Постанова № 40147202, 07.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р. Справа № 804/8468/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б.,

при секретарі Ставицькому О.В.,

за участю:

предстаника позивача Коваль І.О.,

представника відповідача Донцова Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 20.02.2014 року №0000532203.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, 29.07.2014 надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що перевірка позивача проведена правомірно, а оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «Аттоліс» зареєстровано як платник податку на додану вартість у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується свідоцтвом №04439560 НБ №135374 від 17.08.2006 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до Статуту ТОВ «Аттоліс» основними видами діяльності підприємства є виробництво гофрового паперу та картону, паперової та картонної тари, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг, друкування іншої продукції, виробництво паперових канцелярських виробів.

В свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №766046 від 30.06.2006 року та виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №704840 від 28.01.2013 року зазначено, що ТОВ «Аттоліс» зареєстровано у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради як юридична особа.

Згідно з довідкою №800360 від 26.12.2012 року, виданою Головним управлянням статистики у Дніпропетровській області підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно наказу ДПІ у Кіровському районі від 28.01.2014 року №77 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аттоліс» (код ЄДРПОУ - 34497978) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Інформсистема» (код ЄДРПОУ 20199162) за період жовтень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень 2013 року, за результатами якої складено Акт №327/04-65-22-03/34497978 від 07.02.2014.

Відповідно до висновків, зазначених в Акті №327/04-65-22-03/34497978, проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аттоліс»:

1) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 205121,0 грн., а саме:

у жовтні 2012 року на суму ПДВ 96800,0 грн.;

у листопаді 2012 року на суму ПДВ 18141,0 грн.;

у лютому 2013 року на суму ПДВ 21340,0 грн.;

у березні 2013 року на суму ПДВ 42460,0 грн.;

у квітні 2012 року на суму ПДВ 26380,0 грн.

На підставі Акту перевірки від 07.02.2014 року за №327/04-65-22-03/34497978 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 20.02.2014 року №0000532203, якими підприємству ТОВ «Аттоліс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 307681,50грн., в тому числі за основним платежем - 205121,00 грн. і штрафних санкцій -102560,50 грн..

ТОВ «Аттоліс» надало до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу за вих. №22 від 03.03.2014 року на податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 20.02.2014 року №0000532203, в якій просило скасувати його.

В ході розгляду скарги підприємства Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки шляхом видачі Наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.03.2014 року № 236.

За результатами проведеної якої було складено Акт від 11.04.2014 року за №788/04-65-22-03/34497978 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аттоліс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Інформсистема» за період жовтень, листопад, 2012 року, лютий, березень, квітень - 2013 року».

В акті позапланової виїзної перевірки було також зроблено висновок про порушення підприємством п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 205 121,0 грн..

Рішенням про результати розгляду скарги від 16.04.2014 року за вих. №2243/10/04-36-10-08-09 Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишило спірне податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підприємство звернулось до Міністерства доходів і зборів України із скаргою на податкове повідомлення-рішення, в якій просило переглянути та скасувати його в повному обсязі.

20.05.2014 року позивачем було отримано рішення Міністерства доходів і зборів України від 12.05.2014 року за вих. №8283-16/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення від 20.02.2014 року №0000532203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Щодо порядку призначення та проведення оскаржуваної перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що підставами для проведення перевірки в Акті №327/04-65-22-03/34497978 від 07.02.2014 вказано наказ ДПІ у Кіровському районі від 28.01.2014 року №77 згідно із пп.20.1.4. п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №275 5-VI.

Копію наказу про проведення виїзної перевірки вручено 28.03.2014 року під розписку головному бухгалтеру підприємства Дрига Олені Леонідівні.

Наказ ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аттоліс»» від 28.01.2014 року №77 був прийнятий з підстав, визначених п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України.

Так, податковим органом на адресу підприємства було надіслано запит за вих. №7575/10/04-65-22-13-15 від 05.11.2013 року про надання пояснень та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Інформсистема» за період жовтень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень 2013 року.

Листом за вих. №123 від 18.11.2013 року підприємство повідомило податкову інспекцію про неможливість задоволення вимог ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, зазначених в запиті від 05.11.2013 року, та виразило готовність надати відповідні документи у випадку отримання належним чином оформленого запиту.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аттоліс» було отримання податковим органом від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська акту від 25.10.2013 №430/22-02/20199162 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформсистема» щодо документального підтвердження господарських відносин 01.01.2011р. по 30.06.2013р. та непідтвердження позивачем господарських відносин з ТОВ «Інформсистема» шляхом надання пояснень та копій документів на письмовий запит податкового органу протягом 10 днів.

Таким чином, посилання відповідача в наказі ДПІ у Кіровському районі від 28.01.2014 року №77 на підпункт 78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України при призначенні перевірки відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства.

Зазначені вище обставини підтверджують правомірність дій ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо підстав та порядку призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку Акту перевіркою зроблені висновки про заниження ТОВ «Аттоліс» податку на додану вартість на 205121,0 грн. за рахунок відображення у обліку операцій з ТОВ «Інформсистема», які не направлені на реальне настання правових наслідків.

