Ухвала суду № 40144976, 14.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5805/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Київ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Київ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Київ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001252260 від 04 травня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 39 від 05 березня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено Акт № 122/22-60/36173431 від 19 квітня 2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення порушенням вимог п. п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 , п. п. 7.2.3. п. 7.2, п. п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму 649 722, 55 грн. в тому числі по періодах: за лютий 2009 року у сумі 265 846, 12 грн., за січень 2010 року у сумі 130 277, 62 грн., за лютий 2010 року у сумі 253 598, 81 грн.

Крім того, податковий орган прийшов до висновку, що операції між позивачем та ТОВ «Сакура Х» фактично не відбувались, а тому позивач не мав права відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0001252260 від 04 травня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 479 846, 25 грн., з яких за основним платежем - 383 877, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 969, 25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Суші Хаус Україна» (Покупець) та ТОВ «Сакура Х» (Постачальник) було укладено договір поставки № 209/2009 від 19 червня 2009 року з додатковою угодою від 04 січня 2010 року до нього, згідно умов якого Постачальник зобов'язувався передати у встановлений у данному Договорі термін у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а Покупець зобов'язувався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується замовленнями на закупку, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками по рахунку, договорами оренди нежитлового приміщення, податковими накладними на загальну суму ПДВ 649 723, 00 грн..

Вищезазначені первинні документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується податковим органом.

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування; 15.89.0 Виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших групувань; 05.01.0 Рибальство; надання послуг у рибальстві; 51.17.0 Посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 51.31.0 Оптова торгівля фруктами та овочами; 15.20.0 Виробництво рибних продуктів.

Основним видом діяльності контрагента позивача - ТОВ «Сакура Х» відповідно до КВЕД є: 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування; 15.61.0 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 51.17.0 Посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 51.31.0 Оптова торгівля фруктами та овочами; 51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані позивачем товарно-матеріальні цінності (товар) призначені були не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ «Сущі Хаус Україна».

Отже, позивачем здійснювалась господарська діяльність з оптової торгівлі іншими продуктами харчування, виробництва харчових продуктів, не віднесених до інших групувань; рибальства; надання послуг у рибальстві; посередництва в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптової торгівлі фруктами та овочами; виробництва рибних продуктів, та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ «Сакура Х» товарно-матеріальних цінностей (товару) іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, договором на транспортно-експедиторське обслуговування, договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом, актами-реєстрами виконаних робіт, наказами.

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з ТОВ «Сакура Х» підтверджується первинними документами про які зазначено вище.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Сакура Х» були чинні. Крім того, ТОВ «Сакура Х» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Сакура Х», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції мали реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами з ТОВ «Сакура Х».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Київ - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.