхувальнику.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до постанови Надвірнянського районного суду від 15.08.2012 року по справі №0911/2438/2012 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.140 ч.4 КУпАП на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №241760.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №241760 ОСОБА_5, будучи на посаді головного інженера філії "Надвірнянський райавтодор" порушив правила, норми, стандарти, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільної дороги 09-06 " Івано-Франківськ - Бистриця", а саме не зрізав наплив проїзної частини дороги тане вирівняв дорожнє покриття, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого завдано матеріальні збитки. Відповідно до довідки №9032845 про дорожньо-транспортну пригоду вказано місце ДТП та час, а також учасник ДТП - легковий автомобіль "Skoda Octavia", державним реєстраційний номер НОМЕР_1, який є об'єктом страхування за договором добровільного страхування транспортних засобів №20-2011 КАСКО від 21.03.2011 року.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В спірному випадку, постанова Надвірнянського районного суду від 15.08.2012 року по справі №0911/2438/2012 року, якою визнано ОСОБА_5 винним в правопорушенні, яке призвело до ДТП, має преюдиційне значення для вирішення даного спору. Оскільки, ОСОБА_5 на момент ДТП був на посаді головного інженера філії "Надвірнянський райавтодор", то позивач має право регресної вимоги до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", сума якої становить 84 421, 38 грн. згідно страхового акту № С-39-00-08-12-К1. Факт сплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику підтверджується також платіжним дорученням №2148 від 03.08.2012 року, платіжним дорученням №2158 від 06.08.2012 року, платіжним дорученням №2183 від 09.08.2012 року, платіжним дорученням №2209 від 13.08.2012 року, платіжним дорученням №2253 від 17.08.2012 року та платіжним дорученням №2379 від 31.08.2012 року.

Разом з тим, заперечення відповідача не можуть братися судом до уваги, оскільки такі заперечення не доповнені жодними доказами, а вина працівника відповідача доведена в судовому порядку, що має в даному випадку для суду пріоритетне значення.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати покладають на відповідача.

Керуючись ст.ст.993, 979, ч.1 ст. 1172, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" / вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 31790584 / на користь позивача приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" / Кловський узвіз, 12, оф.37, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32071894, р/р 26502711923230 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 / заборгованість у розмірі 84 421 грн. 38 коп. (вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять одна гривня тридцять вісім копійок) та судовий збір в сумі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гавінська Л.Д. 15.08.14