Таке заниження ПДВ на думку податкового органу сталося у зв'язку з дефектністю товарно-транспортних накладних та відсутністю об'єктів оподаткування по ланцюгу ТОВ «Інформсистема» - ТОВ «Аттоліс», оскільки зустрічною звіркою ТОВ «Інформсистема» встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інформсистема» по взаємовідносинах з постачальниками за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р. та відсутність факту реального вчинення господарських операцій контрагентами-покупцями за перевіряємий період (акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.10.2013 №430/22-02/20199162).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що ТОВ «Аттоліс» укладено з ТОВ «Інформсистема» (м. Дніпропетровськ, вул. Фронтова, б.3) договір на виконання робіт №37/2011 від 01.10.2012р., згідно якого Виконавець (ТОВ «Інформсистема») зобов'язується виконати наступні види робіт: друк поліграфічної продукції методом повнокольорового або іншого друку; комплектацію конвертів бланками з повнокольоровим або чорно-білим друком з матеріала Замовника (ТОВ «Аттоліс») або власних.

На виконання умов договору ТОВ «Інформсистема» виписано (оформлено) накладні, акти здачі-приймання робіт та податкові накладні. Вартість отриманого товару (робіт) включена ТОВ «Аттоліс» до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за період жовтень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень 2013 року у розмірі 205120,52 хрн. Розрахунки проведено у безготівковій формі. Станом на 31.05.2013р. заборгованість за розрахунками з ТОВ «Інформсистема» відсутня.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Аттоліс» згідно товарно-транспортних накладних (ТТН).

На запит податкового органу № 1342/10/04-65-22-03-19 від 30.04.2014 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» ТОВ «Аттоліс» листом вих.№12 від 31.01.2014 було надано пояснення щодо господарських правовідносин з ТОВ «Інформсистема» та долучено копії первинної документації, що опосередковувала вказані договори.

На запит відповідача від 04.04.2014 № 5706/10/04-65-22-03-19 «Про надання документів» позивач листом Вих.№28 від 07 квітня 2014 року надав копії документів на підтвердження взаємовідносин між ТОВ «Аттоліс» та ТОВ «Інформсистема», що запитувалися податковим органом.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення у оформленні товарно-транспортних накладних як на одну з підстав завищення податкового кредиту позивача з ПДВ, оскільки безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю або неправильністю складення товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 ВАСУ вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Суд зазначає, що позивачем як до суду, так і під час перевірки, було надано всю первинну документацію підприємства: договори, податкові накладні, акти приймання - передачі робіт, товарно - транспортні накладні, виписки банку.

Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Представником позивача було надано до суду нотаріально завірену письмову заяву Чернова Вадима Валерійовича, директора ТОВ «Інформсистема», в якій він підтвердив фінансово-господарські відносини з ТОВ «Аттоліс» у 2012 році та укладання договору на виконання робіт № 37/2011 від 01.01.2012, а також надав інформацію щодо порядку та строків фактичного виконання вказаного договору. Наведене свідчить про реальність його укладення й виконання.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угод та надання послуг.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Аттоліс» для вчинення правочинів з ТОВ «Інформсистема», що становлять зміст господарської операції.

При цьому, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на Акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.10.2013 року №430/22-02/20199162 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформсистема» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2011 року по 31.06.2013 року», оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, як вбачається з Акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 25.10.2013 року звірка ТОВ «Інформсистема» проводилась у жовтні 2013 року. Висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Аттоліс» та ТОВ «Інформсистема» ДПІ у Кіровському районі зроблено за період жовтень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень 2013 року. Отже, податковим органом досліджувалися різні періоди, що унеможливлює використання Акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №430/22-02/20199162 від 25.10.2013 року в якості доказової бази для висновкі оскаржуваної перевірки.

Крім того, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року по справі № 804/15244/13-а:

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформсистема», за результатами якої складено акт від 15.01.2013 року №91/226/20199162 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформсистема» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Санти», їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2012 року».

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформсистема», в результаті якої складено акт від 25.10.2013 року №430/22-02/20199162 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформсистема» щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року».

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Інформсистема» на підставі акту звірки від 15.01.2013 року №91/226/20199162 та акту звірки від 25.10.2013 року №430/22-02/20199162, в тому числі дії з виключення з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених ТОВ «Інформсистема» за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року.

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ТОВ «Інформсистема», а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які були відкориговані на підставі акту звірки від 15.01.2013 року №91/226/20199162 та акту звірки від 25.10.2013 року №430/22-02/20199162.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року по справі № 804/15244/13-а Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 залишено без змін.

Натомість, безпосередньо дослідивши господарські відносини між ТОВ «Інформсистема» та ТОВ «Аттоліс», суд приходить до висновку, що дані господарські операції були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що свідчить про їх реальність та правомірність формування податкового обліку платника податків.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аттоліс» (код ЄДРПОУ - 34497978) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Інформсистема» (код ЄДРПОУ 20199162) за період жовтень, листопад 2012 року, лютий, березень, квітень 2013 року, незаконність податкового повідомлення-рішення від 20.02.2014 року №0000532203 та необхідність його скасування.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20 лютого 2014 року № 0000532203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307681,50 грн., з яких: за основним платежем 205121,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 102560,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» (код ЄДОРПОУ 34497978) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2014 року

Суддя О.Б. Ляшко